УХВАЛА
Іменем України
19 листопада 2013 року місто Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Самойленка А.І.
суддів Козодуба А.І., Черкашина М.В.
при секретарі Плющ А.С.
з участю
потерпілого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
розглянувши кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Новофедорівка Добропільського району Донецької області, який проживає в будинку АДРЕСА_1, раніше судимого 21 грудня 2010 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ст.309 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,
встановив:
Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України і призначено покарання у виді 3-х років позбавлення волі. За сукупністю вироків на підставі ст.ст.71,72 КК України остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, при цьому невідбуте покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду від 21.12.2010 року за ст.309 ч.1 КК України у виді штрафу в розмірі 850 гривень підлягає виконанню самостійно.
Цим же вироком засудженого ОСОБА_4, апеляція щодо якого не подана.
ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 16 квітня 2013 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, обидва перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою викрадення чужого майна, скориставшись раніше викраденим ключем від домоволодіння ОСОБА_1, що розташоване по АДРЕСА_2, проникли в це житло, звідки таємно викрали автомобільний акумулятор «Klema» - норм» вартістю 700 грн., чим заподіяли володільцю майна ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вищезазначеному розмірі.
В апеляційні скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить змінити вирок суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі із застосуванням ст.75 КК України. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд першої інстанції не врахував повне визнання ним своєї вини, сприяння в розкритті злочину, відшкодування збитків потерпілому в повному обсязі, прохання потерпілого не призначати суворе покарання. Стверджує, що на даний час має постійне місце роботи, позитивні відгуки за місцем роботи, утримує свою непрацездатну матір.
В апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_1, як і захисник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого і просили прийняти рішення, викладене в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Потерпілий ОСОБА_1 висловив думку про необхідність задоволення апеляційної скарги.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, за викладених у вироку обставин, доведена дослідженими судом першої інстанції доказами, які наведені у вироку цього суду. Ці обставини, як і правильність кваліфікації дій обвинуваченого, в апеляційній скарзі не оспорюються і відповідно до вимог ст.404 КПК України підстави для перегляду апеляційним судом вироку в цій частині відсутні.
Міра покарання призначена ОСОБА_3 в мінімальних межах санкції ст.185 ч.3 КК України, тобто, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину. При цьому, судом взяті до уваги і дані про особу ОСОБА_3, який ніде не працює, за місцем проживання характеризується як особа, що зловживає спиртними напоями. Також судом враховано і те, що цю крадіжку він вчинив, будучи раніше судимим за ст.309 ч.1 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень, і призначений йому штраф на час розгляду справи судом він не сплатив, тобто, не відбув покарання за попереднім вироком суду, у зв'язку з чим остаточне покарання призначено йому за сукупністю вироків відповідно до вимог ст.71 КК України.
Доводи обвинуваченого про добровільне відшкодування ним завданої потерпілому шкоди не можуть бути взяті до уваги, оскільки повернення майна потерпілому відбулося в результаті проведення слідчих дій, під час яких працівниками міліції був виявлений викрадений акумулятор, який вони повернули потерпілому. Тому в даному випадку добровільність відшкодування обвинуваченим завданої шкоди відсутня, оскільки майно було повернено потерпілому незалежно від волі ОСОБА_3, у зв'язку з чим посилання обвинуваченого на цю обставину, як таку, що пом'якшує покарання, не може бути визнане обґрунтованим.
Достовірних даних про працевлаштування ОСОБА_3 на постійну роботу обвинуваченим не надано, а довідка сільського голови Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, надана обвинуваченим апеляційному суду, згідно якої ОСОБА_3 працює на ЦОФ «Добропільська» електрогазозварювальником, не може бути взята до уваги, оскільки ці відомості не підтверджені підприємством, про яке вказано в довідці.
Тому призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст.ст.65-67 КК України, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про надмірну суворість цього покарання не можуть бути визнані обґрунтованими і підстави для задоволення цієї скарги відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.404, 407, 418 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію обвинуваченого - без задоволення.
Ця ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На судові рішення сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення цієї ухвали.
Судді: