Справа № 121/9135/13-ц

2/121/3095/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Цалко А.А., при секретарі Сьомченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійснені права власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, де уточнивши свої позовні вимоги, просить суд усунути їй перешкоди в здійсненні права власності відносно нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 Крим шляхом визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування цією квартирою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка – ОСОБА_2К 15 травня 2009 року продала квартиру АДРЕСА_2 АРК позивачці - ОСОБА_1 та взяла на себе зобов’язання звільнити цю квартиру, від особистих речей та знятися з реєстраційного обліку і зняти усіх зареєстрованих у квартирі до 15.06.2009 року, але цього зроблено не було, тому вона змушена звернутися до суду з таким позовом.

Представник позивача надав суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позов з урахуванням уточнення підтримує у повному обсязі. Зокрема висловила свою думку щодо заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, сповіщені належним чином за останнім відомим місцем реєстрації. При цьому, до суду повернулися конверти з відміткою: «адресат не проживає».

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до положень ч.2 ст. 197 ЦПК України.

Крім того, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справі, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

З’ясувавши усі надані суду письмові докази та встановивши певні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно до ч.1 ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Частина 1 ст. 383 Цивільного кодексу України регламентує права власника житлового будинку, квартири, а саме: власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України , правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1, 2 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником АДРЕСА_3, АРК на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2009 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори АР Крим в Україні ОСОБА_4, за реєстраційним №1-1249 (а.с.5;6).

При укладанні договору купівлі-продажу квартири 15.05.2009 року відповідачка - ОСОБА_2, як продавець за договором купівлі-продажу квартири, зобов’язалась звільнити цю квартиру від особистих речей та знятися з реєстраційного обліку і зняти усіх зареєстрованих у квартирі до 15.06.2009 року.

Однак, як встановлено судом ані сама ОСОБА_2, ані її донька – ОСОБА_3, до цього часу з реєстрації по АДРЕСА_3 не знялися.

Всі ці вказані обставини підтверджуються копією договору купівлі-продажу квартири (а.с.5), адресними довідками з місця проживання (а.с.11,12).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» знаття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням. Таким чином ці питання взаємопов’язані і залежать від вирішення питання про житлові права особи, які регулюються нормами житлового законодавства (ст.ст.71,72,156 ЖК України).

Тобто, при таких обставинах, суд вважає, що у суду є всі законні підстави задовольнити позов у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. ст. 316, 321, 382, 383, 391 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

          Усунути перешкоди ОСОБА_1 в здійсненні права власності відносно нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 Крим шляхом визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою № 4 в будинку № 21 по вул. Мічуріна, м. Ялта, Автономна Республіка Крим.

          Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер не відомий), ОСОБА_2 (ідентифікацій номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі по 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок, з кожної.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. 294 , 296 ЦПК України.

          СУДДЯ: