Справа № 453/664/13 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.
Провадження № 22-ц/783/6324/13 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів - Мікуш Ю.Р., Копняк С.М
секретаря Мариняк О.І.
з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 13 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та інтересах сина ОСОБА_5 до ОСОБА_6, з участю третіх осіб ОСОБА_4, органу опіки та піклування Сколівської районної державної адміністрації про вселення та зобов"язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, з участю третіх осіб ОСОБА_4, органу опіки та піклування Труханівської сільської ради Сколівського району Львівської області про позбавлення права користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом зняття осіб з реєстрації місця проживання,-
встановила:
В квітні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулась з позовом в суд до відповідачки ОСОБА_6, з участю третіх осіб ОСОБА_4, органу опіки та піклування Сколівської районної державної адміністрації, про вселення та зобов"язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням.
В обґрунтування зазначеної вимоги покликається на те, що вона та її син ОСОБА_7, який є інвалідом І групи з дитинства, з 2005 року зареєстровані та проживають у будинковолодінні по АДРЕСА_1. Зазначене будинковолодіння складається з двох житлових будинків А-1 і Б-1 та господарських будівель, споруд. Разом з сином проживає у будинку Б-1, у якому є лише одна житлова кімната та який за договором дарування належить ОСОБА_4 З огляду на наведені обставини, вона не може з сином проживати в будинку житловою площею 15,4 кв.м., тому звернулась з відповідним позовом про вселення її у житловий будинок А-1 та просила суд зобов'язати відповідачку не чинити їй перешкоди у користуванні зазначеним житловим будинком.
Відповідач ОСОБА_6 подала в суд зустрічний позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про позбавлення права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом зняття осіб з реєстрації місця проживання, покликаючись на те, що будучи власником спірного будинковолодіння, подарувала онучці ОСОБА_4 житловий будинок, вказаний в технічному паспорті під літ Б-1. У житловому будинку, куди хоче вселитись позивачка, проживають фактично четверо членів її сім»ї, тому вселення та спільне проживання з ОСОБА_2 є неможливим.
Оскаржуваним рішенням позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково, зобов»язано ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим будинком, вказаному в технічному паспорті під літ А-1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у решті частині позовних вимог відмовлено.
У зустрічному позові ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, з участю третіх осіб ОСОБА_4, органу опіки та піклування Труханівської сільської ради Сколівського району Львівської області, про позбавлення права користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом зняття осіб з реєстрації місця проживання відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_2
Не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови в позовній вимозі, що стосується вселення її з сином в житловий будинок, позначений на плані літ А-1, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, вважає оскаржуване рішення в цій частині ухвалене внаслідок неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків обставинам справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд вірно дійшов висновку про те, що вона та її син, як члени сім"ї ОСОБА_6, мають право користуватися її житловим будинком. На її думку, суд помилково дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстровані та фактично проживають в цьому будинковолодінні, тому позовна вимога щодо їх вселення в будинок під літерою А-1 є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.
Житловий будинок під літ. Б-1 в якому вона проживає разом з сином належить на праві приватної власності ОСОБА_4, до цього будинку на відноситься жодна із господарських будівель та споруд, а житлова площа будинку не дає можливості забезпечити життєві потреби їй та сину. Всі їх особисті речі заходяться в будинку Б-1, відповідач ОСОБА_6 чинить перешкоди у користуванні житловим будинком А-1. Вважає, що при вселенні ОСОБА_6 зобов"язана визначити їй приміщення, яке разом із сином має право займати у житловому будинку А-1, а тому її спочатку треба вселити у цей житловий будинок, і як наслідок вселення, усунути перешкоди у користуванні спірним житловим будинком.
Просить скасувати рішення районного суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу про вселення її та сина в житловий будинок, позначений на плані літерою "А-1", врешті рішення залишити без змін.
В запереченні на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_6 вказала, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо вселення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в житловий будинок (А-1) в АДРЕСА_1 залишенню без змін.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 вимоги апеляційної скарги підтримали, в обґрунтування навели доводи, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Відповідач ОСОБА_6, представники третіх осіб Сколівської райдержадміністрації, Труханівської сільської ради Сколівського району в судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, не повідомили суд про причину неявки.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника. тертої особи ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.
Статтею 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено,, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачка та її син, які є членами сім"ї відповідачки ОСОБА_6, мають право користуватися житловим будинком, власником якого вона є, а враховуючи те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровані та фактично проживають АДРЕСА_1 позовна вимога первісного позову про їх вселення є безпідставною та не підлягає до задоволення. В свою чергу, оскільки відповідач ОСОБА_6 чинить позивачці ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_5 перешкоди у користуванні житловим будинком А-І, суд вирішив задовольнити позовну вимогу про зобов"язання відповідача ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні житловим будинком А-1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про вселення її із сином в житловий будинок позначений літерою А-1 з наступних підстав.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА №569757 від 15.06.2004 року. відповідач ОСОБА_6 до жовтня 2012 року була одноосібним власником цілого будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Вказане домоволодіння складається з житлового будинку А-1, загальна площа 97,8 м.кв., житлового будинку Б-1, загальна площа 37,5 м.кв., підвалу а1, сарай В, сарай Г, вбиральня Д, колодязь К.
Згідно із договором дарування від 23.10.2012 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 житловий будинок Б-1, який становить 39/100 ідеальних долей домоволодіння по АДРЕСА_1 договір зареєстровано КП ЛОР "Стрийське МБТІ" 29.10.2012 року, номер Витягу 36031389.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.
Отже, права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідними від прав самого власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 156, ст. 64 ЖК України до членів сім"ї власника будинку належать дружина (чоловік), їх діти і батьки. Членами сім"ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із ним і ведуть спільне господарство.
Як встановлено в ході розгляду справи в суді першої інстанції, станом на день розгляду справи позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживають у будинку Б-1, власником якого з жовтня 2012 року є третя особа ОСОБА_4
Натомість, позивачі, як члени сім"ї відповідача ОСОБА_6, відповідно до зазначених вище норм законодавства, мають право на користування житловим будинком А-1, в тому числі і на проживання, а відтак, позовна вимога про вселення позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у вказаний житловий будинок, підлягає до задоволення.
В свою чергу, рішення суду в частині зобов"язання відповідачки ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні житловим будинком А-1, а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог по зустрічному позову ОСОБА_6 не оскаржується учасниками розгляду справи, відповідно, не перевіряється апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 13 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги вселити ОСОБА_2 разом із сином в житловий будинок А-1 скасувати, в цій частині ухвали нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, вселити ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_5 в житловий будинок, позначений на плані літерою А-1, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1
Врешті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_2 114 (сто чотирнадцять) грн. 40 коп. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви та 57 (п"ятдесят) сім грн. 35 коп. при поданні апеляційної скарги.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: Ю.Р. Мікуш
С.М. Копняк