Справа № 442/4148/13 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.
Провадження № 22-ц/783/6725/13 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 41
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,
секретаря Мариняк О.І.
з участю представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим будинком,-
встановила:
В червні 2013 року позивач ОСОБА_4 звернувся з позовом в суд до відповідача ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим будинком.
В обґрунтування зазначеної вимоги покликається на те, що йому та відповідачу ОСОБА_5 належить на праві спільної часткової власності житловий будинок АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що між сторонами склався вже встановлений порядок користування житловим будинком, однак самі частки позивача та відповідача реально не визначено, тому звернувся з зазначеним позовом та просив його задовольнити.
26 червня 2013 року в судовому засіданні сторони подали спільну заяву і надали укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок.
Оскаржуваною ухвалою визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за якою встановлено порядок користування будинком АДРЕСА_1 та виділено:
ОСОБА_4: кімнату 1-3, розміром 4,2х2,2 м. (кладова), кімнату 1-4, розміром 4,0х4,0 м. (житлова кімната), кімнату 1-2, розміром 4,05х4 м. (кухня);
ОСОБА_5: кімнату 1-5, розміром 4,5х4,05 м. (житлова кімната), кімнату 1-6, розміром 3,95х4,05 м. (кухня), кімнату ІІ, розміром 3,35х1,8 м. (веранда).
Кімнату І, розміром 1,8х3,15 м. (веранда) та кімнату 1-1, розміром 2,2х3,95 м. (коридор) залишено у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим будинком - закрито.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_3, який не брав участі у справі, однак вважає, що оскаржуваною ухвалою порушено його права, а така постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв"язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Стверджує, що між ним та сторонами існує безпосередній правовий зв'язок, оскільки житловий будинок поділ, якого суд затвердив своєю ухвалою, належав діду апелянта ОСОБА_6, який 19 лютого 1986 року заповів все своє майно апелянту.
Вважає, що оскаржуваною ухвалою суд вирішив питання не тільки про права та обов'язки сторін, але й про права інших осіб, які участі у справі не брали. Звертає увагу, що сторонами не надано жодних правовстановлюючих документів на житловий будинок чи на земельну ділянку, на якій він розташований, не навів таких і суд в оскаржуваній ухвалі. Судом не встановлено, чи має ще хтось з інших осіб відношення до спірного будинку. Зокрема, у довідці Підбузької селищної ради Дрогобицького району, Львівської області від 13.12.2-1- року № 3266 зазначено, що згідно погосподарської книги № 2 1986-1987-1989-1990 р.р. в 1/2 будинку АДРЕСА_1 проживали: власник ОСОБА_7, дружина ОСОБА_8, син ОСОБА_5, невістка ОСОБА_9, внук ОСОБА_10, внучка ОСОБА_11. В іншій 1/2 частині будинку проживали власник ОСОБА_12, дружина ОСОБА_13, сина ОСОБА_14, дочка ОСОБА_15, син ОСОБА_16. Також, на час подання позову сторонам було відомо про заповіт, у якому, в тому числі, і спірний будинок ОСОБА_7 заповів апелянту.
Просить скасувати ухвалу районного суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, в обґрунтування повідомив, що рішенням Дргобицького міськрайонного суду від 12.12.2012 року, яке залишено в силі ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2013 року, відмовлено ОСОБА_3 у у позовних вимогах про встановлення факту прийняття спадщини та визнання за ним права власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_17 ким чином, апелянт ОСОБА_3 не мав права звертатися із даною апеляційною скаргою, оскільки оскаржуваною ухвалою не порушуються його права та інтереси. Документом, який посвідчує право власності позивача та відповідача на спірне будинковолодіння вважає витяги з погосподарської книги, проте рішення про оформлення права власності відсутнє. В будинковолодінні проживають і інші особи, які не залучалися до участі у справі. Просить суд відхилити апеляційну скаргу, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Апелянт ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_17, позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання 22.10.2013 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до статей 3, 21, 24, Конституції України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
Постановляючи ухвалу від 26 червня 2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що умови мирової угоди, яку просили визнати сторони, відповідають інтересам сторін, не суперечать закону, виконання її умов не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Разом з тим, відповідно до вимог частини 1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
Частиною 5 ст. 175 ЦПК України передбачено, що якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Однак, в порушення зазначених вище норм права, визнаючи мирову угоду районний суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі та з приводу майна, яке не належить сторонам (в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на цей житловий будинок).
Як вбачається з довідки, виданої виконкомом Підбузької селищної ради, згідно погосподарської книги № 2 по селу Сторона з 1983-1985 рр. за громадянином ОСОБА_7 рахувалась 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 Для обслуговування житлового будинку рахувалася земельна ділянка 0,01 га. Всього у погосподарській книзі за ОСОБА_7 рахувалось 0,51 га. (а.с. 36).
19.02.1986 р. ОСОБА_7 склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого не складалось і взагалі що б належало йому на день смерті, і на що за законом мав би право, заповів своєму внукові ОСОБА_3 (а.с. 35).
Покликання представника позивача на те, що оскаржувана ухвала не порушує прав та інтересів ОСОБА_3 колегія суддів сприймає критично, оскільки однією із підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у рішенні Дрогбицького міськрайонного суду від 12.12.2012 року та ухвалі апеляційного суду Львівської області від 25.04.2013 року зазначено те, що ОСОБА_3 у встановлений строк не прийняв спадщини та не подав доказів того, що суд продовжив такий строк.
Разом з тим, згідно із заповітом ОСОБА_7 від 19.02.1986 року апелянт ОСОБА_3 є спадкоємцем майна після смерті спадкодавця, при цьому, має право звернутися в подальшому до суду з вимогою продовжити строк для подання заяви про прийняття спадщини в порядку ст. 550 ЦК УРСР.
Крім цього, в зазначених вище рішеннях вказано, що спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_7 є також ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_20, які не залучені до участі у даній справі.
Таким чином, визнаючи мирову угоду та закриваючи провадження по справі, суд не з'ясував, кому належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1, а відтак не перевірив, чи порушуються в такому випадку права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції про визнання мирової угоди та закриття провадження по справі слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст.ст. 313,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2013 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: Ю.Р. Мікуш
О.Ф. Павлишин