Справа № 1309/2-931/10 Головуючий у 1 інстанції: Ганич І.М.

Провадження № 22-ц/783/182/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Шандри М.М.

суддів: Тропак О.В., Струс Л.Б.

з участю секретаря Березюка О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10.12.2010р. позов ПАТ "ВТБ Банк" задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № 43/01/07 від 11.09.2007 р. у розмірі 20306613, 15 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" 1730 грн. судових витрат. В позовних вимогах Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованість за кредитним договором № 43/01/07 від 11.09.2007 р. -відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ПАТ "ВТБ Банк", подавши апеляційну скаргу, в якій не погоджується з винесеним рішенням суду у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не було з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновок судово-почеркознавчої експертизи від 19.08.2010 року вважає необґрунтованим та таким, що складений з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженоих Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року в частині порядку проведення судової - почеркознавчої експертизи. Зокрема, у висновку не зазначено нормативні акти та література, що була використана при проведенні експертизи, не було зазначено методи (методики) застосовані експертом при проведенні дослідження, питання поставлені перед експертом не відповідали відповідям зазначеним у висновку судово-почеркознавчої експертизи, звертає увагу на недостатню кількість вільних та експериментальних зразків підпису при проведенні ідентифікації виконавців підпису на договорах поруки. Однак суд відхилив клопотання про призначення повторної експертизи. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути заборгованість по кредитному договору №43/01/07 від 11.09.2007 року з відповідачів.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24.05.2011 року апеляційну скаргу представника ПАТ «ВТБ Банк» задоволено частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10.12.2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким постановлено стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно в користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 43/01/07 від 11.09.2007 року в сумі 20306613,15 грн. та по 625,50 грн. судових витрат з кожного.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.01.2012 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення апеляційного суду Львівської області від 24.05.2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Сторони в судове засідання не з»явилися, хоча належним чином у відповідності до ст. 74 ЦПК України про час і місце розгляду справи були повідомлені, про причини неявки суд не повідомили та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертались, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія судді в приходить до висновку, що апеляційна скарга частково підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про стягнення коштів із ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк» до інших поручителів, суд першої інстанції виходив із того, що згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1901 від 19.08.2010 року підписи від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також ОСОБА_3 на договорах поруки від 02.04.2008 року виконані не ними, а іншою особою. Відтак, ці відповідачі не укладали зазначених договорів і не мають жодних зобов'язань перед позивачем щодо сплати заборгованості як поручителі за кредитним договором.

Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з таких підстав.

Встановлено, що між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», і ТзОВ «Торговий дім «Софі» 28.08.2007 року було укладено генеральну угоду № 01/к/07 та додаткові угоди про внесення змін до такої, згідно якої вказаному товариству було надано ряд кредитів, зокрема, 11.09.2007 року ТзОВ «Торговий дім «Софі» отримало у ПАТ»ВТБ Банк» кредит у розмірі 1 000 000 дол. США з терміном погашення до 26.08.2011 року із відсотковою ставкою за користування кредитом 12 % річних, про що сторони уклали кредитний договір № 43/01/07. Розмір кредиту за вказаним договором збільшувався шляхом укладення додаткових угод і збільшення ліміту кредитної лінії та відповідно корегувалися відсоткова ставка за кредитом і термін погашення кредиту до 28.08.2013 року.

На забезпечення виконання ТзОВ «Торговий дім «Софі» кредитних зобов'язань за договором між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 02.04.2008 року були укладені з кожним окремо договори поруки, відповідно за № НКЛ 43/01/07 -ДП, № НКЛ 43/01/07 - ДП-1, № НКЛ 43/01/07 -ДП-2, № НКЛ 43/01/07 - ДП-3 (т.1 а.с.45-48). Договорами поруки передбачено, що поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник.

Позичальником не виконувались умови кредитного договору - не сплачувались суми по тілу кредиту та відсотки за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 21.04.2009 року утворилася заборгованість у розмірі 20 306 613, 15 грн., що стверджується розрахунком заборгованості (т.1 а.с.78) і яку просив стягнути позивач солідарно з відповідачів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 К України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 554 УЦК України в разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Заперечуючи проти позову ПАТ «ВТБ Банк» відповідачі (поручителі) посилались на те, що договорів поруки не підписували, тому такі договори не можуть бути підставою для покладення на них юридичної відповідальності на невиконання позичальником умов кредитного договору.

Для підтвердження своїх доводів відповідачі просили призначити судово-почеркознавчу експертизу. Відповідно до висновку № 1901 судово-почеркознавчої експертизи від 19.08.2010 року підписи на договорах поруки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не належать, а вчиненні іншою особою з наслідуванням їх підпису (т.1 а.с.134-138).

За клопотанням представника позивача апеляційним судом була призначена повторна судово-почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (т.2 а.с. 36-37).

Експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу суду було надіслано клопотання про надання додаткових матеріалів для проведення вище згаданої експертизи, без надання яких проведення такої є неможливим (т.2 а.с.39).

Відповідачкою ОСОБА_5 було подано до суду на вимогу експертів додаткові матеріали для проведення експертизи і згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.06.2013 року № 184/185/13-32 підпис від імені ОСОБА_5 в графі «поручитель» в договорі поруки № НКЛ 43/01/07-ДП-3 від 02.04.1008 року виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням підписів ОСОБА_5 (т.2 а.с.79-82).

З урахуванням висновків двох судово-почеркознавчих експертиз підпису ОСОБА_5, проведених по справі, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність ПАТ «ВТБ Банк» його позовних вимог до ОСОБА_5, відтак про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Однак, відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 додаткових матеріалів для проведення експертизи не надали, що колегія суддів розцінює як ухилення ними від проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи підписів, які ними ж і оспорюються, а відтак приходить до висновку (у відповідності до ст. 146 ЦПК України) про недоведеність зазначеними відповідачами своїх тверджень про те, що згадані підписи на договорах поруки були виконані не ними, а іншими особами.

З огляду на те, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст. 554 ЦК України); поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах. Враховуючи наведене, колегія судді в приходить до висновку про скасування рішення районного суду в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та задоволення вимог в цій частині.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2010 року в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк» 1730 грн. судових витрат скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 43/01/07 від 11 вересня 2007 року у розмірі 20 306 613,15 грн. на підставі договору поруки № НКЛ 43/01/07-ДП-1 від 02 квітня 2008 року.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 43/01/07 від 11 вересня 2007 року у розмірі 20 306 613,15 грн. на підставі договору поруки № НКЛ 43/01/07-ДП-2 від 02 квітня 2008 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» по 576,66 грн. судових витрат з кожного.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Шандра М.М.

Судді: Струс Л.Б.

Тропак Л.В.