донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.11.2013 р. справа №913/1933/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Попкова Д. О., Сгари Е. В.
при секретарі судового засідання Максименко Г. П.
за участю представників сторін:
від позивача:Бакулін Є. М. - за довір.
від відповідача:Волошина М. В. - за довір.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
на рішення господарського суду Луганської області
від 10.09.2013 року
у справі№ 913/1933/13
за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача:Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ
простягнення 7 318 481 грн. 52 коп.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.09.2013 р. у справі 913/1933/13 позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ про стягнення 7 318 481 грн. 52 коп. задоволений частково, внаслідок чого: стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ інфляційні втрати у розмірі 231 грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 210052 грн. 97 коп., судовий збір у розмірі 68820 грн. 00 коп. В частині стягнення боргу у сумі 4294879 грн. 49 коп. провадження у справі припинено. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1050264 грн. 84 коп. та 7% штрафу у розмірі 1763052 грн. 66 коп. відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені у сумі 301201,64 грн. та 7% штрафу у сумі 703887,91 грн., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі. В інший частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. В обґрунтування підстав для його скасування в зазначеній частині, апелянт посилається на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. ст. 1, 12, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 4, 4-2, 4-3, 4-7, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 16.10.13 р. № 01-25.1/2810 з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає скаргу безпідставною та необґрунтованою. Оскаржуване рішення вважає таким, що прийняте в результаті повного та всебічного розгляду усіх обставин справи та правильним застосуванням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин щодо нарахування пені та штрафних санкцій під час дії мораторію на задоволення грошових вимог, який був введений господарським судом Луганської області ухвалою від 10.01.2013 р. по справі № 913/105/13-г про банкрутство ПАТ «Луганськгаз». Крім того, відповідач вважає вимогу позивача про стягнення штрафу в розмірі 7% від простроченої заборгованості у сумі 1 763 052,66 грн. безпідставною, пославшись на правову оцінку Верховного суду України, надану в постанові від 07.11.11 р. № 3-121гс11 з цього питання. З урахуванням викладеного, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Донецьким апеляційним господарським судом у даній справі оголошувалась перерва з 06.11.2013 р. по 20.11.2013 р.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, судова колегія встановила наступне.
30.03.2012 р. між сторонами укладений договір № 3588/29/1-12-Б купівлі-продажу природного газу (далі-Договір), згідно п. 1.1 якого Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцеві (відповідачу) у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору; п.1.2 - газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.
Відповідно до п.2.1 - Продавець передає Покупцю у період з 01лютого 2012 р. по 31 грудня 2012 р. газ в обсязі до 43117,995 тис. куб. м.
Згідно з п. 3.6 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 5.2, п. 5.4 договору, ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладення цього договору становить 3 509,00 грн. без нарахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 509,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4210,80 грн. Ціна договору (сума договору) складається із сум вартості місячних поставок газу за цим договором та на дату його укладення становить - 151 301 044,46 грн., крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ - 181 561 253,35 грн.
На виконання умов Договору протягому березня-грудня 2012 року позивач поставив відповідачу, а останній прийняв природний газ у обсязі 27902,605 тис. куб. м на загальну суму 117492289,15 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 19-28).
Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 Договору.
Згідно з п. 6.2 Договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач свої зобов`язання за Договором щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ виконав не в повному обсязі (фактично протягом березня-грудня 2012 р. сплатив 113197409,66 грн.), у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 4294879,49 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення основного боргу, нарахованого на нього пені, штрафу 7%, інфляційних нарахувань та 3% річних.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було погашено суму боргу за отриманий ним природний газ в розмірі 4294879 грн. 49 коп., внаслідок чого суд першої інстанції на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі в цій частині позовних вимог.
В інший частині позовні вимоги позивача задоволені частково.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду зміні, з наступних підстав.
Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за вказаним вище договором у сумі 4294879 грн. 49 коп., пені - 1050264 грн. 84 коп., інфляційних нарахувань - 231 грн. 56 коп., 3% річних - 210052 грн. 97 коп. та 7% штрафу - 1763052 грн. 66 коп., які нараховані, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором.
Відповідно до приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 Договору.
Відповідно до п. 6.2 Договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Факт поставки позивачем відповідачу природного газу за березень-грудень 2012 р. підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 19-28). Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.
Отже, позивач свої зобов'язання за Договором за вказаний період виконав належним чином, що відповідачем не заперечується. Вартість поставленого газу відповідач на момент подачі позову сплатив частково та з порушенням встановлених Договором термінів.
Враховуючи, що після звернення з позовом до суду відповідачем сума боргу за отриманий ним природний газ в розмірі 4294879 грн. 49 коп. була сплачена, що підтверджується у т. ч. актом звірки розрахунків за період з 01.06.13 р. по 31.07.13 р., складеному та підписаному обома сторонами, судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно припинено провадження по справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення судом першої інстанції факту прострочення грошового зобов`язання відповідачем, ним зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 210052 грн. 97 коп. та суми інфляційних втрат у розмірі 231 грн. 56 коп.
Щодо стягнення пені та штрафу 7 %, то колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за порушення строків виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором, було здійснено нарахування пені, сума якої станом на 10.06.2013 р. склала 1050264,84 грн., а за порушення строків оплати понад 30 днів здійснено нарахування штрафу 7%, сума якого станом на 10.06.2013 р. склала 1763052,66 грн.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 7.2 договору сторони встановили можливість стягнення у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1, 6.2 договору пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково до сплати штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Згідно ч. 1 ст. 223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Застосування строку позовної давності здійснюється за заявою сторони.
Заявлена до стягнення пеня в сумі 1050264,84 грн., розрахована позивачем за період з квітня 2012 р. по травень 2013 р.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в порушення умов вищенаведеної норми чинного законодавства безпідставно, з порушенням строку позовної давності, про що зазначав відповідач в суді першої інстанції, нарахована сума пені за період з 21.04.2012 р. по 09.07.2012 р. включно, сума якої згідно з розрахунком позивача складає 240006,24 грн., оскільки Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось із позовом про стягнення відповідних сум пені 12.07.2013 року, про що свідчить відбиток штемпелю на поштовому конверті відправлення матеріалів позовної заяви.
Таким чином, сума пені в розмірі 61195,41 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, як обґрунтовано нарахована за період з 13.07.2012 р. по 24.12.2012 р. (з урахуванням 6-ти місячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України).
Враховуючи, що пеня у сумі 749063,20 грн. та штраф 7% у сумі 1059 164,76 грн. за отриманий відповідачем у грудні 2012 р. природний газ були нараховані за період з 21 січня 2013 р. по 27 травня 2013 р., тобто під час дії мораторію (ухвалою господарського суду Луганської області від 10.01.2013 р. було порушено провадження у справі № 913/105/13-г про банкрутство боржника Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів), суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині, пославшись на ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». З чим погодився і сам позивач в апеляційній скарзі.
Враховуючи, викладене, обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення пені у сумі 61195,41 грн, яка була нарахована позивачем за період з 13.07.2013 р. по 24.12.2012 р. та нарахований за період з 21.04.2012 р. по 11.09.2012 р. штраф 7% у сумі 703887,91 грн. (відповідачем у суді першої інстанції не заявлялось про застосування строку позовної давності щодо нарахованого позивачем штрафу).
За вказаних обставин рішення господарського суду належить змінити, позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 231 грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 210052 грн. 97 коп., пені в сумі 61195 грн. 41 коп. та штрафу 7% в сумі 703887,91 грн.
За перелічених обставин, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 10.09.13 р. у справі № 913/1933/13 зміні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 10.09.2013 у справі № 913/1933/13 - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 10.09.2013 у справі № 913/1933/13 - змінити.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ в частині стягнення пені та штрафу 7% задовольнити частково.
Четвертий пункт резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 10.09.2013 у справі № 913/1933/13 викласти в наступній редакції:
«Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ пеню в сумі 61195 грн. 41 коп., штраф 7% в сумі 703887,91 грн.».
В решті частині рішення господарського суду Луганської області від 10.09.2013 у справі № 913/1933/13 - залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги 10050 грн. 90 коп.
Зообов`язати господарський суд Луганської області видати відповідний судовий наказ.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий С. А. Малашкевич
Судді Д. О. Попков
Е. В. Сгара