Справа № 132/749/13-к
Провадження №11/772/862/2013
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Копчинський Віктор Іванович
Доповідач : Рибчинський В. П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2013 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду
Вінницької області у складі:
Головуючого - судді: Рибчинського В.П.
суддів: Ващук В.П., Старинця Ю.В.
прокурора: Миколайчука Д.Г.
розглянута 20 листопада 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь при розгляді справи першої інстанції Бондарук І.А., засудженого ОСОБА_3 та представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року, яким
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
українця, громадянина України,
пенсіонера, працюючого стрілком
ВОХР в/ч А 1119, раніше не судимого.
Визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статею 128 КК України, та призначено йому покарання:
- у виді 200 годин громадських робіт.
Цивільний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3849 гривень 08 копійок заподіяної матеріальної шкоди, 20000 грн. заподіяної моральної шкоди та 10000 грн. - витрат на правову допомогу.
Як вбачається з вироку суду від 25.09.2013 року ОСОБА_3 23 жовтня 2010 року приблизно о 17 годині під час сварки на грунті неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_4 на земельній ділянці біля будинку АДРЕСА_1, отримавши хімічний опік коньюктиви обох очей внаслідок розпилу в його обличчя з газового балончика сльозогінного газу ОСОБА_4, діючи злочинно недбало, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, кинув в напрямку ОСОБА_4 шматок цеглини, який влучив їй в голову, внаслідок чого ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, а саме: відкриту черепно-мозкову травму у виді забитої рани правої скроневої ділянки, повздовжній перелом пірамідки скроневої кістки справа, забій головного мозку легкого ступеню, гемосинуситу основної пазухи, що супроводжувалась ускладненнями та згідно з висновком судово-медичної експертизи № 11 від 14.02.2011 року належать до тяжких тілесних ушкоджень.
В апеляції зі змінами прокурор посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України вказує, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі.
Таким чином, прокурор просить вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року змінити, а засудженого ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
В апеляції засудженого ОСОБА_3 зазначається, що вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року підлягає скасуванню на підставі п.1 ч.2 ст.370 КПК України у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. ОСОБА_3 мотивував тим, що суд не в повній мірі врахував обставини справи, а саме: те, що ОСОБА_4 незаконно застосувала спеціальний засіб - балончик із сльозогінним газом, самовільно вирішила встановити межі суміжних ділянок.
Крім того, суд при задоволені цивільного позову не врахував доходи засудженого, його стан здоров'я, те, що він є пенсіонером ( пенсія складає 1190,00 грн) і стягнення шкоди у визначеному розмірі поставить його у дуже важке матеріальне становище.
Отже, засуджений ОСОБА_3 просить вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року скасувати, а справу закрити. Запобіжний захід у виді підписки про невиїзд - скасувати. А також зменшити відшкодування моральної шкоди до 1500 грн. та стягнути витрати на правову допомогу у межах закону.
Адвокат ОСОБА_5, який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_4 в апеляції зазначає, що вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року є незаконним, оскільки був прийнятий з порушенням норм процесуального та матеріального права, що виразилося у невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильному застосуванні кримінального закону, яке привело до невідповідності призначеного покарання тяжкості фактично вчиненого злочину. Судом помилково були описані покази потерпілої ОСОБА_4, а саме те, що ОСОБА_3 кидав в неї двічі, а судячи з показів потерпілої - три рази. Тому, не описавши ці покази потерпілої, поза увагою суду залишилась поведінка підсудного та вольовий аспект його дій.
Також в апеляції зазначається, що під час допиту свідка ОСОБА_6 був встановлений факт зацікавленості останньої у вирішенні справи на користь підсудного, але суд не взяв ці обставини до уваги. Тобто суд надав перевагу одним доказам над іншими, що є неприпустимим.
Крім того, адвокат ОСОБА_5 наголошує на тому, що дії підсудного ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ст. 15, ч.1 ст.115 КК України, як замах на злочин, оскільки він діяв з прямим умислом. Доводить це тим, що ОСОБА_3 погрожував потерпілу вбити. Також посилається на покази свідка ОСОБА_7, яка чула погрози підсудного вбити потерпілу. До того ж, звертає увагу на те, що підсудний залишив потерпілу у беспорадному стані, не надавши першу допомогу, тому, вважає, що підсудному ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі за сукупністю злочинів, передбачених ст. 15, ч.1 ст.115 та ст.135 КК України.
Ставить питання перед апеляційним судом про скасування вироку Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року та постановлення нового вироку, яким призначити покарання підсудному у виді позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених ст. 15, ч.1 ст.115, ст.135 КК України та задовольнити позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який свою апеляцію зі змінами підтримав, апеляцію засудженого ОСОБА_3 підтримав, а в задоволенні апеляції представника потерпілої попросив відмовити, засудженого ОСОБА_3, який пояснив, що вину у скоєнні злочину, передбаченого ст. 128 КК України визнає повністю, свою апеляцію та апеляцію прокурора підтримує, а в задоволенні апеляції представника потерпілої попросив відмовити, представника потерпілої ОСОБА_5, який свою апеляцію підтримав, при цьому попросивши в задоволенні апеляції засудженого та прокурора відмовити, приходить до висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_3 та апеляція зі змінами прокурора підлягають частковому задоволенню, апеляція представника потерпілої залишенню без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ст. 365 КПК України 1960 року вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Представник потерпілої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в апеляції ставить питання про скасування вироку суду, яким ОСОБА_3 засуджено за ст. 128 КК України та постановлення нового вироку, яким визнати ОСОБА_3 винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 15, ст. 115 ч. 1, ст.135 КК України, а саме як замах на умисне вбивство та залишення в небезпеці, оскільки вважає, що судом першої інстанції не враховані покази потерпілої ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, а саме те, що засуджений перед конфліктом, який виник між ним та потерпілою висловлював в її адресу погрози, що свідчить про те, що у нього був умисел на позбавлення життя потерпілої.
Зазначені доводи не заслуговують на увагу, оскільки згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» , замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.
Аналіз доказів не свідчить про наявність у діях засудженого прямого умислу на вбивство ОСОБА_4. Доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку, що засуджений передбачав настання смерті потерпілої і бажав цього, у справі немає.
Судом першої інстанції враховано конкретні обставини події, а саме те, що конфлікт виник внаслідок намагання самовільного знесення потерпілою паркану, який належав засудженому, а також те, що потерпіла декілька разів розпилила сльозогінний газ в очі засудженого.
Про відсутність умислу на вбивство у діях засудженого і свідчить характер взаємовідносин між ними як до, так і після скоєння злочину та факт заподіяння засудженій лише одного удару шматком цеглини, і припинення злочинних дій за відсутності перешкод для їх продовження.
Також колегія суддів не бере до уваги твердження представника потерпілої про те, що засуджений прицільно кинув кусок цеглини в голову потерпілої, а саме в життєво важливий орган, оскільки засуджений перед тим, як кинути цеглину отримав хімічний опік коньюктиви обох очей внаслідок розпилу в його обличчя сльозогінного газу, потерпіла знаходилась від нього на певній відстані, а тому про прицільне кидання цеглини мови йти не може.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що засуджений має нести відповідальність за фактичні наслідки своїх дій, однак питання про перекваліфікацію дій засудженого зі ст. 128 КК України на ст. 121 КК України колегія суддів не розглядає, оскільки вирок суду першої інстанції перевіяряється лише в межах апеляції, ніхто із учасників процесу в апеляціях даного питання не піднімає, а у разі перекваліфікації дій засудженого з ініціативи апеляційного суду буде погіршено становище засудженого.
Не підлягає задоволенню і вимога представника потерпілої про призначення покарання засудженому за ст. 135 КК України, оскільки суб'єктивна сторона цього злочину полягає у прямому умислі, а саме винний усвідомлює, що потерпілий перебуває у небезпечному для життя стані, а він зобов'язаний і має можливість надати їй допомогу, але відмовляє їй в цьому, однак доказів про те, що засуджений усвідомлював, що потерпіла перебувала у небезпечному для життя стані немає, крім того сусіди по будинку, побачивши, що потерпіла ОСОБА_4 втратила свідомість викликали швидку допомогу, працівники швидкої допомоги госпіталізували і потерпілу ОСОБА_4, і засудженого ОСОБА_3, а також обвинувачення по даному факту ОСОБА_3 не пред'являлось.
Однак вимоги засудженого ОСОБА_3 про закриття провадження у зв'язку із закінченням строків давності та вимоги прокурора про звільнення засудженого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 49 ч. 1 п.2 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочин передбачений ст. 128 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Як вбачається з вироку суду, злочин ОСОБА_3 вчинив 23 жовтня 2010 року, тобто з дня скоєння злочину і до дня постановлення вироку пройшло понад 3 роки.
Відповідно до ст. 376 КПК України апелляційний суд, встановши обставини, передбачені ст. 7-1 КПК, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.
За таких обставин, вирок Калинівського районного суду підлягає скасуванню, провадження у справі закриттю із закінченням строків давності, а цивільний позов потерпілої ОСОБА_4, у зв'язку із закриттям провадження у справі, залишенню без розгляду із роз'ясненням права звернення з позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 376 КПК України 1960 року, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 та апеляцію зі змінами прокурора задовольнити частково.
Апеляцію адвоката ОСОБА_5 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року щодо ОСОБА_3 за 128 КК України - скасувати.
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України на підставі ст. 11-1 КПК України 1960 року, ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України, провадження по кримінальній справі закрити у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов ОСОБА_11 залишити без розгляду, роз'яснивши ОСОБА_4 право звернення з позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.
Судді:
З оригіналом вірно: