ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 806/6801/13-a
категорія 8.2.1
30 жовтня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Панкеєвої В.А.,
при секретарі - Антощук Є.С.,
за участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехсервіс-М" до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000771500 від 27.09.2013 р.,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехсервіс-М" (далі - ТОВ "Укртехсервіс-М") звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Андрушівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000771500 від 27.09.2013 р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 28990 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки акту перевірки на підставі якого винесено спірне рішення є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Підприємством правомірно сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних і за наявності первинних документів по господарським операціям з контрагентом ПП "Ювел".
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених в позові.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним, оскільки в результаті перевірки встановлено завищення ТОВ "Укртехсервіс-М" податкового кредиту на суму 28989,62 грн. по операціях з контрагентом ПП «Ювел» за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. Вважає, що здійснені правочини між ПП «Ювел» та позивачем не підтверджені належним чином первинними документами, відповідно податковий кредит також не підтверджений первинними документами, чим порушено п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Андрушівською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Укртехсервіс-М" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при відображенні в податковій декларації за червень 2011 р. господарських відносин із ПП «Ювел», за результатами якої складено акт № 000018/06-01-15/34747222 від 18.09.2013 р.
Перевіркою встановлено порушення п.2 ст.3, ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями, п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями в результаті чого ТОВ «Укртехсервіс-М» завищено за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. податковий кредит на суму 28989,62 грн. по операціях з контрагентом ПП «Ювел».
На підставі вказаного акту Андрушівською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000771500 від 27.09.2013 р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання в сумі 28991 грн., в тому числі 28990 грн. - за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд не погоджується з висновками податкового органу, виходячи з наступного.
Підставою для висновку податкового органу, згідно акту перевірки, про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 28990 грн. стало те, що правочини між ПП «Ювел» та ТОВ «Укртехсервіс-М» не підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, відповідно податковий кредит не підтверджений первинними документами чим порушено п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Так, з наданих до перевірки видаткових накладних неможливо встановити посадову особу ПП «Ювел», яка брала участь у здійсненні господарської операції і складанні первинних документів, на видаткових накладних відсутній підпис директора, не вказано прізвище особи, яка відпускала товар, не зазначено де саме отримувався товар. Крім того, відповідач вказує на ненадання позивачем документів, що підтверджують факт перевезення товару (товаротранспортні накладні, дорожні листи).
Судом встановлено, що між приватним підприємством «Ювел» (Продавець) та ТОВ "Укртехсервіс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1 від 02.02.2011 р. Згідно умов якого Продавець зобов'язується доставити, а Покупець прийняти і оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна і кількість якої обумовлено між сторонами.
На виконання умов даного договору Продавцем виписувались податкові № 22 від 09.06.2011 р., № 27 від 23.06.2011 р., № 29 від 25.06.2011 р. та видаткові накладні № 22 від 10.06.2011 р., № 27 від 23.06.2011 р., № 29 від 25.06.2011 р. Придбання товарів та їх оплата, підтверджується платіжними дорученнями № 45 від 09.06.2011 р., № 47 від 22.06.2011 р., № 48 від 24.06.2011 р., згідно яких позивач (платник) сплатив за вказані матеріали приватному підприємству "Ювел" (отримувач) 173937,72 грн., в тому числі ПДВ в сумі 28989,62 грн.
Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" 16.07.1999 р. № 996-XIV, із змінами і доповненнями (далі - Закону), визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Пунктом 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, із змінами і доповненнями, передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 цього Положення).
Статтею 9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Досліджені судом податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 вказаного Закону, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 р. N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення ".
Крім того, Закон України „Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. 2344-III, із змінами і доповненнями, та Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. N 363, із змінами і доповненнями (далі - Правила), визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.
Спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 № 488/346 затверджена типова форма товарно-транспортної накладної. Проте, даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим його норми носять лише рекомендаційний характер.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. N 493 було виключено п.11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363, згідно якого товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.
А тому документи, що підтверджують факт транспортування товару (подорожні листи, товарно-транспортні накладні, квитанції від перевізників) не є первинними документами в розумінні ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).
Крім того, як встановлено в процесі розгляду справи засновник ТОВ «Укртехсервіс-М» ОСОБА_1 має у приватній власності автомобіль УАЗ 452 (фургон малотоннажний-В), 1986 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Як пояснив представник позивача ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності доставлялися його власним вказаним автомобілем, який використовується ТОВ «Укртехсервіс-М» для здійснення господарської діяльності.
Отже, висновок контролюючого органу про те, що в ході перевірки не встановлено факт перевезення товару від ПП «Ювел» до ТОВ «Укртехсервіс-М», так, як підприємством не надано документів, що підтверджують факт перевезення (товарно-транспортні накладні, дорожні листи) є безпідставним, оскільки суперечить нормам існуючого законодавства. Відсутність у документообігу відповідача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту відпуску-придбання товару.
Згідно п.п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.п.198.3 ст.198 ПК Украни податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.11 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:
а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).
У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.
Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.
З урахуванням приписів вище вказаної норми права, висновки акту перевірки стосовно відсутності документів, які б засвідчували якість та походження ТМЦ, не грунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Щодо зазначеного в акті перевірки, що первинні документи (податкові та видаткові накладні) оформлені з порушенням чинного законодавства, а відповідно з "дефектами", то жоден нормативний документ не містить визначення такого порушення, як дефектність документів.
Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов підприємства в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, сплачений судовий збір в розмірі 289,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням, підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення Андрушівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000771500 від 27.09.2013 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 28991 грн.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехсервіс-М" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 289,91 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя В.А. Панкеєва
Повний текст постанови виготовлено: 31 жовтня 2013 р.