Справа № 256/473/13-ц
2/256/15/2013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2013 року
Калінінській районний суд м. Донецька в Донецькій області в складі:
головуючої судді - Токарєвої Н.М.,
при секретарі - Даткової К.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача
ОСОБА_2 обласного бюро
судово-медичної експертизи - ОСОБА_3,
представника відповідача
ОСОБА_2 національного
медичного університету
ім. М. Горького - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_5 обласного комунального закладу «Бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_6 міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_2 національного медичного університету ім. М.Горького, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Геномікс Україна», Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, Міністерства охорони здоров’я України Управління якості медичних послуг, ОСОБА_7 про визнання експертиз ДНК недійсними,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Калінінського районного суду м. Донецька з позовом до ОСОБА_2 обласного бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_5 обласного комунального закладу «Бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_6 міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_2 національного медичного університету ім. М. Горького, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Геномікс Україна», Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, Міністерства охорони здоров’я України Управління якості медичних послуг, ОСОБА_7 про визнання експертиз ДНК недійсними, в якому просила визнати експертизу ДНК, яка надана до суду ОСОБА_2 обласним бюро судово-медичної експертизи як висновок експерта № 104, недійсною; визнати експертизу ДНК, яка надана до суду ОСОБА_5 обласним бюро судово-медичної експертизи як висновок експерта № 211, недійсною; експертизу ДНК, яка надана до суду ОСОБА_6 міським клінічним бюро судово-медичної експертизи як висновок експерта № 428, недійсною.
Позивач у позовній заяві посилалася на те, що 14 жовтня 2010 року вона звернулася до Краснолиманського міського суду з позовною заявою про визнання ОСОБА_7 батьком її сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також, стягнення з ОСОБА_7 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8, у розмірі 1000 гривень щомісячно. В ході судового розгляду судом були призначені три генетичних експертизи в трьох різних бюро СМЕ: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 клінічному бюро. Усі три експертизи позивач вважає недійсними. Так, Донецьке обласне бюро судово-медичних експертиз не має акредитаційного сертифікату МОЗ України, доручило проведення експертизи ЦНДЛ при ОСОБА_2 національному медичному університету, експертиза проведена не повноважними особами, порушений порядок проведення експертизи, що порушує ст.ст. 7,9,12,16,17 Закону України «Про судову експертизу». ОСОБА_5 обласне бюро судово-медичних експертиз також не мало акредитаційного сертифікату МОЗ України на період проведення експертизи, порушений механізм проведення експертизи, що порушує ст.ст. 7,9,12 Закону України «Про судову експертизу». ОСОБА_6 міським клінічним бюро судово-медичних експертиз порушило методику та механізм проведення експертизи, що порушує ст.ст. 7,9,12,16,17 Закону України «Про судову експертизу».
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала у повному обсязі і дала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представники відповідача ОСОБА_2 обласного бюро судово-медичної експертизи в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилалися на те, що відповідно до п. 2.5.1. Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судової імунології бюро судово-медичної експертизи, затвердженими Наказом №6 от 17.01.1995 року М3 України, експертизи спірного батьківства, спірного материнства і підміни дітей проводяться з метою встановлення можливості чи неможливості походження дитини від передбачених осіб на підставі законів наслідування властивостей людського організму методом геномної дактилоскопії, або шляхом дослідження групового поліморфізму антигенів, білків, ферментів, тощо. Відповідно до положень Закону України «Про ліцензування» діяльність установ судово-медичних експертиз не ліцензується. Молекулярно-генетичне дослідження – це один з нових методів проведення зазначеної експертизи і додаткового ліцензування не потребує. Між Центральною науково-дослідницькою лабораторією ОСОБА_2 національного медичного університету та ОСОБА_2 обласним бюро судово-медичної експертизи укладений договір про проведення практичної (лабораторної) частини досліджень. Центральна науково-дослідницька лабораторія ОСОБА_2 національного медичного університету має відповідний сертифікат атестат акредитації вимірювальної лабораторії № 000744, виданий 20.05.2008 року і діючий до 19.05.2013 року. Крім того, між ОСОБА_2 національним медичним університетом та діяльність ОСОБА_2 обласним бюро судово-медичних експертиз 7.08.2000 року укладений безстроковий договір про науково-методичну співпрацю, що не суперечить ст.ст. 7,9 Закону України «Про судову експертизу» - для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судовихекспертів також інші фахівці у відповідних галузях знань. Тому, діяльність ОСОБА_2 обласного бюро судово-медичної експертизи та Центральної науково-дослідницької лабораторії ОСОБА_2 національного медичного університету в галузі судово-генетичних досліджень є повністю правомірною та законною. Просили у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_5 ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» в судове засідання не з’явився, до суду надав заяву в якій просив справу розглянути у відсутність представника ОСОБА_5 обласного комунального закладу «Бюро судово-медичної експертизи», також до суду надав письмові заперечення в яких, заперечуючи проти позову, посилався на те, що на на момент проведення судово-генетичної експертизи (грудень 2011 року) по встановленню батьківства ОСОБА_7 у відношенні дитини Павлова ОСОБА_5 ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» мав акредитаційний сертифікат Серії М3 № 007731, реєстраційний № 4802, термін дії з 18.01.2009 року по 28.01.2012 pоку. Вказана експертиза була проведена у відділенні судово-медичної імунології лікарем, судово-медичним експертом імунологом ОСОБА_9 Відповідно п. 1.4. Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, експертизи у відділенні можуть проводити працівники бюро судово-медичної експертизи, які пройшли підготовку з судово-медичної імунології, отримали відповідний сертифікат та занесені в Державний реєстр судових експертів. Згідно п. 2.5. Правил судово-медичні експертизи спірного батьківства, спірного материнства і підміни дітей проводяться у відділенні судово-медичної імунології методом геномної дактилоскопії (ДНК-аналізу). Так, в результативній частині молекулярно-генетичних експертиз ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 бюро судово-медичної експертизи протиріччя не має. Просив суд в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_6 міського клінічного бюро судово-медичної експертизи в судове засідання не з’явився, до суду надав заяву в якій просив справу розглянути у відсутність представника ОСОБА_6 міського клінічного бюро судово-медичних експертиз, також, до суду надав письмові заперечення в яких, заперечуючи проти позову, посилався на те, що Цивільний процесуальний кодекс не містить такого словосполучення, як «недійсність висновку експерта», а судова практика не знає прикладів визнання висновку експерта недійсним, тим більше, через суб’єктивні припущення та переконання однієї з сторін судового процесу через непогодження з результатами досліджень. В аналогічних випадках застосовується стаття 50 Цивільного процесуального кодексу України, яка імперативно визначає підстави призначення додаткової або повторної експертизи. Враховуючи кількість ініційованих ОСОБА_1 та проведених трьох експертиз, висновки яких співпали, цілком вочевидь, що позивач скористалась у повному обсязі своїм правом встановлення обставин, які мають значення для справи, в якій ухвалене рішення, яке набуло законної сили. Згідно ухвали Апеляційного суду Донецької області від 17.12.2012 року (№22ц/0590/8946/12) рішення Краснолиманського міського суду Донецької області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про встановлення батьківства, стягнення аліментів на неповнолітню дитину - залишено без змін. Відтак, всі три оспорюванні ОСОБА_1 висновки експертів є преюдиціальними, а відповідно до ч.З ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі ..., що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Просив суд в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 національного медичного університету ім. М. Горького в судовому засіданні заперечуючи проти позову посилалася на те, що позов ОСОБА_1 не має жодних підстав для задоволення,так як судово-медична експертиза (молекулярно-генетична) на предмет встановлення можливості походження дитини ОСОБА_1 від ОСОБА_7 ОСОБА_2 обласним бюро судово-медичної експертизи проводилася як і ОСОБА_5 бюро судово-медичних експертиз та ОСОБА_6 міським бюро СМЕ у відповідності до вимог Закону України «Про судову експертизу», відповідних норм Цивільного процесуального кодексу України, нормативних документів, що регулюють проведення судово-медичних експертиз будь-якого направлення. Висновки вказаних експертиз є абсолютно ідентичними, хоча при проведенні експертиз експертами застосовувались різні методики досліджень. В тому випадку, якби вони відрізнялись між собою висновками,або хоча б одна з них була проведена у неповному обсязі чи з порушенням методик дослідження, були б аргументовані підстави для сумніву у якості експертиз та їх висновків. Вважаємо,що проведення додатково ще одної геномної експертизи, тим більше фахівцями, які не несуть кримінальної відповідальності за неправдиві висновки (мається на увазі проведення експертизи за кордоном за клопотанням позивачки) є абсолютно недоречним і безпідставним. Доказової бази такий висновок не може мати, не може бути покладеним в основу доказів, який би характер він не носив: позитивний чи негативний для позивача, хоча б з причини того, що експерти не попереджаються у відповідності до норм законодавства України про кримінальну відповідальність. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Представники третіх осіб: ТОВ «Медікал Геномікс Україна», Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, Міністерства охорони здоров’я України Управління якості медичних послуг у судове засідання не з’явилися. Про день, час і місце розгляду справи були сповіщені у порядку ст. 74 ЦПК України, що підтверджується представленими в матеріалах справи документами. У справі мається достатньо матеріалів про права і взаємини сторін, суд приходить до висновку про можливість розглянути дану справу у відсутність представників третіх осіб на підставі наявних досліджених у судовому засіданні доказів.
Третя особа ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не підтримав, вважав, що підстав для задоволення позову у суду не має.
Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, третьої особи, дослідивши матеріали справи і представлені в суд докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ст. 3 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
Згідно до вимог ст. 60 ч.ч. 1, 4 ЦПК України, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи, а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах проводиться згідно з Законом України «Про судову експертизу», процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, Правилами проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом № 6 Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за №252/788.
Згідно до Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про судову медичну експертизу» для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно з розділом 2.5.1 Правил експертизи спірного батьківства проводяться з метою встановлення можливості чи неможливості походження дитини від передбачених осіб на підставі законів наслідування властивостей людського організму методом геномної дактилоскопії, або шляхом дослідження групового поліморфізму антигенів, білків, ферментів тощо. При проведенні експертиз слід враховувати строки закінчення формування систем крові. Забір крові і слини в осіб, які проходять у справі, здійснюється тільки при одночасному їх прибутті до відділення.
Відповідно до п.2.1.13 Правил зразки крові у осіб, які проходять у справі, повинні відбиратися у відділенні. Забір зразків крові може проводитися і поза відділенням особою, яка володіє даною маніпуляцією.
Судом встановлено, що 14 жовтня 2010 року позивачка звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовною заявою про визнання ОСОБА_7 батьком її сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також, стягнення з ОСОБА_7 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8
Рішенням Краснолиманського міського суду від 24 січня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на неповнолітню дитину відмовлено.
Згідно ухвали Апеляційного суду Донецької області від 17.12.2012 року рішення Краснолиманського міського суду Донецької області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про встановлення батьківства, стягнення аліментів на неповнолітню дитину - залишено без змін.
В ході судового розгляду судами були призначені три генетичних експертизи в трьох різних бюро СМЕ: ОСОБА_2 обласному бюро судово-медичної експертизи – висновок експерта № 104 від 20.01.2011 року – 8.04.2011 року; ОСОБА_5 обласному комунальному закладі «Бюро судово-медичної експертизи» - висновок експерта № 211 від 5.12.2011 року – 16.12.2011 року; ОСОБА_6 міському клінічному бюро судово-медичної експертизи – висновок експерта №428 від 2.11.2012 року – 21.11.2012 року. Згідно зазначених висновків експертів біологічне батьківство ОСОБА_7 відносно ОСОБА_8, народженого ОСОБА_1, виключено.
Відповідно до ст. 60 ЦП К України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених ними позовних вимог, вони є голослівними та не підтверджені жодним доказом. Дії відповідачів при проведенні експертиз ґрунтуються на Законі України «Про судову експертизу», відповідній Інструкції та Правилах проведення експертизи.
Статтею 150 ЦП К України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Надані позивачем пояснення свідчать про те, що позивач при розгляді справи про оспорювання батьківства в апеляційному провадженні не скористався своїм правом на проведення ще повторної, додаткової або комісійної експертизи, проте вимоги про визнання експертиз недійсними ОСОБА_1 порушила у іншому провадженні, подавши цей позов.
Висновок експерта не є правочином, не є актом юридичної особи, який має обов’язкову силу для фізичної особи, це є одним із видів доказів, які враховуються судом при прийнятті рішення по цивільній справі, цей документ не може бути окремо оскаржений і спосіб захисту обраний позивачем не відповідає положенням ст.16 ЦК України.
Відповідно до положень ст.ст. 4, 14 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються процесуальним порядком призначення судового експерта, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, можливістю призначення повторної судової експертизи.
Висновок експерта є згідно до положень ст.ст. 57, 66 ЦПК України доказом , який не є для суду обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими положеннями ст.ст. 147 ч. 6, 212 ЦПК України.
Не згода сторони з висновком експертизи, неповні відповіді є підставою для пропозиції експертам дати усні пояснення свого висновку, або для призначення додаткової експертизи чи повторної у межах справи, по якій призначалася судова медична експертиза, відповідно до вимог ст.ст. 147, 149-150 ЦПК України .
Положеннями Закону України «Про судову експертизу» не передбачено можливості оскарження висновків експертизи в порядку цивільного судочинства у разі не згоди позивача по цивільній справі, у якій призначалася експертиза, з висновками експертів, шляхом подання окремого позову про визнання висновків експертиз недійсними.
Не згода позивача з оцінкою доказів, в тому числі і висновками судово-медичних експертиз, може бути підставою для оскарження судового рішення в касаційному порядку , визначеному нормами ЦПК України, а не шляхом пред'явлення позову до установ, які поводили експертне дослідження, про визнання висновків експертиз недійсними.
Таким чином, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 3,10, 11, 15,16,60,79,84,88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України , суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_5 обласного комунального закладу «Бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_6 міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_2 національного медичного університету ім. М.Горького, за участю третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Геномікс Україна», Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, Міністерства охорони здоров’я України Управління якості медичних послуг, ОСОБА_7 про визнання експертиз ДНК недійсними – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Токарєва Н.М.
22.11.2013