ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 р. Справа № 914/3957/13

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Білані О.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2649,09 грн. заборгованості за несплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця для паркування транспортних засобів та 1859,88 грн. пені; розірвання договору від 01.04.2011р., укладеного між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до звільнення займаної земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів на АДРЕСА_1 площею 437,0 м2.

Представники сторін:

Від прокуратури: Лука Г.В. - прокурор прокуратури

від позивача: Ваверчак Б.П. - головний спеціаліст, ю/к юридичного відділу

від відповідача: не з'явився

Представникам сторін роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Прокурора Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м.Львів до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 32649,09 грн. заборгованості за несплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця для паркування транспортних засобів та 1859,88 грн. пені; розірвання договору від 01.04.2011р., укладеного між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до звільнення займаної земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів на АДРЕСА_1 площею 437,0 м2.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.11.2013р.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалі суду від 07.11.2013р.

Прокуратурою і позивачем явку представників в судове засідання забезпечено, подано клопотання від 25.11.2013р. (вх.№49977/13 від 26.11.2013р.) про долучення до матеріалів справи довідки №4-22-269 від 19.11.2013р., яке судом прийнято і приєднано до матеріалів справи. Також подано заяву про зменшення позовних вимог від 25.11.2013р. (вх.№49975/13 від 26.11.2013р.) в якій виражено прохання про стягнення з відповідача 2649,09 грн. заборгованості за несплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця для паркування транспортних засобів.

Відповідачем явки представника в засідання суду не забезпечено, причин незабезпечення не повідомлено.

Господарським судом Львівської області надсилались рекомендовані відправлення відповідачу на адресу: АДРЕСА_2, з ухвалами про порушення провадження у справі від 22.10.2013р. та про відкладення розгляду справи від 07.11.2013р. Підтвердження про отримання даних відправлень відповідачем, судом не отримано.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.10.2013р. місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_2.

Оскільки, згідно ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала суду надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала вручена їм належним чином, то відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Заслухавши прокурора і представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01 квітня 2011 року між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №142 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів.

Згідно п. 1.1. цього договору, договір укладено відповідно до Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів", ухвали Львівської міської ради від 27.01.2011р. №120 "Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова", із змінами та доповненнями від 31.03.2011р. №364.

Відповідно до п. 1.2., п. 2.1.1., п. 2.2.1., п. 2.2.6. договору замовник (позивач у справі) надає виконавцю (відповідачу у справі) у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на вул.Величковського, 2 площею 437,0 м2, згідно з планом майданчика для паркування, а також зобов'язався надати виконавцю у користування спеціально визначену земельну ділянку для обслуговування майданчика для паркування на АДРЕСА_1 площею 437,0 м2 на 38 парко-місць. Виконавець зобов'язується організувати роботу майданчика для паркування транспортних засобів на АДРЕСА_1 починаючи з 01.04.2011року, а також зобов'язується забезпечити сплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця паркування транспортних засобів у розмірі 3330,86 грн., до 30-го числа кожного місяця (у лютому до 28/29 числа) включно.

30.12.2011 р. між сторонами у справі укладено додатковий договір №1/372 П/Т до договору №142 П/Т від 01.04.2011 р., згідно якого сторони домовились викласти п. 2.2.6. договору в наступній редакції: «Забезпечити сплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі 3798,10 грн., до 30 числа кожного місяця (у лютому до 28/29) включно».

29.12.2012 р. між сторонами у справі укладено додатковий договір №1/129 П/Т до договору, згідно якого сторони домовились викласти п. 2.2.6. договору в наступній редакції: «Забезпечити сплату збору за місця для паркування транспортних засобів у місцевий бюджет м. Львова у розмірі 134,55 грн. за кожен день провадження діяльності, у строки визначені для квартального звітного (податкового) періоду, при цьому сплачуючи щомісячні авансові внески в сумі 4036,50 грн. За загальну кількість днів провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів протягом 2013 р. приймається:

- І квартал - 90 днів;

- ІІ квартал - 91 день;

- ІІІ квартал - 92 дні;

- IV квартал - 92 дні».

Згідно розрахунку заборгованості збору за місця для паркування автотранспорту, затвердженого Департаментом фінансової політики Львівської міської ради, станом на 09.10.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем за зобов'язаннями згідно договору становить 32649,09 грн.

Позивач надіслав відповідачу вимоги №2503-51 від 19.07.2011р., №2503-114 від 22.06.2012р., №2503-85 від 12.04.2013р., №2201-16 від 07.02.2013р., №2201-30 від 11.03.2013р., №2201-39 від 08.04.2013р., №2201-50 від 16.05.2013р., №2201-60 від 06.06.2013р., №2201-71 від 08.07.2013р., №2201-81 від 11.09.2013р., про сплату наявної заборгованості за договором, проте вимоги залишені відповідачем без розгляду.

Відповідно до п. 3.1. договору сторони несуть відповідальність за виконання взятих на себе за цим договором зобов'язань у порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України.

Згідно п. 2.2.8. договору, у разі пропуску терміну внесення суми збору за місця паркування до міського бюджету м. Львова, відповідач зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Під час розгляду справи судом відповідачем оплачено заборгованість частково в розмірі 30000,00 грн., що підтверджується квитанцією №ПН1759 від 18.11.2013р. та листом Департаменту фінансової політики Львівської міської ради №4-2201-96 від 22.11.2013р., а тому позивачем заявою від 25.11.2013р. (вх.№49975/13 від 26.11.2013р.) зменшено позовні вимоги та виражено прохання про стягнення з відповідача 2649,09 грн. основного боргу та 1859,88 грн. пені.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

На органи прокуратури, відповідно до ст. 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено п. 6 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" та частиною другою ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Даний позов заявлено прокуратурою Франківського району м. Львова в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради для захисту його прав, передбачених чинним законодавством України, а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст. 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 01 квітня 2011р. між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №142 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів. Згідно розрахунку заборгованості збору за місця для паркування автотранспорту, затвердженого Департаментом фінансової політики Львівської міської ради станом на 09.10.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем за зобов'язаннями згідно договору становила 32649,09 грн. Станом на день прийняття рішення відповідач заборгованість частково оплатив в сумі 30000,00 грн., що підтверджується квитанцією №ПН1759 від 18.11.2013р. та листом Департаменту фінансової політики Львівської міської ради №4-2201-96 від 22.11.2013р. Залишок заборгованості становить 2649,09 грн.

Зважаючи на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, основний борг частково оплачено, решти не заперечено, то господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2649,09 грн. основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 2.2.8. договору, у разі пропуску терміну внесення суми збору за місця паркування до міського бюджету м. Львова, відповідач зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1859,88 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Крім того, позивач посилаючись на ст. 651 ЦК України, просить суд розірвати договір №142 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів від 01.04.2011 року, укладений між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Згідно п. 3.2. договору, цей договір може бути розірваний замовником в односторонньому порядку протягом одного місяця від дня письмового попередження виконавця у разі невиконання виконавцем умов цього договору.

Відповідно до вимоги №2201-81 від 11.09.2013р. позивач повідомив відповідача, що відповідно до договору позивач надав відповідачу у користування земельну ділянку на АДРЕСА_1, за яку відповідач зобов'язаний сплачувати збір за місця для паркування. Станом на 01.09.2013р. заборгованість відповідача по збору за місця паркування транспортних засобів перед міським бюджетом становила 32343,49 грн., яку позивач у цій вимозі просив сплатити та привести свою діяльність у відповідність до договору. Було також попереджено відповідача, що у випадку припинення здійснення паркування транспортних засобів необхідно звернутись в управління транспорту і зв'язку Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради для розірвання договору №142 П/Т від 01.04.2011р.

Як встановлено судом, відповідач вимогу позивача залишив без задоволення, доказів зворотнього суду не надав, неналежним чином виконав умови договору, а саме не сплачував збір за місця для паркування транспортних засобів.

Відповідно до ст.ст.24,32 ЗУ «Про оренду землі» несвоєчасне внесення орендної плати є підставою для розірвання договору користування земельною ділянкою.

Таким чином, вимоги позивача про розірвання договору №142 П/Г від 01.04.2011 року, укладеного між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а також звільнення займаної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів на АДРЕСА_1, площею 437,0 м2, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, необхідно покласти на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із сплати збору за місця для паркування транспортних засобів.

Керуючись ст.ст.33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 2649,09 грн. заборгованості за несплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет (п/р - 33214889700007, найменування установи банку - УДК у Львівській області, код ЄДРПОУ - 22389441, код платежу - 18020200 "збір за місця паркування транспортних засобів"), як збору за місця для паркування транспортних засобів та 1859,88 грн. пені. Стягувач - Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34814670).

3. Розірвати договір від 01.04.2011р., укладений між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) звільнити займану земельну ділянку, спеціально визначену для забезпечення паркування транспортних засобів на АДРЕСА_1 площею 437,0 м2.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 4014,50 грн. судового збору.

6. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

7. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Повний текст рішення оформлено і підписано - 27.11.2013р.

Суддя Станько Л.Л.