Справа № 123/10988/13-к
Провадження №1-кп/123/477/2013
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.2013 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі:
головуючого-судді Білоусова М.М.,
при секретарі Рефатовій Г.Р.,
за участю прокурора Ванашової К.Г.,
потерпілого ОСОБА_1,
захисника, адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, раніше не судимий, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_4,
у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, суд -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_3, 26.09.2012 року, у денний час доби, знаходячись у невстановленому місці, маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння чужого майна, шляхом обману, зустрів раніше незнайомого йому громадянина ОСОБА_1, в ході спілкування з останнім, вказав на те, що його знайомий нібито продає свій гараж за 6000 гривень, який розташований за адресою м. Сімферополь, вул. Никанорова, у зв’язку з чим, він запропонував купити його. Після чого, реалізуючі злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману, керуючись корисливими намірами, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_1В, купити вказаний гараж за 6000 гривень, не маючи намірів виконувати покладені на нього зобов’язання, на що останній погодився. Після чого, ОСОБА_1В, 26.09.2012 року у дений час доби, знаходячись у гаражу без номеру, який розташований на в проти будинку №3 по вул. Никанорова м. Сімферополя, будучи введений в оману, добровільно передав ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 6000 гривень, після чого ОСОБА_3 написав ОСОБА_1 розписку, у якій вказав що він бере у ОСОБА_1 6000 гривень за гараж для того, щоб передати їх нібито власнику. Присвоївши гроші, ОСОБА_3 з місця скоєння кримінального правопорушення пішов, грошовими котами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальний збиток на суму 6000 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину не визнав, та пояснив, що в серпні 2012 року до нього звернувся раніше невідомий громадянин ОСОБА_4 з проханням допомогти продати гараж, який дістався йому після смерті брата. При цьому він залишив контактний телефон. Якраз у той час потерпілий ОСОБА_1 виявив бажання купити гараж. За гараж ОСОБА_1 передав йому гроші в сумі 6000 грн., які він у свою чергу передав ОСОБА_4 під розписку, яка на даний момент не збереглася. Через деякий час зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що на гаражі висять чужі замки. У нього не було юридичних повноважень на продаж гаража. За проданий гараж він отримав винагороду.
Незважаючи на не визнання вини, винність ОСОБА_3 у скоєному підтверджується:
- показаннями потерпілого ОСОБА_1 про те, що він передав ОСОБА_3 гроші в сумі 6000 грн. за проданий гараж. Через деякий час дізнався, що гараж належить іншій людині - ОСОБА_5;
- показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що восени 2012 року незаконно, без його відома, був проданий його гараж по вул. Никанорова, у м. Сімферополі. Продавати свій гараж обвинуваченого не уповноважував;
- заявою потерпілого про вчинений щодо нього правопорушення; (а.с.20)
- розпискою ОСОБА_3 про те, що отримав за гараж грошові кошти в сумі 6000 грн. від ОСОБА_1; (а.с.42)
- висновком судово-почеркознавчої експертизи № 39 від 26.02.2013 року з якої випливає, що текст вище зазначеної розписки виконаний ОСОБА_3 (а.с.23-24)
Таким чином, давши оцінку всім доказам у їх сукупності, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно, кваліфікувати за ст. 190 ч.1 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство).
Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_3 виступав посередником при продажу громадянином ОСОБА_4 гаража потерпілому не можуть бути прийняті судом, оскільки ні органом досудового слідства, ні судом не встановлено особи на прізвище ОСОБА_4, ні чим також не підтверджене, що будь-хто уповноважував обвинуваченого продавати гараж. Та обставина, що потерпілий, і свідок ОСОБА_6 говорять про невстановлену особу, яка на думку сторони захисту може бути причетна до даного правопорушення, говорить лише про те, що можливо обвинувачений діяв не один. Проте суд позбавлений можливості вийти за рамки пред'явленого обвинувачення, збільшивши його об'єм.
Призначаючи міру покарання обвинуваченому суд, відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, задовільно характеризується, психічно здоровий, має дитину - інваліда дитинства.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, передбачених ст.66 КК України суд не не вбачає.
Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого, передбачених ст.67 КК України, суд не вбачає.
Оскільки обвинувачений скоїв правопорушення вперше, суд вважає можливим призначити йому покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства.
У справі потерпілим заявлений цивільний позов, який знайшов своє підтвердження і підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд-
з а с у д и в:
ОСОБА_3 визнати винним у пред’явленому обвинуваченні за ст.190 ч.1 КК України и призначити покарання за вказаною статтею у вигляді штрафу в сумі 850 грн.
Цивільні позови задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь: ОСОБА_1 6000 грн.
Вирок набуває законної сили протягом 30 днів, якщо він не оскаржується в апеляційному порядку.
Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів через Київський районний суд м. Сімферополя до Апеляційного суду Криму, з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з дня вручення йому копії вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору, а учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні, надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя Білоусов М. М.