Головуючий суду 1 інстанції - Половинка В.О.

Доповідач - Карташов О.Ю.

Справа № 1225/2325/2012

Провадження № 22ц/782/2945/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року листопада «21» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Оробцова Р.І.

при секретарі Скоробогатовій Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення

Сватівського районного суду Луганської області від 6 червня 2013 року

по цивільній справі за позовом

Сватівської районної державної адміністрації до ОСОБА_2, треті особи - Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Луганській області, ОСОБА_5, ОСОБА_3, про дострокове розірвання оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2009 року Сватівська РДА Луганської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки під водним об'єктом від 28.12.2004 року та зобов'язання передати за актом прийому передачі земельну ділянку під водним об'єктом до земель державної власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між ОСОБА_2 та Сватівською РДА було укладено договір оренди земельної ділянки під водним об'єктом від 28.12.2004 року реєстраційний номер № 040441700137 від 30.12.2004 року, згідно до якого ОСОБА_2 у тимчасове користування (оренду) було передано земельну ділянку площею 54,4 га під водним об'єктом біля с. Містки Сватівського району із цільовим призначенням оренди - ведення рибного господарства.

Заявивши вимоги про дострокове розірвання договору від 28.12.2004 року позивач із посиланням на ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ст. 651 ЦК України вказав на те, що відповідач не виконує свої обов'язки, передбачені цим договором та ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі», а також, будучи орендарем земельної ділянки під водним об'єктом, не дотримується вимог законодавства, зокрема ст. 44, ст. 76, ст. 78 Водного кодексу України, ст. 96 Земельного кодексу України, Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого Постановою КМУ від 28.09.1996р. № 1192 і Інструкції, затвердженої Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008р. № 4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.01.2008р. за № 64/14755.

Істотне порушення відповідачем договору від 28.12.2004р. і невиконання вимог законодавства, на думку позивача, полягає в тому, що при здійснення своєї діяльності на орендованій водоймі відповідач ОСОБА_2 не використовує водний об'єкт за цільовим призначенням, не здійснює зариблення водойми у встановленому законодавством порядку, не отримав (не оформив) дозвільні документи для здійснення штучного розведення, вирощування живих ресурсів і їх використання.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 6 червня 2013 року, в задоволені позову Сватівської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

В апеляційних скаргах апелянти послалися на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи скарги ОСОБА_2 зазначив, що суд першої інстанцій фактично не розглянув справу по суті, а протизаконно встановив, що позовні вимоги на момент розгляду у суді (грудень 2012 року - червень 2013 року) фактично не підлягають задоволенню, оскільки за розпорядженням голови Сватівської РДА від 15.12.12.2009 року № 847/1 місцевим відділом Держкомзему скасована державна реєстрація даного договору і тому позивач не мав права звернутися до суду із таким позовом про дострокове розірвання начебто не існуючого договору. При цьому, суд навмисно не відобразив у судовому рішенні суттєві фактичні обставини, те що справа знаходиться на новому розгляді, і тому повинна розглядатися станом не на грудень 2012 року - червень 2013 року, а станом на момент подачі позову - травень 2009 року, те що розпорядження голови Сватівської РДА від 15.12.12.2009 року № 847/1 з'явилося після набрання законної сили ухвали Апеляційного суду Луганської області від 14.12.2009 року після першого судового розгляду справи у 2009 році, те що дане розпорядження не може враховуватися під час нового розгляду справи, оскільки воно є наслідком виконання першого судового рішення по справі яке було скасоване спочатку ухвалою ВССУ від 5 жовтня 2011 року а потім ухвалою ВССУ від 21 листопада 2012 року.

Тому просив, скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 6 червня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову позивачу у зв'язку із безпідставністю і необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення Сватівського районного суду від 6 червня 2013 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог Сватівської РДА до ОСОБА_2 у повному обсязі.

ОСОБА_3 зазначив, що предмет позову - це певна матеріально правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. У спірному випадку спосіб захисту права є розірвання договору.

Підстава позову - це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права на яких ґрунтується вимога позивача.

Ухвалюючи рішення суд відмовив у задоволенні позову з інших підстав не враховуючи предмет та підставу позову. Суд ухилився від розгляду справи по суті. Суд міг би відмовити у задоволенні позову в тому разі якби не знайшов підстав для дострокового розірвання договору оренди.

Якщо ж суд виходив з тих міркувань, що не було предмету спору то відповідно до ст. 205 ЦПК України він повинен був закрити провадження у справі.

В судовому засіданні представники апелянтів доводи апеляційних скарг підтримали в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а скарга ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Справа була предметом неодноразового судового розгляду.

Останньою ухвалою ВССУ України від 21.11.2012 року, встановлено, що вирішуючи позов, суди ототожнили поняття «невикористання земельної ділянки за призначенням» та «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням», останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач не за цільовим призначенням використовує надану йому земельну ділянку.

Згідно роз'яснень наданих у п. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», - перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини(факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції встановив та виходив з того, що 28.12.2004 року між позивачем Сватівською районною державною адміністрацією та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки під водним об'єктом біля с. Містки Сватівського району Луганської області для ведення рибного господарства площею 54,4 га.

30.12.2004 року за № 040441700137 договір оренди земельної ділянки під водним об'єктом від 28.12.2004 року було зареєстровано у Сватівському районному реєстраційному офісі Луганської філії центру ДЗК.

Згідно розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації «Про дострокове припинення права користування земельною ділянкою під існуючим водним об'єктом, яка знаходиться на території Містківської сільської ради» від 15.12.2009р.№ 874/1, вирішено припинити достроково право користування земельною ділянкою під існуючим водним об'єктом загальною площею 54,4 га за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Містківській сільській раді, яка перебувала в користуванні ОСОБА_5 згідно з договором оренди землі.

На підставі розпорядження № 874/1, винесеного 15.12.2009 року, відбулося скасування державної реєстрації цього договору та передача земельної ділянки площею 54.4 га до земель державної власності.

Відповідно до Книги 4 записів державної реєстрації договорів оренди землі на території Містківської сільської ради, яка закрита і передана до архіву Відділу Держкомзему у Сватівському районі Луганській області, внесено запис про розірвання договору оренди водоймища, який був зареєстрований у Сватівському районному реєстраційному офісі Луганської філії центру ДЗК за № 040441700137 від 30.12.2004 р.

Згідно діючого договору оренди землі та водного об'єкту від 30.12.2009 року, укладеного між Сватівською РДА та третьою особою у справі ОСОБА_3, зареєстрованого у Сватівському районному реєстраційному окрузі Луганської регіонально філії Центру ДЗК 13.01.2010 року., орендатором ділянки земель водного фонду з розташованим на ній водним об'єктом площею 54,4 га, яка знаходиться на території Містківської сільської ради є саме ОСОБА_3

Відмовляючи в задоволенні позову, на підставі вище зазначених обставин, суд першої інстанції, зазначив, що договір оренди земельної ділянки під водним об'єктом, укладений 28.12.2004 року між позивачем Сватівською РДА та відповідачем ОСОБА_5 з моменту скасування його державної реєстрації 15.12.2009р. та станом на дату розгляду справи є не вчиненим та не чинним, позивач, не маючи станом на дату розгляду справи жодних прав та обов'язків за договором оренди від 28.12.2004 року, позбавлений права вимагати від відповідача виконувати положення договору.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Проте, ухвалене у справі судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що місцевий суд у порушення норм матеріального та процесуального права не врахував предмет та підстави позову, фактично не вирішив позовні вимоги по суті.

Колегія суддів вважає зазначені доводи апеляційних скарг такими, що заслуговують на увагу.

Позивач посилаючись на те, що з 2004 року водоймище не використовувалось за цільовим призначенням, просив суд на підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 141, 143 ЗК України розірвати вказаний договір та зобов'язати відповідача передати ділянку за актом прийому-передачі до земель державної власності.

Як зазначено у п. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», - вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК ( 2768-14 ). У випадках, визначених цими нормами,припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на

договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є її використання не за цільовим призначенням, а саме: недодержання землекористувачем цілей її експлуатації, які закріплені в правовстановлюючому документі - державному акті на право постійного користування земельною ділянкою або договорі оренди.

Згідно з пунктами «а», «б» статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року, цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на певні категорії.

Використання земельної ділянки за цільовим призначенням - це використання земельної ділянки з дотриманням вимог, що ставляться відповідно до категорій земель, визначених главою 4 розділу II Земельного кодексу України.

Якщо земельна ділянка була надана для використання в межах будь якої категорії відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, але через якийсь час вона використовується по іншому, але в межах тієї категорії, що була першочергово надана, то використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в цьому випадку відсутнє.

Таким чином, посилання Сватівської РДА Луганської області у позові на те, що ОСОБА_2 не здійснює зариблення водойми у встановленому законодавством порядку, не отримав (не оформив) дозвільні документи для здійснення штучного розведення, вирощування живих ресурсів і їх використання не є доказами не цільового використання земельної ділянки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач не за цільовим призначенням використовує надану йому земельну ділянку.

Оцінивши наявні у справі докази, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що позов Сватівської РДА Луганської області є необґрунтованим.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що підставою для відмови в задоволені позовних вимог повинно бути не відсутність фактичних договірних відносин між Сватівською РДА Луганської області та ОСОБА_2, а відсутність на час звернення з позовними вимогами підстав для розірвання договору, зокрема факту не цільового використанні об'єкту оренди.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, - підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки до висновків, щодо відмови в задоволенні позову місцевий суд дійшов внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволені позовних вимог з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія судів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області, ~

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_3 ~ задовольнити частково.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 6 червня 2013 року ~ скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Сватівської районної державної адміністрації до ОСОБА_2, треті особи - Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Луганській області, ОСОБА_5, ОСОБА_3, про дострокове розірвання оренди земельної ділянки, ~ відмовити за необґрунтованістю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: