УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 123/5493/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тихопой О.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

"18" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіГорбань В.В.

СуддівАдаменко О.Г. , Макарчук Л.В.

При секретаріУсеїновій Н.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі Автономної Республіки Крим до територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по АР Крим та м. Севастополю, ОСОБА_6, треті особи: Східно-Чорноморське державне басейнове управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, про визнання недійсними актів, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_7 та територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по АР Крим та м. Севастополю на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі Автономної Республіки Крим (далі - Фонд) звернулося до суду з позовом до територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по АР Крим та м. Севастополю, ОСОБА_6, треті особи: Східно-Чорноморське державне басейнове управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, про визнання недійсними актів, обґрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у вихідний день, стався нещасний випадок з ОСОБА_8, який працював державним інспектором Бахчисарайського територіального відділу Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства. За результатами спеціального розслідування складені та затверджені акти за формою Н-5 і Н-1 щодо визнання нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом. При цьому, п'ять членів комісії, підготували окремі думки до вказаних актах. Позивач вважає, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом. У зв'язку з цим, просив визнати недійсним п. 6 розділу «Висновки комісії» акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та визнати недійсним акт № 1 по формі Н-1, який складений та затверджений 27 січня 2012 року.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2013 року позовні вимоги Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі Автономної Республіки Крим задоволено. Визнано недійсними висновки комісії з розслідування нещасного випадку, викладені в акті спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 26.01.2012 року, в частині визнання нещасного випадку, який стався з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, пов'язаним із виробництвом.

Визнано недійсним акт № 1 за формою Н-1 від 26.01.2012 року про нещасний випадок, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року із ОСОБА_8, як пов'язаниий із виробництвом.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі Територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по АР Крим та м. Севастополю просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд, задовольняючи позов, не звернув уваги на те, що законодавством визначено конкретний механізм щодо оскарження обставин та причин нещасного випадку. Вважає, що складання акта та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпають і не порушують прав Фонду, тому його робочі органи не можуть звертатися до суду з позовом щодо оскарження таких актів.

У запереченнях на апеляційні скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі Автономної Республіки Крим та Східно-Чорноморське басейнове управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства просять рішення суду залишити без змін, вважають його законним, а апеляційні скарги відхилити як необґрунтовані.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заперечення на апеляційні скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що відповідно до приписів статей 18, 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі його територіальних органів має право на подачу зазначеного позову, оскільки наявний спір про право на відшкодування такої шкоди.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного с судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Визнання нещасних випадків, пов'язаних чи не пов'язаних з виробництвом, захист прав, свобод та інтересів працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами здійснюється у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону праці», п.п. 40, 42, 45, 52, 53, 8, 107 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі - Порядок), державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює зокрема центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороню праці - Держгірпромнагляд.

Спеціальному розслідуванню підлягають випадки зі смертельними наслідками.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, що призначається наказом керівника територіального управління Держгірпромнагляду за місцем знаходження підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за погодженням з органами, представники яких входять до її складу.

Спеціальне розслідування проводиться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію.

За результатами роботи комісії складаються акти форми Н-1 та Н-5, якщо нещасний випадок пов'язаний із виробництвом, або форми НПВ, якщо він з виробництвом не пов'язаний.

Керівник органу Держгірпромнагляду, який призначив спеціальну комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів форми Н-1, Н-5 або НПВ протягом доби після надходження матеріалів спеціального розслідування, якщо вони складені з дотриманням Порядку.

У разі надходження скарги або незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держгірпромнагляду або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії.

У разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси, зі змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) рішення може бути оскаржено у судовому порядку.

Посадові особи, які проводили розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, несуть відповідальність згідно із законодавством за своєчасне і об'єктивне їх розслідування та обґрунтованість прийнятих рішень.

Відповідно до ст. ст. 18, 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до повноважень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі її територіальних органів належить представництво в державних органах в тому числі й судах.

Спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі Автономної Республіки Крим є належним позивачем у даній справи.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 працював на посаді старшого державного інспектора Бахчисарайського територіального відділу Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року з ОСОБА_8 стався нещасний випадок зі смертельними наслідками.

27 січня 2012 року за результатами спеціального розслідування нещасного випадку спеціальною комісією, призначеною посадовою особою територіального управління Держгірпромнагляду, в.о. першого заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду в АР Крим і м. Севастополі складено та затверджено акт форми Н-5 спеціального розслідування та акт форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

При розслідуванні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року до будинку ОСОБА_8 зайшов чоловік та повідомив, що побачив в районі дамби плаваючі предмети на воді, що нагадують поплавки від рибацьких сітей. ОСОБА_8 знав, що його колеги, які входять в рейдову групу, знаходяться за межами міста, прийняв рішення, не повідомивши керівництво та старшого групи, виїхати до Міжгірного водосховища, оскільки було видано керівником план-завдання № 100 від 15.11.2011 року по 30.11.2011 року. За допомогою ОСОБА_8 звернувся до свого знайомого та обидва поїхали до водосховища. Приїхавши на місце, ОСОБА_8 одягнув особистий резиновий костюм та на човні спустився до водосховища. Приблизно о 21 год. 30 хв. знайомий почув крик про допомогу, про що повідомив охоронний пост.

За висновками комісії нещасний випадок, який стався з ОСОБА_8 вважається пов'язаним з виробництвом, так як ОСОБА_8 з власної ініціативи виконував посадовий обов'язок, але у порушення: режиму роботи Східно-Чорноморської держрибохорони, плану-завдання № 100 від 15.11.2011 року на проведення рибоохоронного рейду з 15.11.2011 року по 30.11.2011 року, виданого начальником Бахчисарайського територіального відділу, без участі членів рейдової бригади, залучив для допомоги сторонню особу.

За даним фактом складено акт форми Н-1 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом, затверджений 27.01.2012 року.

Відповідно до п. 51 Порядку примірники актів форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п'яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) член комісії викладає окрему думку, яка додається до акта і є його невід'ємною частиною, про що зазначається в акті форми Н-5.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що всіма членами комісії було підготовлено окремі думки до вказаних актів, в яких зазначили, що нещасний випадок із ОСОБА_8 не підпадає під пункт 14 Порядку, тому що смерть ОСОБА_8 сталася не під час виконання його посадових обов'язків, оскільки він діяв без дозволу керівництва, без фіксування його місця перебування на Міжгірному водоймищі посадовими особами роботодавця, відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, не за місцем виконання його професійних обов'язків, оскільки Міжгірне водосховище, на якому сталася подія не є районом промислу риби, а є об'єктом режимного характеру, призначеним для постачання питної води для населення.

Крім того, члени комісії вважали, що даний випадок не пов'язаний з виробництвом, оскільки ОСОБА_8 згідно зі своїми посадовими обов'язками повинен виконувати перевірку у складі групи інспекторів, повідомити про це керівництво, що ним не було виконано.

Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, у зв'язку з неможливістю нормування часу трудового процесу за окремими посадами працівникам може бути встановлено особовий режим роботи - ненормований робочий день. Для виконання невідкладної та непередбаченої роботи працівники можуть залучатися до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні в установленому чинним законодавством порядку.

Згідно з наказом № 37 від 17.02.2010 року, працівникам управління Східно-Чорноморської держрибохорони дозволено роботу понаднормово - після 18-30 годин, лише з погодженням начальника управління.

Відповідно до посадової інструкції, затвердженої начальником Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства від 01.04.201 року, в обов'язки старшого державного інспектора Бахчисарайського територіального відділу входить, у тому числі, в межах передбачених чинним законодавством, право складати протоколи та розглядати справи про адміністративне правопорушення, ведення службового щоденника, проведення перевірки промислу, участь у рибоохоронних рейдах.

З матеріалів справи вбачається, що з 15.11.2011 року по 30.11.2011 року начальником Бахчисарайського територіального відділу надано рейдовій групі, в склад якої входив ОСОБА_8, план-завдання № 109 на проведення рибоохоронного рейду з контролю за виконанням рибоохоронного законодавства у Бахчисарайському, Сімферопольському та Білогірському районі по береговій смузі Чорного моря та внутрішніх водоймах регіону.

Так, у відповідності із мапою адміністративних районів АР Крим, Міжгірне водоймище розташоване в Сакському районі АР Крим.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що згідно з планом-завданням № 109, проведення рейдів у період з 15.11.2011 року по 30.11.2011 року не було санкціоновано на Сакський район. При цьому правильно зазначив, що для проведення рейду на цьому водосховищі, яке не є районом промислу риби, інспекторові необхідно було отримати відповідний дозвіл та письмове розпорядження керівництва, чого ОСОБА_8 зроблено не було.

Із матеріалів справи також вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у вихідний день, ОСОБА_8 перебував на Міжгірному водосховищі, не в складі рейдової групи, за відсутності письмового наказу та розпоряджень керівництва на виїзд до місця Міжгірного водосховища.

Отже, суд першої інстанції, проаналізувавши вищезазначені обставини дійшов обґрунтованого висновку, що перебування ОСОБА_8 на Міжгірному водосховищі без фіксування свого місця знаходження, в одноособовому порядку і який діяв на свій власний розсуд без повідомлення про це керівництва та не в складі рейдової групи, що передбачено Порядком проведення рибоохоронних рейдів і дій інспекторів органів рибоохорони при виявленні порушень правил рибальства, затвердженої наказом Держкомрибхозу України № 158 від 06.12.1999 року, не може свідчити про те, що нещасний випадок з ОСОБА_8 стався під час виконання ним посадових обов'язків.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов обґрунтованого висновку, що нещасний випадок, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року з ОСОБА_8 не можна вважати таким, що пов'язаний з виробництвом та правильно ухвалив рішення про задоволення позову.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційних скарг відповідачів не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, доводи апеляційних скарг щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з'ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.

Доводи апеляційних скарг щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.

Посилання в апеляційних скаргах на те, що складання акта та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпають і не порушують прав Фонду, тому його робочі органи не можуть звертатися до суду з позовом щодо оскарження таких актів, тобто Фонд є неналежним позивачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки воно ґрунтується на неправильному тлумаченні ст.ст. 18, 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Що стосується доводів апеляційних скарг про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 як член рейдової бригади, виконуючи вказівки роботодавця по здійсненню рибоохоронних заходів цілодобово, діяв в інтересах підприємства, що є обов'язковою умовою для визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом відповідно до правил пункту 14 Порядку, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки зазначені обставини були предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції і в рішенні суду наведені переконливі висновки щодо їх необґрунтованості та недоведеності.

Довід скарги представника відповідача ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки поясненням свідків ОСОБА_10 ОСОБА_9, які підтвердили факт здійснення рейдових перевірок на Міжгірному водосховищі та проведення таких рейдів у вихідні дні, то колегія суддів вважає, що ці пояснення свідків не можуть бути безспірним доказом того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 згідно з планом № 109 мав право одноособово, а не у складі рейдової групи інспекторів здійснювати перевірку на Міжгірному водосховищі відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та не за місцем виконання його професійних обов'язків та без дозволу та письмового розпорядження керівництва на виїзд до місця Міжгірного водосховища, яке не є районом промислу риби, а є об'єктом режимного характеру, призначеним для постачання питної води для населення.

Довід скарги представника відповідача ОСОБА_6 про те, що державними інспекторами і раніше на Міжгірному водосховищі виявлялися факти порушення правил рибальства і навіть складалися адміністративні протоколи, що свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року нещасний випадок із ОСОБА_8 стався під час виконання ним посадових обов'язків, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зазначені обставини не спростовують висновки суду, а навпаки підтверджують порушення інспекторами Порядку проведення рейдів.

Інші доводи апеляційних скарг не містять в собі правових підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст. 11, 60, 212 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_7 відхилити.

Апеляційну скаргу Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по АР Крим та м. Севастополю відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: