ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 листопада 2013 року Справа № 913/2236/13

Провадження №2/913/2236/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»,

м. Сєвєродонецьк Луганської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство «Укргаз-Енерго», м. Київ

про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно у вигляді 132527,147 тис. куб.м. природного газу

Судова колегія у складі:

Седляр О.О. - головуючий,

Фонова О.С. - суддя,

Яресько Б.В. - суддя,

Секретар судового засідання Чех Т.М.,

у засіданні брали участь:

від позивача: Герасименко О.Г., довіреність № 308 від 12.02.2013;

від відповідача: Алфінов О.П., довіреність № 23/28 від 18.12.2012;

від третьої особи: Бойко Д.М., довіреність № 3Д-08 від 28.12.2012,

В С Т А Н О В И Л А:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про зобов'язання відповідача повернути (стягнути) в Єдину газотранспортну систему позивача для покриття дефіциту природного газу, що виник в січні 2013 року, безпідставно набуте майно - 132 527,147 тис. куб.м. природного газу.

Відповідач відзивом на позовну заяву б/н, б/д, який здано до канцелярії суду 10.09.2013, позовні вимоги відхилив з підстав зазначених у ньому.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство «Укргаз-Енерго» поясненнями від 28.10.2013 б/н вважає вимоги позивача необґрунтованими з підстав викладених у даних поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступні фактичні обставини.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що:

Відповідно до п.3.2.1 п.3.2 Статуту одним з основних напрямів діяльності ПАТ «Укртрансгаз» є надання послуг з транспортування природного та нафтового газу магістральними газопроводами.

При здійсненні ліцензійної діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами він керувався, передусім, положеннями Закону України «Про трубопровідний транспорт», Закону України «Про нафту і газ» , Постанови КМУ №1729 від 27.12.2001, якою затверджено Порядок забезпечення споживачів природним газом, ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами, що затверджені постановою НКРЕ України № 9 від 13.01.2010.

Відповідно до п.п. 2.1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється при забезпеченні обліку протранспортованого магістральними трубопроводами природного газу спільно із замовниками, газорозподільними та газопостачальними підприємствами.

Згідно п. 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженим постановою КМУ№1729 від 27.12.01, позивач, які і інші суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу :

- забезпечують рівні умови доступу до газотранспортної системи для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності;

- забезпечують транспортування природного газу в обсягах, визначених постачальниками за регульованим тарифом, відповідно до договорів, укладених із зазначеними постачальниками;

- забезпечують транспортування природного газу в обсягах, визначених постачальниками за нерегульованим тарифом Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", відповідно до договорів, укладених із зазначеними постачальниками;

- забезпечують транспортування природного газу в обсягах, визначених постачальниками за нерегульованим тарифом (крім Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"), відповідно до договорів, укладених із споживачами природного газу;

- виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу;

- ведуть приладовий облік і здійснюють контроль за якістю газу, протранспортованого та реалізованого споживачам;

- обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів (лімітів) поставки природного газу. При цьому відповідальність за наслідки дій з припинення подачі газу несе сторона, яка не виконала умов відповідних договорів;

- відповідно до порядку оформлення актів приймання-передачі газу підписують до 5 числа місяця, що настає за звітним, акти приймання-передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції;

- складають разом із споживачами та постачальником газу акти про обсяги газу, використаного за місяць, і на підставі цих актів складають до 10 числа місяця, що настає за звітним, реєстри обсягів реалізації газу.

Отже, виходячі з вищезазначеного позивач здійснює господарську діяльність з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у межах виділених постачальниками планових обсягів (лімітів) природного газу, які включені до планового балансу надходження та розподілу природного газу по Україні Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Планового розподілу поставок природного газу споживачам України у відповідному місяці.

При надходженні природного газу в газотранспортну систему України, де відбувається змішування як природного газу власного видобутку, так й імпортованих обсягів газу, його транспортування магістральними трубопроводами здійснюється в загальному потоці до мереж газорозподільних підприємств, які в подальшому транспортують газ безпосередньо споживачам газу, або безпосередньо до суб'єктів господарювання, які напряму підключені до магістральних трубопроводів («прямі споживачі»).

Згідно п.1.2. Порядку доступу та приєднання до ЄГТСУ, затвердженого Постановою НКРЕ від 19.04.2012 №420, його дія поширюється на фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність з видобутку, транспортування, розподілу, зберігання та/або постачання природного газу, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, а також використовують природний газ як паливо або сировину.

Згідно п.8.4 даного Порядку природний газ із ЄГТСУ передається, в тому числі, споживачам, які безпосередньо приєднані до магістральних газопроводів (в даному випадку таким споживачем є Відповідач).

Позивач не є газовидобувним підприємством та не має власних ресурсів природного газу для реалізації споживачам, оскільки Ліцензійними умовами (п.п.2.2.1) йому заборонено провадити господарську діяльність з розподілу природного газу, постачання природного газу за регульованим і нерегульованим тарифом.

За його твердженнями відповідачем в січні 2013 року з ЄГТСУ, експлуатацію якої здійснює він як ліцензіат з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, було відібрано 132 527,147 тис. куб. м. природного газу при відсутності правових підстав для цього, враховуючи не виділення для нього вказаних обсягів природного газу, а також нездійснення ним закупівлі таких обсягів природного газу для покриття дефіциту природного газу, що виник в січні 2013 року.

Дані твердження позивачем здійснено виходячі з наступного.

Відповідачем в січні 2013 року з ЄГТСУ було відібрано 149940,006 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується Переліком споживачів, які отримували природний газ безпосередньо з магістральних газопроводів у січні 2013 року та актом прийому-передачі послуг з транспортування природного газу від 31.01.2013.

Із спожитих відповідачем 149940,006 тис. куб. м. природного газу, 17412,859 тис. куб. м. були отримані від Ostchem Holding Limited, про що свідчить акт приймання-передачі природного газу згідно Контракту купівлі-продажу природного газу №11/1002 від 10.03.2011 за наслідками поставки в січні 2013 року, який підписаний та скріплений печатками Ostchem Holding Limited та обох сторін.

Відносно споживання відповідачем в січні 2013 року решти - 132 527,147 тис. куб. м. природного газу, відомості щодо власника ресурсів природного газу позивачеві не були надані, а в скоригованому розрахунковому балансі надходження та розподілу природного газу по Україні на січень 2013 року, сформованого та затвердженого Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», не зазначено постачальника природного газу, з ресурсів якого б були виділені ліміти природного газу для відповідача в обсязі 132 527,147 тис. куб. м.

Отже, на думку позивача, відповідачем в січні 2013 року з його газотранспортної системи, який є володільцем природного газу, транспортування якого в загальному потоці здійснюється мережами ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», без наявності правових підстав, було відібрано 132 527,147 тис. куб. м. природного газу.

А тому він вважає, що вказані дії відповідача є такими, що порушують його права та інтереси. Відбір природного газу з його газотранспортної системи при відсутності підтвердження ресурсів природного газу для цього, є свідченням несанкціонованого відбору природного газу.

Позивач стверджує, що він як перевізник вантажу - природного газу є його володільцем та при надходженні такого газу в його газотранспортну систему і у відповідності до положень ст. 308 Господарського кодексу України він відповідає за збереження вантажу з моменту його отримання, а тому з посиланням на вимоги ст. 1212 Цивільного кодексу України він звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, судова колегія вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В силу ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю (майном).

Позивачем за позовом про витребування майна з незаконного чужого володіння може бути лише неволодіючий власник.

Таким чином, предмет такого позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Підставою позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем фактично отримано природний газ у січні 2013 року на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 41-х-13 від 28.12.2012 та акту приймання-передачі за січень 2013 року, де постачальником зазначено - 3-ю особу - ЗАТ «Укргаз-енерго». Договорів з іншими постачальниками природного газу у відповідача в спірному періоді не було.

Позивач не довів суду доказів того, що поставка природного газу відбулась від іншого постачальника ніж ЗАТ «Укргаз-енерго».

На момент розгляду даної справи договір купівлі-продажу природного газу № 41-х-13 від 28.12.2012, який було укладено між відповідачем та 3-ю особою - ЗАТ «Укргаз-енерго» не було визнано недійсним, а також цій договір не було припинено за взаємною угодою сторін.

Більш того, як зазначив сам позивач він не є газовидобувним підприємством та не має власних ресурсів природного газу для реалізації споживачам, оскільки Ліцензійними умовами йому заборонено провадити господарську діяльність з розподілу природного газу, постачання природного газу за регульованим і нерегульованим тарифом , у зв'язку з чим він не є власником отриманого відповідачем природного газу, а тому і не може звертатись до суду з позовом про повернення безпідставно отриманого майна.

Враховуючи надані матеріали суд вважає, що позивач належним чином не довів свої позовні вимоги, тому в задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

в и р і ш и л а:

1.У задоволені позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 26.11.2013.

Суддя О.О.Седляр

Суддя О.С.Фонова

Суддя Б.В.Яресько