АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 541/2090/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/3785/2013 Головуючий у 1-й інстанції Альошина Н.М.
Доповідач Пилипчук Л. І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого: судді Пилипчук Л.І.
суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.,
при секретарі: Філоненко О.В.,
за участю: представника позивача Шокало Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 вересня 2013 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту,-
в с т а н о в и л а :
У липні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просило стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 27 831,44 грн. за кредитним договором №DNH4KS28400010 від 26 квітня 2006 року та судові витрати у розмірі 278,31 грн.
В обґрунтування позову банк зазначав, що 26 квітня 2006 року уклав із ОСОБА_2 кредитний договір № DNH4KS28400010, за яким останній отримав кредит у розмірі 6 104,52 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Оскільки боржник порушував умови кредитного договору щодо його повернення, на час звернення позивача до суду утворився борг на загальну суму 27 831,44 грн.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 вересня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору №DNH4KS28400010 від 26 квітня 2006 року в розмірі 17 346,56 грн. та 229,40 грн. судових витрат.
В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши з відповідача повну суму нарахованої пені.
Вказує на безпідставне зменшення судом першої інстанції нарахованої відповідачеві неустойки, відсутність правового та фактичного обґрунтування такого рішення.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 26 квітня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №DNH4KS28400010. За умовами вказаного договору банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 6 104,52 грн. на строк 36 місяці по 24 квітня 2009 року включно, з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09% на місць на суму залишку заборгованості за кредитом, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів в обумовлених у заяві та Умовах пр онадання споживчого кредиту фізичним особам строк, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Сторонами на зеперечувалося, що ОСОБА_2 отримав кредитні кошти.
Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Умовами договору визначено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається пеоріод з 21 по 28 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 244,10 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат згідно умов.
Згідно п.4.1 Умов за користування кредитом у період з дати укладання даного догвору до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах та заяві.
Згідно п.5.1. Умов при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п.3.2.2,3.2.3 даних Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.
Пункт 5.3 Умов визначає, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договром більш ніж на 30 днів. Позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн. +5% від суми заборгованості.
Отже, умовами кредитного договору було передбачено обов'язок позичальника сплачувати пеню й штраф за порушення кредитних зобов'язань, але за різних підстав та за різні порушення зобов'язання: за порушення строку платежів і за порушення графіку платежів.
Встановлено, що відповідач належним чином не виконав обов'язків щодо повернення кредитних ресурсів та сплати відсотків.
З наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 09 липня 2013 року ОСОБА_2 мав заборгованість перед банком у загальному розмірі 27 831,44 грн., з яких:
- 3 766,91 грн. заборгованість за кредитом;
- 10 778,15 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 11 484,88 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
а також штрафи відповідно до Умов та правил надання банківських послуг:
- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);
- 1 301,50 грн. - штраф (процентна складова).
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.
Будь-яких доказів на підтвердження стягнення заборгованості за кредитним договором іншими судовими рішеннями, які набрали законної сили, матеріали справи не містять та сторони не посилаються на наявність таких обставин.
При цьому відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України).
Згідно із умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам. Пунктом 5.5 цих Умов позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонами встановлено тривалістю в п'ять років, що відповідає ч.1 ст.259 ЦК України.
Як убачається з наданого банком розрахунку накопичення заборгованості зі сплати пені почало формуватися з 23 листопада 2009 року, тобто позивачем заявлено розмір заборгованості по відповідній категорії в межах строку позовної давності.
Частково задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неповного виконання договірних зобов'язань зі сторони відповідача. При цьому, визначаючи загальний розмір заборгованості, місцевий суд виходив з того, що розмір неустойки належить зменшити з підстав його невідповідності розміру завданих збитків.
Проте колегія суддів не може погодитися із вказаними висновками.
Зменшення розміру неустойки за рішенням суду в порядку, визначеному ч.3 ст.551 ЦК України, можливе за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.
Однак, зменшуючи розмір неустойки, міськрайонний суд всупереч вимогам статей 212, 214 ЦПК України не встановив фактичних обставин справи, не навів розрахунків зменшення розміру неустойки та не вмотивував свого висновку, щодо зменшення саме до такої суми.
З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції щодо розміру пені за несвоєчаснісне виконання зобов'язань за договором, належної до сплати банку, не відповідають обставинам справи та зроблені на підставі неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно, суд першої інстанції помилково визначив загальний розмір заборгованості за кредитним договором, що належить стягнути з ОСОБА_2, вказавши 17 346,56 грн., тоді як до сплати належить 27 831,44 грн.
Також, згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Документальне підтвердження у матеріалах справи знайшли сплата позивачем судового збору за подачу позову на суму 278,31 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, то до відшкодування банку належить повний розмір судового збору.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.303,304,307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 вересня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору №DNH4KS28400010 від 26 квітня 2006 року в розмірі 27 831,44 грн. та 278,31 грн. судових витрат.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Л.І. Пилипчук
СУДДІ: /підпис/ П.М. Дряниця
/підпис/ Т.О. Кривчун
ЗГІДНО:
Суддя апеляційного суду
Полтавської області Л.І. Пилипчук