УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" вересня 2013 р.справа № 804/6909/13-а
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Головко О.В. Ясенової Т.І.
при секретарі судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 р. у справі № 804/6909/13-а
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Приватного підприємства фірми «ВЛАДИСЛАВ»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі -ДОВ Фонду соціального захисту інвалідів) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з Приватного підприємства фірми «ВЛАДИСЛАВ» адміністративно-господарської санкції у розмірі 324915,24 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 64,98 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 р. у справі № 804/6909/13-а у задоволенні вищевказаного адміністративного відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що на підприємство покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього працевлаштування. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснював всі залежні від нього дії для забезпечення необхідної кількості робочих місць.
Не погодившись з постановою суду, ДОВ Фонду соціального захисту інвалідів подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 р. у справі № 804/6909/13-а, як таку що винесена, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що оскільки адміністративно-господарська санкція є альтернативним грошовим зобов'язанням обов'язку виконати норматив з працевлаштування інвалідів, відповідач повинен сплатити нараховану суму санкцій та пені, оскільки на думку позивача він не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції на підставі ст. 20 Закону, так як зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві. Оскільки суд не врахував зазначене, позивач просить скасувати рішення суду по даній справі.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з розуміння ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 січня 2013 року приватне підприємство фірма «Владислав» подало звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу визначена у кількості 460 осіб за рік, з них середньооблікова кількість штатних працівників інвалідів « 5» , кількість інвалідів, які мали працювати - 18 осіб.
За позицією скаржника відповідачем не виконано норматив, встановлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 р. №875-XII (далі - Закон № 875-XII) щодо створення додатково у 2012 році 13 робочих місць для інвалідів, в заявку з чим самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції та пеня.
Так, за змістом статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. №1251-XII, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі статтею 18-1 Закону № 875-XII пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Матеріалами справи підтверджено, що з 18 працівників, які повинні працювали на робочих місцях, створених відповідно до вимогст.19 Закону № 875-XII на підприємстві працює 5 інвалідів.
Разом з тим згідно з наданими звітами форми № 3-ПН відповідач повідомляв відповідні центри зайнятості населення про наявність у Приватного підприємства фірми «ВЛАДИСЛАВ» протягом 2012 року вакантних робочих місць, на які мали змогу працевлаштуватися й інваліди. Також підприємство листами № 24 від 27.02.2012 року, та № 25 27.02.2012 року зверталось до Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінського району м. Дніпропетровська, та до позивача в яких зазначало пор наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів на атестовані роботі місця.
Згідно листа Бабушкінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 27.05.2013 року №698/1, наданого на запит позивача, протягом 2012 надавало звіти за формою №-ПН; особи з обмеженою працездатністю, які перебували на обліку в центі зайнятості, мали різний освітньо-кваліфікаційний рівень та спеціальність, а також обмеження в працевлаштування згідно індивідуальної програми реабілітації. 3 особам були видані направлення на працевлаштування. При співбесіді з роботодавцем було з'ясовано, що всі особи не відповідають вимогам у зв'язку із станом здоров'я, а також досвідом роботи.
На вимогу суду першої інстанції відповідачем надані копії корінців направлень на працевлаштування, з яких вбачається наступне - направлені для працевлаштування: 31.05.2012 року ОСОБА_1 на посаду товарознавця не відповідав вимогам, а саме встановлена відсутність профільної освіти та досвіду роботи з автомобільними запчастинами; 02.10.2012 року ОСОБА_2 відмовився від працевлаштування, так як мав досвід товарознавця лице у продуктовій групі; 21.02.2012 року ОСОБА_3 не відповідала заявленим вимогам та не мала досвіду роботи (знання специфіки) у галузі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство фірма «ВЛАДИСЛАВ» вживало заходів, передбачених законодавством, чинним на момент виникнення спірних відносин, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.
Доказів безпідставної відмови відповідачем щодо працевлаштування інвалідів, матеріали справи не містять і апеляційна скарга не зазначає.
У зв'язку з цим висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДОВ Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 324915,24 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 64,98 грн. є обґрунтованими та правомірними.
Судова колегія Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, враховуючи матеріали даної справи, вважає, що суд першої інстанції на виконання ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтовано та зважено відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки матеріалами справи не доведено необхідність та правомірність стягнення зазначеної в адміністративному позові суми санкцій.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.
Керуючись ст.55, ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 р. у справі № 804/6909/13-а залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 р. у справі № 804/6909/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова