ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19.11.2013 Справа №901/2904/13
за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»
до відповідача Квартирно - експлуатаційного відділу м. Сімферополя
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військової частини А3674
про стягнення заборгованості
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники:
від позивача - Залюбовська Л.В. за довіреністю № 303-Д від 14.08.2013;
від відповідача - Куркчі Р.М. за довіреністю № 5 від 04.01.2013;
від третьої особи - Васік О.В. за довіреністю №22 від 04.01.2013.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Крименерго») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя (далі - КЕВ м. Сімферополя) та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 20 501,15 грн., що складається з:
- заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 14 856,32 грн.;
- втрат від інфляції у розмірі 11,48 грн.;
- процентів у розмірі 326,36 грн.;
- пені у розмірі 1458,17 грн.;
- заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 3839,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення зобов'язань, взятих на себе за умовами договору №1630 від 21.04.1997 з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, в частині оплати переданої електричної енергії у встановлений договором строк, а також перевищення договірних величин споживання електричної енергії у вересні 2012 року (а.с. 3-7).
Відповідач у справі - КЕВ м. Сімферополя у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову. Відхиляючи заявлені вимоги , відповідач вказує на невірний розрахунок процентів, пені та оспорює факт наявності перевищення обсягу споживання електричної енергії у спірному періоді (а.с. 144-145).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено - Військову частину А 3674 (а.с.1).
Третя особа у справі - Військова частина А 3674 у письмових поясненнях на позов просить суд у задоволені заявлених вимог відмовити.
Заперечуючи щодо заявлених позовних вимог, третя особа вказує, що:
- 15.08.2012 сторонами укладено додаток 4.2 до договору, яким визначено, що «розрахунковий період» є рівнозначним поняттю «календарний період», однак, рахунок за використану електричну енергію виставлений позивачем не за період з 07.08.2013 по 26.08.2013, а, в порушення умов додатку, за більший період, тому вимоги в частині стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання є безпідставними;
- розрахунок штрафних санкцій виконано без врахування встановленого строку виконання зобов'язань з оплати та зміни облікової ставки НБУ (а.с.93-95).
До прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог, позивачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 14 856,32 грн. з посиланням на погашення такої заборгованості відповідачем після порушення провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2013 провадження в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 14 856,32 грн. припинено (а.с.153-154).
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про припинення провадження у справі; представники відповідача та третьої особи - проти позову заперечували.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд
ВСТАНОВИВ:
21.04.1997 між Державною акціонерною енергетичною компанією «Крименерго», правонаступником якого є позивач у справі, назва якого змінена на ПАТ "ДТЕК Крименерго", в особі заступника начальника РЕМ-1 Ярковської Л.С., яка діяла на підставі довіреності № 03/05 від 03.01.1996, та військовою частиною А 3674 укладено договір № 1630 про оплату електричної енергії (а.с. 18-19, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Враховуючи, що вищевказаний договір від імені позивача у справі підписаний заступником начальника РЕС-1 Ярковською Л.С., яка діяла на підставі довіреності № 03/05 від 03.01.1996, що видана позивачем, такий договір є підставою для набуття прав та обов'язків безпосередньо позивачем у справі. Повноваження вказаної особи діяти від імені позивача у даній справі позивачем не оспорюються.
Так, в силу ст. 239 ЦК України, правочин (договір, за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України, є видом правочину), вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
За умовами договору, позивач (постачальник електричної енергії) взяв на себе зобов'язання постачати електричну енергію, а третя особа (абонент) - оплачувати її вартість згідно умов такого договору, а також здійснювати інші платежі, передбачені договором (п.1 договору).
Відповідний договір укладено до 31.12.1997 і він набирає чинності з дня підписання і вважається щорічно продовженим, якщо до 01 грудня не надійшла заява від одної із сторін про його розірвання або перегляд (п.7 договору).
Доказів розірвання відповідного договору сторонами не надано.
У період дії такого договору до нього вносились зміни, у т.ч. щодо складу його сторін.
Так, додатковою угодою до відповідного договору, укладеною у 2010 році, передбачено, що платник (відповідач у справі) як розпорядник грошових коштів бере участь у всіх розрахунках між третьою особою та позивачем, зобов'язується сплачувати позивачу вартість використаної (придбаної) електричної енергії та здійснює інші платежі (двократний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання та потужності, пеню за графіком погашення заборгованості, за актами про порушення ПКЕЕ), вказані у додатках № 4 «Порядок розрахунків» та № 5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної енергії» та інші нарахування згідно умов діючого договору (а.с.21).
Дана додаткова угода набрала законної сили з дня її підписання усіма сторонами (п.4 додаткової угоди).
Крім того, 03.01.2013 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополь (замовник-платник) та ПАТ "ДТЕК Крименерго" укладено договір № 1 про закупівлю товарів за державні кошти (а.с.69-76).
Згідно з вказаним договором №1 про закупівлю товарів за державні кошти, позивач у 2013 році зобов'язався поставити відповідачу електричну енергію у кількості, зазначеній у п.1.2 договору, а відповідач - прийняти і оплатити такий товар.
Одним із предметів спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої умовами договору та чинним законодавством, за порушення зобов'язань за договором.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.3.1 договору абонент взяв на себе зобов'язання оплачувати постачальнику використану електричну енергію та потужність, а також інші платежі за розрахунковий період у відповідності з прейскурантом № 09-01, даним договором та додатком № 1, який визначає порядок оплати та взаєморозрахунків (а.с.68).
У подальшому сторонами змінювали порядок та строки розрахунків шляхом укладення нової редакції додатку №4 до договору.
Відповідно до п.2 додатку № 4 договору, який укладено позивачем та третьою особою, розрахункова дата (день, коли споживач надає акт про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електроенергії, а постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 26 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 26 числа місяця попереднього місяця до такого ж числа поточного місяця; показники розрахункових засобів обліку у відповідності з переліком об'єктів та точок комерційного обліку фіксуються 26 числа кожний місяць та оформлюються "Актом " у двох екземплярах, по одному для кожної сторони; датою остаточного розрахунку є 31 число поточного/наступного місяця (а.с. 97).
Як визначено п.3 додатку №4 до договору, обсяг фактично спожитої електричної енергії, з урахуванням втрат на ділянці мережі від місця встановлення приладів обліку до межі балансової відповідальності електромереж визначається відповідно до акту, який підписується споживачем та скріплений печаткою споживача. При цьому, постачальник має право контролю (перевірки) показників розрахункових приладів обліку.
Так, враховуючи умови договору, третьою особою надані позивачу акти про обсяги спожитої електричної енергії , а саме за наступні періоди:
- від 06.08.2012 по 25.09.2012 (а.с.30);
- від 06.12.2012 по 06.01.2013 (а.с.32);
- від 06.01.2013 по 06.02.2013 (а.с.34);
- від 06.02.2013 по 06.03.2013 (а.с.36);
- від 06.03.2013 по 06.04.2013 (а.с.38);
- від 06.04.2013 по 06.05.213 (а.с.40);
- від 06.05.2013 по 06.06.2013 (а.с.42);
- від 06.06.2013 по 06.07.2013 (а.с.44);
- від 06.07.2013 по 06.08.2013 (а.с.46).
На підставі наданих актів відповідачу за період з 07.12.2012 по 31.07.2013 виставлені наступні рахунки:
- № 1630/44/09122А2 від 26.09.2012 на суму 40 319,81 грн. (а.с.29);
- № 1630/44/0113А1 від 06.01.2013 на суму 24 850,01 грн. (а.с.31);
- № 1630/44/0213А1 від 06.02.2013 на суму 29 704,01 грн. (а.с.33);
- № 1630/44/0313А1 від 06.03.2013 на суму 35 452,86 грн. (а.с.35);
- № 1630/44/0413А1 від 06.04.2013 на суму 33160,93 грн. (а.с.37);
- № 1630/44/0513А1 від 06.05.2013 на суму 41 385,76 грн. (а.с.39);
- № 1630/44/0613А1 від 06.06.2013 на суму 23 060,80 грн. (а.с.41);
- № 1630/44/0713А1 від 06.07.2013 на суму 29 786,45 грн. (а.с.43);
- № 1630/44/0813А1 від 06.08.2013 на суму 27 044,70 грн. (а.с.45).
Як встановлено судом, відповідачем здійснено розрахунок за активну електроенергію, передану у спірному періоду, у повному обсязі до прийняття рішення у даній справі, між тим, з порушенням строків, встановлених вищевказаними пунктами додатку №4 до договору.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги про стягнення процентів, нарахованих на заборгованість за спожиту активну електричну енергію, передану у грудні 2012 - липні 2013 року, нарахованих за період з січня по липень 2013 року є обґрунтованими, однак, лише частково - в сумі 113,84 грн.
Так, при здійсненні розрахунку процентів, позивачем невірно визначено дату, з якої відповідні зобов'язання є простроченими, - без врахування дати остаточного розрахунку, визначеної п.2 додатку № 4 до договору, що призвело до невірного розрахунку таких вимог.
За таких обставин, вимоги про стягнення процентів підлягають задоволенню у розмірі 113,84грн.; у задоволенні вимог про стягнення 212,52 грн. процентів слід відмовити.
Вимоги про стягнення збитків від інфляції є обґрунтованими, однак, лише у сумі 1,42грн.; у задоволенні вимог про стягнення 10,06 грн. інфляційних втрат слід відмовити. При цьому, розбіжності пов'язані з невірним визначенням періоду прострочення, без врахування строку остаточного розрахунку, визначеного додатком №4 до договору.
В силу ч. ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Сторонами встановлена відповідальність за порушення строків здійснення платежів, зокрема, п.6 додатку № 4 до договору, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, яка діяла в період, за який здійснюється нарахування. (а.с.96-97).
Зважаючи на встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої на заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період з грудня 2012 року по липень 2013 року є обґрунтованими, однак, підлягають задоволенню лише у розмірі 560,43 грн.; у задоволенні вимог про стягнення 897,74 грн. пені слід відмовити.
Розбіжності у розрахунку пов'язані з невірним визначенням позивачем дати остаточного розрахунку, визначеної у п.2 додатку №4 до договору.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 3 839,82 грн. заборгованості за перевищення споживання електричної енергії у період з 27.08.2012 по 26.09.2012.
Однак, вказані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Обсяг споживання електричної енергії на 2012 рік визначено сторонами договору у додатку №1 до договору, відповідно до якого у вересні 2012 році такий обсяг складає 17000кВт/год.
У відповідний період порядок подання даних про обсяг спожитої електричної енергії, тривалість розрахункового періоду регулювалась умовами додатку №4 до договору, який укладено сторонами 15.08.2013.
До 15.08.2013 відносини сторін з цих питань регулювались додатком №4 до договору від 01.07.2007 (а.с.96).
Згідно з п.2 такого додатку, розрахунковий період встановлювався з 06 числа до такого ж числа наступного місяця; показники приладів обліку фіксувались на 06 число та оформлювались актом про обсяги постачання електричної енергії. Однак, як вже вказувалось додатком № 4 до договору, який підписано сторонами 15.08.2012, такий період змінено та встановлено з 26 числа по 26 число наступного місяця.
Як встановлено судом, фактично третьої особою надані позивачу наступні акти про обсяги спожитої електричної енергії:
- з 06.07.2012 по 06.08.2012 (а.с.1426);
- з 06.08.2012 по 25.09.2012 (зазначена як дата зняття показників лічильника) (а.с.30).
Отже, фактично, враховуючи зміну розрахункового періоду після 06.08.2012 додатком №4 до договору з 15.08.2012, третя особа мала надати акт про обсяги електричної енергії за серпень 2012 року за період з 06.08.2012 по 26.08.2012, а за наступний розрахунковий період - з 26.08.2012 по 26.09.2013 року.
Між тим, третьою особою надано у спірному періоді акти з 06.08.2012 по 25.09.2012, тобто не за розрахунковий період, а за період значно більший ніж розрахунковий.
Саме з даних такого акту позивач визначив обсяг фактично спожитої електричної енергії за спірний період з 27.08.2012 по 26.09.2012 - 21056 кВт/год (а.с.28), однак, це не відповідає умовам договору.
Так, відповідно до п.3 додатку №4 від 15.08.2012, у випадку не отримання у встановлений строк даних про обсяг спожитої електричної енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється розрахунковим шляхом, а саме: за поточний розрахунковий період - за середньодобовим обсягом споживання попереднього періоду з подальшим перерахуванням у випадку надання даних протягом наступного розрахункового періоду.
Таким чином, позивачем здійснено висновок про перевищення обсягу споживання електричної енергії у вересні 2012 році за даними фактичного споживання не лише вересня 2012 року, а й серпня 2012 (з 06.08.2012) При цьому, враховуючи умови додатку №4, який є невідємною частиною договору, розмір споживання за серпень 2012 року мав визначатись за період з 06.08.2012 по 26.08.2012 - розрахунковим шляхом (зважаючи на не подання третьою особою відомостей про обсяги споживання), а у вересні 2012 - за період з 26.08.2012 по 28.09.2012.
Отже, позивачем не доведено наявності факту перевищення обсягу споживання електричної енергії у період з 26.08.2012 по 28.09.2012 належними та допустимими доказами. При цьому, акт про обсяги спожитої електричної енергії у період з 06.08.2012 по 26.09.2012 не є доказом спожиття електричної енергії у обсягу, вказаному у такому акті, за спірний період - з 26.08.2013 по 28.09.2012.
При цьому, враховуючи обсяг спожитої електричної енергії за попередній період - з 06.07.2012 по 06.08.2012 - 11365 (11189+176/втрати/) (а.с.126,162,168), добове споживання електроенергії попереднього періоду (який передує періоду з 06.08.2012) складає 11365/31=366,61кВт/год. Таким чином, за період з 07.08.2012 по 26.08.2012 (20 днів) обсяг спожитої електричної енергії становить - 20 *366,61=7332,20кВт/год. Таким чином, зважаючи на загальний обсяг спожитої електричної енергії, який сторонами не оспорюється за період з 06.08.2012 по 26.09.2013 - 21056кВт/год, та обсяг електричної енергії, визначений розрахунковим способом, за період з 07.08.2013 по 26.08.2012 - 7332,20кВт/год, обсяг електричної енергії за період з 27.08.2012 по 26.09.2012 (вересень 2012 року) становить 13 723,80кВт/год (21056-7332,20). що менше встановленого ліміту - 17 000кВт/год.
За таких обставин, вимоги про стягнення 3839,82грн. заборгованості за перевищення споживання електричної енергії задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 1304,31 грн. При цьому, судом враховано, що спір виник з вини відповідача, який порушив зобов'язання, у зв'язку з чим судом покладено на відповідача відшкодування витрат по оплаті судового збору також із урахуванням тієї частини заборгованості, яка погашена під час розгляду справи - після порушення провадження у ній; витрати у розмірі, пропорційному розміру вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, покладені на позивача.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення, повне рішення складено 25.11.2013.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Сімферополя на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» 1,42 грн. інфляційних втрат, 113,84 грн. процентів, 560,43 грн. пені, а також 1304,31 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.
3. В частині стягнення 3 839,82 грн. заборгованості за перевищення споживання електроенергії, 10,06 грн. інфляційних втрат, 212,52 грн. процентів та 897,74 грн. пені відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Р. Ейвазова