Справа № 1008/7340/12 Головуючий у І інстанції Свінціцька О.П.
Провадження № 11/780/907/13 Доповідач у 2 інстанції Колокольникова
Категорія 45 26.11.2013
УХВАЛА
Іменем України
26 листопада 2013р. колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді - Колокольнікової Н.М.
суддів - Дриги А.М., Капічон О.М.
з участю прокурора - Скрипки І.М.
представника потерпілого - ОСОБА_1
звільненої від кримінальної відповідальності - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, представника потерпілого ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2013 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. с. Олевськ Олевського району Житомирської області, прож. АДРЕСА_1, непрацюючої, раніше не судимої, - звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України, кримінальну справу провадженням закрито на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Згідно постанови суду, органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні самоправства, а саме, у самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам власника, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, який було вчинено за наступних обставин.
Навесні 2004 р. ОСОБА_2 самовільно, переслідуючи мету перешкодити ОСОБА_3 вільно заходити і користуватися квартирою АДРЕСА_1, хоча знала, що він є власником квартири, встановила новий замок на вхідних дверях тамбура та на внутрішніх подвійних дверях вказаної квартири, в яку вона заселилися в 1996 році зі своєю донькою ОСОБА_4 та чоловіком ОСОБА_3, так як останньому, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 14.11.1995 року вона належала на праві власності.На момент встановлення нових замків ОСОБА_3 в квартирі був відсутній, так як перебував в с. Атюша Коропського району Чернігівської області, де мав будинок на праві приватної власності.
Відповідно до рішення Фастівського міського суду від 23.11.2000р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано, а з 04.10.2002р. ОСОБА_5 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 В червні 2004р. ОСОБА_2 звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3, про поділ спільної квартири, а ОСОБА_3 звернувся із позовами до ОСОБА_2 про його вселення в квартиру та усунення перешкод в її користуванні, оскільки не мав ключів від нових замків та в зв'язку з цим був позбавлений права на житло.
ОСОБА_2, не зважаючи на рішення Фастівського міськрайонного суду від 21.12.2005р. про вселення ОСОБА_3 в спірну квартиру та рішення цього ж суду від 13.07.2006р. про зобов'язання її не чинити перешкоди ОСОБА_3 в користуванні квартирою, добровільно рішення судів не виконала, ключів від квартири йому не надавала, хоча розуміла, що діє всупереч встановленому законом порядку, чим продовжувала свої самоправні дії щодо перешкоджання ОСОБА_3 вільно заходити і користуватися квартирою. 20.07.2006р. під час примусового виконання рішення суду про вселення ОСОБА_3, ОСОБА_2 надала йому ключі від встановленого нею замка на дверях тамбура, а серцевина замка внутрішніх дверей квартири була видалена і ОСОБА_3 набув можливість відновити своє конституційне право на житло, якого був позбавлений, внаслідок чого йому як власнику була заподіяна значна шкода охоронюваним законом інтересам. Крім того, 28.07.2007р. державним виконавцем Фастівського ВДВС винесена постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-119 від 13.07.06 про зобов»язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Слідчий СВ Фастівського MB ГУ МВС України в Київській області Перевозник М.І. звернувся до суду з постановою про вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, посилаючись на те, що злочин, який інкримінується ОСОБА_2 мав продовження з травня 2004 року по 28.07.07р., на даний час, відповідно до вимог ст. 49 КК України, закінчився перебіг давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України, так як з дня закінчення вказаного злочину, а саме, з 28.07.2007р. минуло більше трьох років, крім того, від ОСОБА_2 надійшла письмова заява, в якій вона не заперечує щодо звільнення її від кримінальної відповідальності у зв»язку із закінченням строків давності.
Суд прийшов до висновку, що строки давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності сплинули, а тому звільнив її від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить постанову суду скасувати, як незаконну та направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду, оскільки судом неправильно застосований кримінальний закон та істотно порушенні вимоги кримінально-процесуального закону, а саме: судом не дотримано вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.05р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» та не вказано і не встановлено, що діяння, яке постановлено ОСОБА_2 за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, не наведено жодних доказів винності ОСОБА_2 у скоєному злочині.
В апеляції представник потерпілого ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, як незаконну та направити матеріали кримінальної справи для проведення додаткового досудового слідства, а також винести окрему ухвалу щодо виявлення причин бездіяльності співробітників Фастівської і Васильківської міжрайонних прокуратур Київської області та слідчого СВ Фастівського MB ГУ МВС України в Київській області Перевозника М.І., які не забезпечили захист порушених прав і свобод ОСОБА_3 та направити її прокурору Київської області, оскільки ними істотно порушенні вимоги кримінально-процесуального Закону, а саме: досудовим слідством без з'ясування залишилося питання, чи закінчені самоправні дії ОСОБА_2 з спільниками - чоловіком ОСОБА_6 та донькою ОСОБА_4, пов'язані з перешкоджанням ОСОБА_3 користуватися квартирою, початі весною 2004 року на час прийняття рішення про направлення справи до суду для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, у зв'язку з перебігом строків давності; не з»ясовано час закінчення вчинення злочину, що інкримінується ОСОБА_2, що позбавляє орган досудового слідства та суд можливості визначити на підставі ст. 49 КК України, чи перебігли строки притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України; не розглянуто по суті клопотання ОСОБА_3 від 20.05.2013. Також, вказує, про те, що житлові права ОСОБА_3 порушуються, може свідчити Акт державного виконавця від 27.06.2007 року та перевірка матеріально-побутових умов органами місцевого самоврядування і складеними за її результатами Акти від 02.07.2010, від 07.07.2011 і від 23.01.2013.
В запереченні на апеляції представника потерпілого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції - ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні їх апеляцій, постанову суду залишити без зміни, оскільки вважає, що вона є законною, винесена з додержанням норм матеріального та процесуального законодавства. Крім того, судом були повно, всебічно розглянуті всі обставини справи та докази сторін.
Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та частково - прокурора, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти апеляції представника потерпілого, ОСОБА_2, яка заперечувала проти задоволення всіх апеляцій, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що обидві апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.05 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Згідно з п. 14 вказаної Постанови, постанова (ухвала) судді (суду), винесена у порядку, передбаченому статтями 248, 282 КПК, має бути вмотивованою. Зокрема, поряд із доказами винності особи в учиненні злочину в цій постанові слід зазначити умови та підстави, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності.
Проте, суд першої інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2 зазначених вимог закону не дотримався, а саме: не вказав, чи встановлено судом, що діяння, яке поставлено ОСОБА_2 за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, не наведено жодних доказів винності ОСОБА_2 за ст. 356 КК України.
При таких обставинах, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, оскільки судом істотно порушені вимоги кримінально-процесуального закону, справа - направленню на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно усунути наведені недоліки, всебічно, повно, об»єктивно розглянути справу, дати належну оцінку всім доказам в їх сукупності, при цьому суд не позбавлений можливості перевірити й доводи апеляції представника потерпілого та прийняти законне, обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б стали підставою для направлення справи на додаткове розслідування, на що вказує в апеляції представник потерпілого, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України / в редакції 1960р./, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області, -
У х в а л и л а :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, представника потерпілого ОСОБА_1 - частково задовольнити.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий
Судді