22.11.2013
Справа № 1кп-154
за 2013 рік
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2013 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
при секретарі Кіріл С.В.
з участю прокурора Мельничука О.І.
представника потерпілого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження № 12013270120000414 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
12 серпня 2013 року близько 16 години ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Ауді-100», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі сполученням Чернівці-Житомир в напрямку м. Хотин Чернівецької області, поблизу с. Строїнці Новоселицького району Чернівецької області, побачивши зустрічний автомобіль, який рухався по своїй смузі руху максимально близько до осьової лінії, в порушення п.п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, перед початком зміни напрямку не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та з метою уникнення дотикового зіткнення, різко вивернув кермо автомобіля вправо, в результаті чого не впорався з керуванням, з'їхав з проїзної частини дороги на праве узбіччя, де допустив наїзд на стоячий автомобіль марки «Ауді-100» державний номерний знак НОМЕР_2. В результаті дорожньо-транспортної пригоди власник автомобіля марки «Ауді-100» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3, який на момент зіткнення знаходився біля свого автомобіля та ремонтував його, отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних саден і ран на тілі, багато-скалкового перелому правої сідничної кістки і лонної кістки зі зміщенням та порушенням лонного з'єднання, зліва розрив здухвинно-крижового з'єднання, справа багато-скалковий перелом здухвинно-крижового з'єднання, множинних переломів ребер 2-11 зліва та 2-го ребра справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я.
Обвинувачений винним себе визнав повністю і показав, що дійсно 12 серпня 2013 року керуючи технічно справним автомобілем марки «Ауді-100», рухався по автодорозі сполученням Чернівці-Житомир в напрямку м. Хотин. Неподалік с. Строїнці Новоселицького району він на мить втратив увагу щодо дорожньої обстановки, оскільки подивився у записник. В цей час, побачивши зустрічний автомобіль, який рухався по своїй смузі руху максимально близько до осьової лінії, з метою недопущення зіткнення, повернув кермо вправо, однак зачепив колесом гравійне узбіччя та допустив зіткнення з автомобілем потерпілого ОСОБА_3, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких лікувався в медичних закладах. Розкаюється у вчиненому, матеріальну шкоду потерпілому частково відшкодував приблизно на 13000 гривень. Позов прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілого визнає в повному обсязі, позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди визнає частково на суму 20000 гривень.
Крім визнання обвинуваченим своєї вини, його винність у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами.
Так, з висновку судово-медичної експертизи № 154 екс-Н від 16 вересня 2013 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних саден і ран на тілі, багато-скалкового перелому правої сідничної кістки і лонної кістки зі зміщенням та порушенням лонного з'єднання, зліва розрив здухвинно-крижового з'єднання, справа багато-скалковий перелом здухвинно-крижового з'єднання, множинних переломів ребер 2-11 зліва та 2-го ребра справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я.
З висновку судово-автотехнічної експертизи № 469-а від 30 вересня 2013 року вбачається, що в даній дорожньо-транспортній обстановці в діях обвинуваченого ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п.п. 13.1 та 10.1 ПДР, що з технічної точки зору, перебуває в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи, що обвинувачений свою вину визнав повністю, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України вважає недоцільним дослідження інших доказів про вищевказані обставини справи, оскільки такі обставини ніким не оспорюються.
Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що вина обвинуваченого у порушенні п.п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило ОСОБА_3 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 286 ч.1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, суд враховує ступень тяжкості злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, який хоча і є необережним, однак за його вчинення, передбачене покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років. Суд враховує суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим протиправних дій, які виразились у не дотриманні безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не переконанні безпечності зміни руху, наслідком яких стало заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому.
Суд приймає до уваги, що підсудний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, частково відшкодував потерпілому завдану матеріальну шкоду, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває,
Суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого його щире каяття, яке виразилось у тому, що він повністю визнав свою вину та щиро жалкує про скоєння ним злочину, засуджує свою протиправну поведінку та в процесі досудового та судового розгляду справи давав правдиві показання, які сприяли органам правосуддя встановити істину по справі.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що у відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за ст. 286 КК України суд має врахувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, особу винного, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин у молодому віці, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, у вчиненому щиро розкаявся та частково завдану матеріальну шкоду потерпілому відшкодував, суд вважає за доцільне призначити йому міру покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Підстав для застосування вимог ст.69 КК України судом не встановлено.
Вирішуючи заявлені по справі цивільні позови суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.
За вказаних обставин суд вважає за необхідне задовольнити позов прокурора та стягнути з обвинуваченого в дохід держави витрачені кошти на лікування потерпілого від злочину в сумі 29949 гривень 47 копійок, що підтверджується довідкою обласної комунальної установи «Лікарня швидкої медичної допомоги» № 1407 від 03 жовтня 2013 року.
Заявлений потерпілим цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується фізичній особі одноразово, грішми, майном або в інший спосіб особою, яка завдала шкоду за наявності її вини.
При цьому суд враховує, що обвинувачений є працездатним, вчинив злочин з необережності, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, матеріальний стан сторін, глибину завданих потерпілому душевних страждань у зв'язку із отриманими ушкодженнями.
Суд, виходячи з принципу розумності та справедливості і враховуючи, що відшкодування моральної шкоди не є засобом збагачення, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого моральну шкоду завдану злочином в розмірі 20000 гривень.
Наявні судові витрати по справі відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню в дохід держави з обвинуваченого.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,
ЗАСУДИВ:
Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Цивільний позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави на рахунок обласної комунальної установи «Лікарня швидкої медичної допомоги», р/рах 35412004000651 в ГУДКУ в Чернівецькій області, МФО 856135, код 02005740, кошти витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_3 від злочину в сумі 29949 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) гривень 47 копійок.
Цивільний позов потерпілого задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду завдану злочином в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.
Речові докази по справі:
- автомобіль марки «Ауді-100» державний номерний знак НОМЕР_2, який знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, після вступу вироку в законну силу, вважати повернутим власнику;
- автомобіль марки «Ауді-100», державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на штраф майданчику ВДАЇ Новоселицького РВ УМВС України в Чернівецькій області, після вступу вироку в законну силу, повернути законному власнику.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз по справі в розмірі 721 (сімсот двадцять одної) гривні 66 копійок.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів через райсуд з моменту його проголошення.
Суддя: