Копія:

Справа № 127/10832/13-ц Провадження № 22-ц/772/2493/2013Головуючий в суді першої інстанції:Воробйов В.В.

Категорія: 6Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

27 серпня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Голоти Л.О.,

при секретарі Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника позивача Вінницької міської ради Никонюка Олега Валерійовича

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2013 року в цивільній справі за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_4 про знесення самочинно збудованих споруд, -

встановила:

Вінницька міська рада звернулася в міський суд з позовом до ОСОБА_4 про знесення самочинно збудованих споруд.

В обґрунтування позову посилалася на те, що ОСОБА_4 на земельній ділянці спільного користування біля будинку АДРЕСА_1 здійснив будівництво з відхиленням від проектної документації господарської споруди розмірами 5,75 х 8,0 м та будівництво без належного дозволу та належно затвердженого проекту гаражу розмірами 3,40 х 6,20 м.

Оскільки ОСОБА_4 здійснив будівництво господарської споруди з відхиленням від проектної документації, інспекцією ДАБК у Вінницькій області йому було надано припис №56 про усунення порушення вимог законодавства. В зв'язку з тим, що ОСОБА_4 вимоги припису не виконав, на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.06.2012 року та в подальшому винесено постанову від 27.06.2012 року №1295, якою якого притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того, інспекцією ДАБК було встановлено, що відповідач здійснив будівництво гаражу без належного дозволу та належно затвердженого проекту, про що 29.08.2012 року складено акт, яким зафіксовано даний факт. Також 27.09.2012 року департаментом архітектури, містобудування та кадастру міської ради здійснено виїзд на місце самочинного будівництва та складено відповідний акт комісійної перевірки.

Враховуючи те, що відповідач здійснив будівництво господарської споруди з відхиленням від проектної документації та в подальшому відмовився від проведення її перебудови, а також самовільно, без належного дозволу та проекту, побудував гараж, що є порушенням будівельних норм і правил, позивач просив винести рішення про знесення самочинно збудованих споруд, а саме господарської споруди розміром 5,75 х 8,0 м та гаражу розміром 3,40 х 6,20 м, що розташовані по АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_4 із стягненням з нього судових витрат.

Після початку розгляду справи по суті позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою Вінницька міська рада просила винести рішення про приведення будівлі, що складається з господарської споруди розміром 5,75 х 8,0 м та гаражу розміром 3,40 х 6,20 м і розташована по АДРЕСА_1 у відповідність до змін до робочого проекту будівництва господарської будівлі по АДРЕСА_1, розробленого Вінницьким муніципальним центром містобудування і архітектури у 2010 році шляхом перебудови конструкції стіни даної будівлі на відстань одного метра від межі сусідньої земельної ділянки за рахунок ОСОБА_4, проте ухвалою суду від 24 липня 2010 року суд залишив без задоволення дану заяву і продовжив розгляд справи за позовом про знесення самочинно збудованих споруд.

Рішенням Вінницького міського суду від 25 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позову Вінницької міської ради до ОСОБА_4 про знесення самочинно збудованих споруд.

Не погодившись із рішенням, представник позивача Вінницької міської ради Никонюк О.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу від 24.07.2013 року про відмову в задоволенні заяви про зменшення позовних вимог, і винести рішення, яким задовольнити зменшені позовні вимоги, а саме про приведення будівлі, що складається з господарської споруди розміром 5,75 х 8,0 м та гаражу розміром 3,40 х 6,20 м і розташована по АДРЕСА_1 у відповідність до змін до робочого проекту будівництва господарської будівні по АДРЕСА_1, розробленого Вінницьким муніципальним центром містобудування і архітектури у 2010 році шляхом перебудови конструкції стіни даної будівлі на відстань одного метру від межі сусідньої земельної ділянки за рахунок ОСОБА_4.

В судовому засідання представник позивача Никонюк О.В. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 і його представник - адвокат ОСОБА_5 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача і його представника, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області було проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого встановлено, що ОСОБА_4 на земельній ділянці спільного користування біля вказаного будинку здійснив будівництво з відхиленням від проектної документації господарської споруди розмірами 5,75 х 8,0 м та цегляного гаража розмірами 3,40 х 6,20 м, а саме: відстань до межі сусідньої ділянки від конструкції стіни становить 0,8 м в той час як дозволяється - 1 м.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області відповідачу було направлено припис №56 від 17.05.2012 року з вимогою припинити виконання будівельних робіт та надати оригінал чи завірені копії змін до робочого проекту будівництва до 24.05.2012 року (а.с. 8).

Сторони визнали ту обставину, що відповідач погодив зміни до робочого проекту вказаного будівництва ще у 2010 році, про що 04.08.2010 року в проекті було зроблено відповідну відмітку.

Також відповідач визнав ту обставину, що у зв'язку з нерівною межею земельної ділянки відстань від стіни господарської споруди до межі складає від 1,04 м до 0,8 м.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області на ОСОБА_4 за невиконання вимог припису про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при будівництві господарської будівлі по АДРЕСА_1, складено протокол про адміністративне правопорушення, а постановою №1295 від 27.06.2012 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Проте вищевказану постанову №1295 від 27.06.2012 року було скасовано 24.01.2013 року постановою №1 начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, як незаконну, та провадження у справі було закрито.

Згідно з частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважають самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушенням будівельних норм і правил.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 Постанови від 30.03.2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» самочинним вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм і правил як у самому проекту, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

Відповідно до частини 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо здійснення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Пунктом 5 вказаної Постанови роз'яснено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 38 Закону від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Як встановлено судом, відповідачу інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області видавався припис №56 від 17.05.2012 року лише про припинення будівельних робіт та надання оригіналу чи завіреної копії змін до робочого проекту будівництва.

Припис про приведення будівлі, що складається з господарської споруди розміром 5,75 х 8 м та гаражу розміром 3,40 х 6,20 м і розташованих по АДРЕСА_1 у відповідність до змін до робочого проекту будівництва не виносився, а строк для добровільного виконання зазначеного припису не визначався.

Пунктом 22 вказаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Крім того, вирішення питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, потребує спеціальних знань, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Проте сторони під час розгляду справи заяви про призначення експертизи відповідно до статті 143 ЦПК України не заявляли.

Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК, частина перша статті 60 ЦПК).

Отже за умов відсутності припису уповноваженого органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідачу про усунення ним порушень та/або перебудову збудованої ним господарської споруди, а також доказів про відмову відповідача від проведення такої перебудови чи неможливість її проведення, правильним є висновок суду першої інстанції про необгрунтованість позову та відмову в його задоволенні.

Згідно з статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача Вінницької міської ради Никонюка Олега Валерійовича відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.

Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Голота Л.О. Стадник І.М.