УХВАЛА
Справа №: 22-ц/190/6233/13Головуючий суду першої інстанції:Дядіченко С.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.
"18" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМакарчук Л.В.
СуддівГорбань В.В., Шестакової Н.В.
При секретаріУсеїновій Н.У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті за електропостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 30 серпня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
06 серпня 2013 року Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» (далі ПАТ «ДТЕК Крименерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті за електропостачання. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є їх абонентом, який проживає за адресою: АДРЕСА_1. Послуги з електропостачання відповідачеві надаються на підставі договору №025532 Б від 12 квітня 2013 року, укладеному між сторонами. Станом на 29 березня 2013 року у відповідача виникла заборгованість по оплаті електропостачання у розмірі 1906,87 грн., яка утворилася внаслідок того, що відповідач самостійно розраховував суму, яка підлягає оплаті та неправильно застосував тарифи на оплату послуг. Наявність заборгованості у вищезазначеному розмірі була визнана відповідачем при підписанні договору між сторонами 12 квітня 2013 року. У зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1744,30 грн. та судові витрати.
Рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 30 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «ДТЕК Крименерго» суму заборгованості по оплаті за електропостачання у розмірі 1744 грн. 30 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 229 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на те, що він оплачував електроенергію із врахуванням 50% пільги, передбаченої для прокурорів, що не було враховано судом. Підписання договору від 12.04.2013 року із зазначенням у ньому наявності суми заборгованості в 1906 грн. не свідчить, на його думку, про визнання ним боргу, оскільки заборгованість виникла з 2003 року. Вважає, що зазначена сума не підлягає стягненню з нього за спливом строку позовної давності.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача та представника позивача, обговоривши доводи, наведені у скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ДТЕК Крименерго» суд першої інстанції виходив з обгрунтованості та доведеності позовних вимог.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, відповідач є абонентом ПАТ «ДТЕК Крименерго», який проживає за адресою: АДРЕСА_1. 12 квітня 2013 року між сторонами був укладений договір про користування електроенергією (а.с.4-5). У договорі зазначено, що за відповідачем існує заборгованість по оплаті електропостачання у розмірі 1906,87 грн. станом на момент пред'явлення позову- у серпні 2013 року, сума заборгованості складала 1744,30 грн. підтверджується наданою довідкою про розмір платежів (а.с.6-7).
Як пояснила представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду, дійсно заборгованість по сплаті електроенергії у відповідача розпочалась з 2003 року, оскільки він сплачував електроенергію із застосуванням 50% знижки але неправильно обраховуючи суми до сплати.
З особового рахунку ОСОБА_6 вбачається, що з січня 2003 року по грудень 2008 року нарахування по сплаті електроенергії здійснювались йому із врахуванням 50 - відсоткової знижки пільги на спожиті 75 кіловат, як прокурору, а з січня 2009 року із врахуванням 25% знижки на члена сім'ї - дитину війни. Проте, сплата послуг кожного місяця здійснювалась у сумі, яка відрізнялась від суми нарахування, частіше у сторону зменшення (наприклад, замість сплати суми 174,78 грн., які нараховувались виходячи із 50%, у серпні 2007 року фактично було сплачено 54,60 грн.; у грудні 2006 року нараховано до сплати 62,25 грн., а сплачено 29,25 грн.; у червні 2008 року нараховано 102,16 грн. а сплачено 75 грн.). Однак, були і випадки, сплати суми у більшому, ніж нараховано розмірі (так, у квітні 2008 року нараховано 56,14 грн., а сплачено 100 грн.; у вересні 2008 року до сплати нараховано 98,53 грн., а сплачено 200 грн.), що зараховувалось як погашення боргу.
Таким чином, мала місце сплата вартості послуг з електропостачання у меншому розмірі, ніж нараховано, що викликало заборгованість. Однак, заборгованість кожного місяця змінювалась починаючи з січня 2003 року по березень 2013 року, оскільки сплачуючи послуги у меншому, ніж необхідно, розмірі, відповідачем інколи здійснювались і оплати, у більшому розмірі, що зараховувалось на погашення заборгованості.
Відповідно до ст.ст.526,527 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог закону.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про не застосування судом першої інстанції до позовних вимог строку позовної давності, як необґрунтовані виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Так, відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Приймаючи до уваги, що при укладанні договору № 025532Б від 12.04.2013 року, сторонами у пункті 21 договору було зазначено, що при наявності заборгованості на момент укладання договору, сторони погоджують графік її погашення та заборгованість станом на 29.03.2013 року складає 1906,87 грн., а станом на серпень 2013 року сума зменшилась на 162 грн. та складала 1744 грн., то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про переривання строку позовної давності, оскільки відповідач погоджуючись із зазначеним пунктом договору фактично визнав наявність заборгованості та необхідність її погашення.
Судом першої інстанції була дана належна оцінка усім наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам, згідно зі ст.212 ЦПК України, та постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 30 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.