РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 0124/9075/2012Головуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.
РІШЕННЯ
"18" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіГорбань В.В.
СуддівМакарчук Л.В., Шестакової Н.В.
При секретаріУсеїновій Н.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Ялтинська міська рада АР Крим, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення та демонтажу самовільних споруд, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
24 жовтня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа - Ялтинська міська рада АР Крим, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення та демонтажу самовільних споруд. Вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок з прилеглими господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2004 року, укладеного між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та СПД ФОП ОСОБА_7, належить нежиле приміщення загальною площею 12,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2. За вищезазначеною адресою відповідачем здійснено будівництво торгівельної зали, внаслідок будівництва площа приміщення була збільшена до 42,2 кв.м. Посилається на те, що будівництво торгівельної зали відповідачем є самочинним, оскільки здійснено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа на право проведення будівельних робіт та належно затвердженого проекту. На замовлення представника позивача експертом ОСОБА_8 було здійснено експертне дослідження самовільно зведеної ОСОБА_7 торгівельної зали та огорожі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Висновками проведеного дослідження підтверджено, що самовільно збудована торгівельна зала, а також будівлі огорожі перешкоджають в користуванні жилим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1; для усунення перешкод у користуванні жилим будинком літ. «А» та земельною ділянкою, зареєстрованою за домоволодінням по АДРЕСА_1 необхідно демонтувати конструкцію самовільно збудованої торгівельної зали загальною площею 42,2 кв.м, а також демонтувати дерев'яну огорожу з цегляних стовпчиків та двоє дерев'яних розпашних воріт; споруда зведена між жилим будинком АДРЕСА_1 та торгівельною спорудою АДРЕСА_2 перешкоджає у користуванні приміщеннями № 2-1, 2-2, 2-3, які розташовані на першому поверсі жилого будинку літ. «А» по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, що використовується для проходу до них; для усунення перешкод у користуванні вищезазначеними приміщеннями № 2-1, 2-2, 2-3 у жилому будинку АДРЕСА_1 та частиною земельної ділянки, розташованої під спорудою, зведеною між фасадом жилого будинку АДРЕСА_1 і торгівельною спорудою № 4-б необхідно демонтувати: металеві двері входу у вказану споруду, крівлю над ними площею 13,05 кв.м, демонтувати віконний проріз та кам'яну стіну, зведену уздовж ступінчатого переходу між вул. Дражинського та провул. Матроським, між фасадом жилого будинку АДРЕСА_1 та торгівельною спорудою АДРЕСА_2. Експертом встановлено, що розташування будівель на земельній ділянці домоволодіння № 4 та АДРЕСА_2 не відповідають вимогам п. 3. 25 ДБН 360-92**, оскільки забудова будівлі 4-б здійснена на межі земельної ділянки, а також не відповідає обов'язковому «Додатку 3.1 «Протипожежні вимоги» ДБН 360-92 **, згідно якого відстань між двоповерховим кам'яним жилим будинком № 4 та будовою торгівельної зали літ. «а» повинна бути не менше 12 м, в той час як між ними фактично 3,5 кв.м. Посилаючись на вищенаведене, зазначає, що відповідачем створені перешкоди у користуванні позивачу належним йому на праві власності будинком та земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування жилого будинку. Просить усунути перешкоди у користуванні жилим будинком по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно зведеного об'єкту ОСОБА_7 торгівельної зали загальною площею 42,2 кв.м, демонтажу дерев'яної огорожі з цегляних стовпчиків та двох дерев'яних розпашних воріт, розташованих по АДРЕСА_2, демонтажу металевих дверей входу у споруду зведену між жилим будинком АДРЕСА_1 та торгівельною спорудою АДРЕСА_2, крівлі над нею площею 13,5 кв.м, демонтажу віконного прорізу та кам'яної стіни, зведеної уздовж ступінчатого переходу між вул. Дражинського та провул. Матроським, між фасадом жилого будинку АДРЕСА_1 та торгівельною спорудою АДРЕСА_2.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2012 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні майном - житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованої торгівельної зали № 1-2 загальною площею 42,2 кв.м, демонтажу дерев'яної огорожі з цегляних та двох дерев'яних стовпців, розпашних воріт, розташованих по АДРЕСА_2, демонтажу металевих дверей, які розташовані біля входу у споруду зведену між житловим будинком АДРЕСА_1 та торгівельною спорудою АДРЕСА_2, крівлі над нею площею 13,05 кв.м, демонтажу віконного прорізу та кам'яної стіни, зведеної уздовж ступінчатого переходу між вул. Дражинського та провул. Матроським, між фасадом жилого будинку АДРЕСА_1 та торгівельною спорудою АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати у справі - судовий збір у сумі 107,30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_9 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що ОСОБА_7 побудував самовільні споруди, які безпосередньо примикають до житлового будинку позивача та перешкоджають йому користуватися власністю на свій розсуд, оскільки земельна ділянка позивача площею 427 кв.м частково внесена до прибудинкової території відповідача.
Проте з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі погодитися не можна.
Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_6 посилався на те, що самовільним будівництвом відповідачем торгівельної зали № 1-2, загальною площею 42,2 кв.м та огорожі, а також приміщення між належним йому на праві власності житловим будинком літер АДРЕСА_1 та належною відповідачу на праві власності торгівельною спорудою АДРЕСА_2, здійснюються перешкоди позивачу в користуванні належним йому на праві власності житловим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою необхідною для його обслуговування, тому на підставі ст. 391 ЦК України просив захистити порушені права власника житлового будинку в обраний ним спосіб захисту порушеного права.
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_7 посилався на те, що він є власником торгівельної споруди АДРЕСА_2, до укладення договору купівлі-продажу зазначеної споруди, земельна ділянка на якій розташований даний об'єкт знаходилася у його фактичному користуванні на підставі договору оренди, за яку він сплачував податок на землю за користування земельною ділянкою. Огорожу підпірної стіни навколо зазначеної торгівельної споруди з дозволу виконкому Ялтинської міської ради було здійснено ТОВ «Крокус». Що стосується торгівельної зали літер «а», то вона була збудована впритул до належної йому на праві власності торгівельної споруди літер «А» та на земельній ділянці, яка знаходилася у його користуванні, тому зазначена споруда літер «а» не може чинити будь-яких перешкод позивачу у користуванні належним йому на праві власності житловим будинком. Крім того вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б безспірно підтверджували факт правомірного набуття права користування або право власності на земельну ділянку площею 427 кв.м.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради АР Крим від 21 травня 1999 року № 179 (1) Ялтинським виконкомом 2 червня 1999 року на ім'я ОСОБА_10 видано свідоцтво № 1975 про право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 187,9 кв.м, житловою - 79,5 кв.м (а.с. 156 т. 2). 28.06.1999 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_10 продав ОСОБА_6 житловий будинок житловою площею 79,5 кв.м з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1. (а.с. 19 т. 1)
Рішенням 17 сесії 24 скликання Ялтинської міської ради АР Крим від 28 листопада 2003 року № 13 було приватизоване шляхом викупу нежитлове приміщення (літ. А), площею 12,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2. 10 березня 2004 року між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради АР Крим та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу указаного нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 12,4 кв.м, у тому числі приміщення 1-1 площею 10,4 кв.м, 2-1 площею 2,0 кв.м, які перебували у ОСОБА_7 в оренді. Пунктом 1.4 договору купівлі-продажу передбачено, що покупець самостійно вирішує питання користування земельною ділянкою, зайнятою придбаною будівлею відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с. 170-173 т.1)
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що площа земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6, складає 427 кв.м і що частина цієї земельної ділянки внесена до прибудинкової території торгівельної споруди АДРЕСА_2, на якій відповідач самовільно збудував торгівельну залу літер «а».
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 30 ЗК УРСР (в редакції 1990 року), яка була чинною на час укладення позивачем договору купівлі-продажу будинку, при переході права власності на будівлю і споруду разом з об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового користування і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
Частиною 4 ст. 30 ЗК УРСР передбачено, що право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст. 23 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 23 ЗК УРСР право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідно до ст. 24 ЗК УРСР право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформлюється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У підпункті «г» пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" судам роз'яснено, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалося у договорі відчуження.
Таким чином, з аналізу зазначених норм закону та вищезазначених роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України слідує, що до набувача за цивільно-правовою угодою будинку відповідно до положень ст. 30 ЗК УРСР може перейти лише те право власності або користування земельною ділянкою, яке належало відчужувачу будинку.
Між тим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що у відчужувача житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_10 на час укладення договору купівлі-продажу була у користуванні земельна ділянка під забудову у розмірі 427 кв.м.
За таких обставин колегія суддів вважає, що при відсутності у відчужувача ОСОБА_10 належного права користування земельною ділянкою під забудову площею 427 кв.м, таке право на земельну ділянку відповідно до положень ст. 30 ЗК УРСР не могло перейти до набувача ОСОБА_6
Між тим, суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначені вимоги закону, тому дійшов помилковому висновку про те, що до позивача ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу житлового будинку перейшла у користування земельна ділянка площею 427 кв.м, яка частково зайнята відповідачем, і на якій останній самочинно збудував торгівельну залу літер «а», чим здійснює позивачу перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на рішення Ялтинської міської ради АР Крим від 13 жовтня 2010 року № 148 і не дав йому правової оцінки, яким ОСОБА_6 надавалася згода на розробку технічної документації в частині оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,0317 га з подальшим переданням її у власність, а не площею 427 кв.м.
При апеляційному перегляді справи, судом апеляційної інстанції було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Згідно з висновком № 412 судової будівельно-технічної експертизи від 27 червня 2013 року, експертом при проведенні експертизи було досліджено матеріали інвентарної справи БТІ та встановлено, що згідно з інвентарною справою БТІ та планом садибної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 станом на 02.06.1999 року на земельній ділянці площею 427 кв.м відображені: житловий будинок літер «А», який має адресу - АДРЕСА_1 та будови, літер «А», літер «а», які мають адресу - вул. Дражинського, 4б. (а.с. 26 т. 1, 161, 172 т. 2) Станом на дату технічної інвентаризації 24.02.2009 року встановлено, що нежитлові будови № 4 б розташовано на земельній ділянці площею 60 кв.м (місце під забудовами). Межі суміжного користування проходять по стінах будов літер «А» та літер «а2» (а.с. 93, 98 т. 1, 173 зворот т. 2). Станом на дату технічної інвентаризації 10.03.2010 року встановлено, що з боку споруди АДРЕСА_2 суміжна межа землекористування домоволодіння АДРЕСА_1 проходить по стіні житлового будинку літер «А». (а.с. 29 т. 1, 172 зворот)
З огляду на наведене, колегія судів дійшла висновку, що на земельній ділянці площею 427 кв.м, розташовані житловий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_6 та нежитлове приміщення - торгівельна споруда АДРЕСА_2, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_7
З матеріалів справи вбачається, що між житловим будинком літер «А» домоволодіння АДРЕСА_1 та торгівельною спорудою АДРЕСА_2 влаштовано приміщення лінійними розмірами 1,26 м - 2,77 м х 6,0 м. Зазначене приміщення утворилося в результаті встановлення металевих дверей між стіною житлового будинку літер «А» домоволодіння № 4 та стіною торгівельної споруди АДРЕСА_2; влаштуванням кам'яної стіни з віконним прорізом між стіною житлового будинку літер «А» домоволодіння № 4 та стіною торгівельної споруди АДРЕСА_2 з боку ступінчатого переходу між вул. Дражинського та пров. Матроським; влаштуванням конструкції даху та покрівлі з азбестоцементних хвилястих листів.
Згідно висновку експерта, металеві двері, встановлені між стіною житлового будинку літер «А» домоволодіння АДРЕСА_1 і стіною торгівельної споруди АДРЕСА_2 можуть створювати перешкоди у користуванні житловим будинком літер АДРЕСА_1, якщо будуть знаходитися у замкнутому стані. Віконний проріз, кам'яна стіна, зведена уздовж ступінчатого переходу між вул. Дражинського та провулком Матроським, між фасадом житлового будинку літер АДРЕСА_1 та торгівельною спорудою АДРЕСА_2 та крівля над приміщенням, влаштованим між житловим будинком літер АДРЕСА_1 та торгівельною спорудою АДРЕСА_2 не створюють перешкод у користуванні житловим будинком літер АДРЕСА_1. (а.с. 176 зворот т. 2)
Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком експерта з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та фототаблиці, що є додатком до експертного висновку, металеві двері, віконний проріз, кам'яна стіна, конструкція даху та покрівлі з азбестоцементних хвилястих листів, знаходяться впритул до головного фасаду житлового будинку літ АДРЕСА_1. При цьому, з головного фасаду житлового будинку, належного позивачу на праві власності, знаходиться вхід у приміщення № 2-1 (коридор) житлового будинку літер «А», № 2-2 (санвузол), № 2-3 (житлове).
З огляду на наведене та встановивши, що металеві двері, віконний проріз, кам'яна стіна, конструкція даху та покрівлі з азбестоцементних хвилястих листів, з яких складається споруда зведена між житловим будинком літер АДРЕСА_1 та торгівельною спорудою АДРЕСА_2 знаходиться впритул до головного фасаду житлового будинку літер АДРЕСА_1, колегія судів вважає доведеним факт наявності перешкод позивачу з боку відповідача в користуванні належним йому на праві власності майном - житловим будинком АДРЕСА_1, яке ґрунтується на неможливості здійснення позивачем будь-яких ремонтних робіт на фасаді житлового будинку та вільного проходу у приміщення № №2-1, 2-2, 2-3 житлового будинку. Крім того, знаходження цих об'єктів з яких складається споруда між житловим будинком позивача та торгівельною спорудою відповідача не відповідає вимогам ДБН 360-92, що є також наслідком порушення протипожежних розривів між вищезазначеними спорудами.
У засіданні суду апеляційної інстанції експерт ОСОБА_11 не заперечувала щодо наявності перешкод у користуванні та обслуговуванні належного позивачу житлового будинку з урахуванням знаходження спірного приміщення впритул до житлового будинку літер АДРЕСА_1.
За таких обставин, колегія суддів на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшла висновку, що відповідач своїми діями - самовільним збудуванням приміщення, яке складається з металевих дверей, віконного прорізу, кам'яної стіни, конструкції даху та покрівлі з азбестоцементних хвилястих листів, та знаходиться впритул до житлового будинку АДРЕСА_1, створює перешкоди позивачу у користуванні власністю та порушує його права, тому вони підлягають демонтуванню.
Щодо вимог позивача про знесення торгівельної зали літер «а» загальною площею 42,2 кв.м, дерев'яної огорожі з цегляними стовпцями та 2 двох дерев'яних розпашних воріт, то колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних доказів того, що зазначена споруда, огородження та ворота перешкоджають позивачу у вільному користуванні житловим будинком та земельною ділянкою.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з інвентарною справою БТІ, на території земельної ділянки торгівельної споруди АДРЕСА_2 площею 60 кв.м розташована споруда торгівельної зали літер «а» загальною площею 42,2 кв.м. Зазначена споруда збудована впритул до торгівельної споруди АДРЕСА_2. (а.с. 93 т. 1)
Згідно з висновком № 412 судової будівельно-технічної експертизи від 27 червня 2013 року, торгівельна зала літер «а» загальною площею 42,2 кв.м розташована на відстані 2,9 м від стіни житлового будинку літер АДРЕСА_1 та не створює перешкод у користуванні вказаним житловим будинком. Дерев'яне огородження з цегляними стовпцями земельних ділянок домоволодіння № 4 та торгівельної споруди АДРЕСА_2 не створює перешкод у користуванні житловим будинком літер АДРЕСА_1. Розпашні ворота можуть створювати перешкоди у користуванні житловим будинком літер АДРЕСА_1, якщо будуть знаходитися у замкнутому стані. (а.с. 170-182 т. 2)
При апеляційному перегляді справи колегію суддів не встановлено, що розпашні ворота знаходяться у замкнутому стані та це не було доведено позивачем.
Відповідач у засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив, що ворота завжди знаходяться у незамкнутому стані, оскільки кафе фактично працює цілодобово.
Зазначені обставини не спростовані представником позивача.
Таким чином, проаналізувавши висновок експерта, заслухавши пояснення експерта ОСОБА_11, яка підтримала висновки судової будівельно-технічної експертизи від 27 червня 2013 року, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що самочинно збудована споруда торгівельної зали, наявність дерев'яної огорожі та розпашних дерев'яних воріт створюють ОСОБА_6 перешкоди у вільному користуванні належним йому на праві власності житловим будинком.
Що стосується посилання позивача на те, що торгівельна зала № 1-2 загальною площею 42,2 кв.м є об'єктом самочинного будівництва, тому підлягає знесенню, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки правовідносини, пов'язані зі створенням перешкод у здійсненні користування своїм майном, регулюються ст. 391 ЦК України, яка встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Отже, позивач як власник житлового будинку АДРЕСА_1 повинен надати докази того, що самочинно збудованою відповідачем спорудою торгівельної зали № 1-2 загальною площею 42,2 кв.м здійснюються йому перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном - житловим будинком АДРЕСА_1.
Проте таких доказів позивачем не надано, а колегією суддів не встановлено.
Що стосується посилання позивача на те, що відповідачем у зв'язку з самочинним будівництвом торгівельної зали порушенні його права як землекористувача земельної ділянки площею 427 кв.м, яка находиться у його правомірному користуванні на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, то колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що у ОСОБА_10 та ОСОБА_6 була земельна ділянка під забудову розміром 427 кв.м, а фактичне користування було посвідчено правовстановлюючими документами згідно вимог ст.ст. 23, 24, 30 ЗК УРСР в редакції 1990 року.
За таких обставин, оскільки суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та вирішив спір з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до п.п. 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з інших мотивів та підстав.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_7 усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні належним йому на праві власності майном, а саме житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу металевих дверей входу у споруду зведену між жилим будинком літер АДРЕСА_1 та торгівельною спорудою АДРЕСА_2, крівлю над нею площею 13,05 кв.м, віконного прорізу та кам'яної стіни, зведеної уздовж ступінчатого переходу між вул. Дражинського та провулком Матроським, між фасадом житлового будинку літер АДРЕСА_1 та торгівельною спорудою АДРЕСА_2.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Горбань В.В. Макарчук Л.В. Шестакова Н.В.