Справа № 232/2588/13-ц
Провадження по справі № 2/232/741/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2013 року місто Кіровське
Кіровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді Христофорова Б.О.
при секретарі Петренко О.О.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «ДТЕК «Шахта «Комсомолець Донбасу» про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
31 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Публічного Акціонерного Товариства «ДТЕК «Шахта «Комсомолець Донбасу» (далі - ПАТ «ДТЕК «Шахта «Комсомолець Донбасу»), в якому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 40000 гривень. В обґрунтування позову посилається на те, що з 18 серпня 1980 року по 04 лютого 2008 року він працював у відповідача в якості прохідника гірничих виробіток та гірничим робітником очисного забою підземного V розряду з повним робочим днем під землею в важких умовах, з високою концентрацією пилу, стислих умовах, сирістю, з різкими перепадами температури та неблагодійним мікрокліматом, в зв'язку з чим стан його здоров'я погіршився, він звернувся до Кіровської міської лікарні та ДОКТМО міста Донецька, де у нього було виявлено хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, другої стадії, помірної течії, в наслідок чого, за висновком МСЕК від 14 лютого 2013 року, йому вперше, безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 40 % в зв'язку з професійним захворюванням, визнано інвалідом ІІІ групи. Оскільки втрата працездатності спричиняє йому постійне фізичне та моральне страждання, він позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, а ушкодження його здоров'ю призводить до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації, він вважає що йому завдано моральну шкоду, яку просить відшкодувати на його користь за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації.
У судовому засіданні позивач та представник позивача, який діє на підставі договору на надання юридичних послуг, підтримали позовні вимоги повністю, просили їх задовольнити.
Представник відповідача про час та місце судового розгляду сповіщена належним чином, в судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, розглянувши доводи позову, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача з 18 серпня 1980 року по 17 вересня 1982 року в якості прохідника гірничих виробіток ІV розряду з повним робочим днем під землею, з 17 вересня 1982 року по 18 листопада 1996 року в якості гірничого робітника очисного забою підземного з повним робочим днем під землею, з 18 листопада 1996 року по 04 лютого 2008 року в якості гірничого робітника підземного ІІІ розряду з повним робочим днем під землею, звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
Згідно з медичним висновком ВЕК ОКЛПЗ «Донецька обласна клінічна лікарня профзахворювань» від 26 вересня 2007 року за № 3186 позивачу встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, другої стадії, помірний перебіг, легенева недостатність першої-другої степені. Захворювання професійне.
Відповідальними за виникнення професійного захворювання слід вважати професію гірничого робітника підземного ІІІ розряду.
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02 складання 2008 року, професійне захворювання у позивача виникло недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля, тривалої робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва. Причиною професійного захворювання є запиленість повітря на робочому місці: гірничого робітника підземного - 13,3 мг/м3, при ПДК 2 мг/м3 протягом 86,1 % зміни; гірничого робітника очисного забою підземного - 116,5 мг/м3, при ПДК 10 мг/м3 протягом 81,9 % зміни; прохідника ділянки підготовчих робіт - 42,3 мг/м3, при ПДК 2 мг/м3 протягом 91,6 % зміни.
За висновком Донецької обласної МСЕК № 3 від 14 лютого 2008 року позивачу вперше було встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв'язку з професійними захворюваннями у розмірі 40 %, визнано інвалідом Ш групи безстроково, визначена потреба в лікуванні у пульманолога.
Відповідно до виписок з медичної картки хворого ОСОБА_1, позивач після встановлення групи інвалідності неодноразово перебував на лікуванні за професійними захворюваннями, що підтверджує пояснення позивача щодо суттєвого погіршення стану його здоров'я.
Правовідносини сторін регулюються статтею 237-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
Судом встановлено, що позивач працював у ПАТ «ДТЕК «Шахта «Комсомолець Донбасу», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов'язків, отже, роботодавець не забезпечив створення нешкідливих умов праці.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, довідкою МСЕК, повідомленням про професійне захворювання, санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці.
При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів справедливості та розумності, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, встановлення втрати працездатності безстроково, що свідчить про неможливість відновлення працездатності, потребу в медикаментозному та санаторному лікуванні, протипоказання щодо характеру та умов праці, вік позивача, час його роботи у відповідача в умовах дії шкідливих факторів виробництва, а тому, ураховуючи конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань, вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 12000 гривень.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір, так як позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від їх сплати.
Відповідно до ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «ДТЕК «Шахта «Комсомолець Донбасу» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в сумі 12000 (дванадцяти тисяч) гривень.
Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «ДТЕК «Шахта «Комсомолець Донбасу» в дохід держави судовий збір у розмірі 229 (двохсот двадцяти дев'яти) гривень 40 копійок.
В задоволенні решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Б.О. Христофоров