АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/7355/13 Головуючий 1 інст. Шинкарчук Я.А.

Справа № 2-1437/11р. Доповідач: Кругова С.С.

Категорія: право власності

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних правах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П., ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - ШПАРАГА О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні права власності та розпорядженні своїм майном та відшкодування майнової шкоди ,-

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся з вказаним позовом , в якому просив зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в здійсненні ним права користування і розпорядження його майном - насосною; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача майнову шкоду в розмірі 14 300,00 грн.; суму сплаченого позивачем держмита у розмірі 146,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30,00 грн.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 вересня 2011 року позовну заяву задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 вересня 2011 року і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Судом першої інстанції порушені вимоги ст. ст. 74, 76, 169, 224, 227, ч.1 ст. 232 ЦПК України та п.20 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» якими встановлено порядок належного повідомлення сторін по справі щодо проведення судового засідання.

Звертає увагу на те, що ним жодних судових повісток про призначення та хід розгляду справи не отримував, тому в судові засідання не з'являвся, а копію заочного рішення отримав лише після ознайомлення його представника з матеріалами справи 13.09.2013 року.

В матеріалах справи є чеки про те, що йому направлялись судові повістки. При зверненні відповідачем до он-лайн сервісу про відправку кореспонденції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» дізнався, що вказані штрих-коди відправки кореспонденції у мережі поштового зв'язку не зареєстровані, тобто, підтвердження реальної відправки кореспонденції на його адресу немає.

Суд визнав ці докази не істотними , тому вважає висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають обставинам справи.

При винесенні вищевказаного заочного рішення його було позбавлено прав захищати свої інтереси в суді, надавати пояснення та докази по справі, оскаржувати рішення, на підставі цього, він був позбавлений права власності на нерухоме майно.

Таким чином, вказує на порушення судом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 8, 213 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню .

Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановлюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач пошкодив насосну станцію позивача, який був змушений звернутись до спеціалістів для буріння нової свердловини, уклав трудову угоду і сплатив за роботу 14300 грн. При цьому, суд поклав обов"язок на відповідача усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_4 права користування та розпорядження своїм майном - насосною і стягнув судові витрати: держмито 146 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду про задоволення позову, але рішення підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

Судовим розглядом встановлено, що згідно рішення Харківського райсуду Харківської області від 6 березня 2007 року за ОСОБА_4 визнано право власності на новостворене нерухоме майно в тому числі і на насосну літ "Б" (а.с.13-15).

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні насосною станцією і відшкодування шкоди, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 пошкодив насосну станцію і він був вимушений зробиту нову. Розмір заподіянної шкоди позивач визначив в сумі 14300 грн.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд правильно вважав доведеним той факт, що позивач є власником спірної насосної, яка згідно акту обстеження ТОВ "Слобода Буделектромонтаж" на даний час не може використовуватисЬ оскільки в приміщенні насосної зварена перегородка металева, що не дає доступу до свердловини. Труба, що подає воду відключена. Електрокабель відірваний, електроавтомати демонтовані (а.с.17).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Тобто вина заподіювача шкоди призумується і він зобов'язаний визначити коло фактів, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими він обгрунтовує ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідач в свою чергу будь яких доказів , що спростовують доводи позивача суду не надав.

В додаткових поясненнях суду апеляційної інстанції відповідач зазначав, що він самостійно від"єднав інженерні споруди ОСОБА_4 від свердловини, оскільки вважає, що ОСОБА_4 обмежує його право власності на свердловину, яку саме він пробурив і дозволяв ОСОБА_4 використовувати (а.с.124-126).

Доводи відповідача щодо його права власності на свердловину спростовуються матеріалами справи, які свідчать, що право власності у встановленому законом порядку зареєстровано саме за позивачем. Даних, що відповідач оскаржив рішення Харківського райсуду Харківської області від 6 березня 2007 року за яким ОСОБА_4 набув право власності на спірну свердловину, матеріали справи немістять.

Що стосується розміру заподіяної шкоди , то в межах позовних вимог , суд правильно стягнув 14300 грн.

Доводи відповідача, що розмір заподіяної шкоди не може оцінюватися вартістю робіт по влаштуванню нової свердловини, спростовуються висновком про технічний стан свердловини, що розташована на земельній ділянці АДРЕСА_1 від 17 червня 2009 року з якого вбачається, що відновлення свердловини є недоцільним, оскільки вартість відновлювальних робіт буде складати 14500 грн.

Відповідно до п.4,8 ч.2 ст16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути : відновлення становища, що існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Таким чином, оскільки відновлення становища є недоцільним, то судова колегія вважає що, відповідач повинен відшкодувати заподіяну позивачу шкоду в розмірі вартості робіт по утворенню нової свердловини, що є також вирішенням спору по суті.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Апелянт будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.

Доводи апеляційної скарги стосуються порушення судом норм процесуального права щодо розгляду справи у відсутність відповідача , які не привели до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга взагалі не містить в чому полягає незаконність і необгрунтованість рішення.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Матеріали справи містять квитанцію про сплату позивачем держмита в сумі 141 грн. і взагалі не містять доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., тому рішення суду підлягає зміні і стягненню з відповідача на користь позивача підлягають тільки понесені ним витрати , а саме 141 грн. На користь держави з відповідача слід стягнути 2 грн. держмита і 30 грн.витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, має право змінити рішення суду першої інстанції. Підставою для зміни рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку згідно п.1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3-задовольнити частково.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 вересня 2011 року - змінити в частині стягнення судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 державне мито в сумі 141 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави держмито в сумі 2 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., всього 32 (тридцять дві) грн.

Рішення суду в частині вішкодування шкоди і покладення на відповідача обов"язку- залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя -

Судді колегії -