УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
"25" вересня 2013 р.справа № 0417/18049/2012(2/а/202/10/2013)
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Головко О.В. Ясенової Т.І.
при секретарі судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року у справі № 2-а/202/10/2013
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання неправомірним стягнення надміру виплачених сум пенсії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про захист прав на пенсійне забезпечення з тих підстав, що за рішенням відповідача від 16 лютого 2012 року №1 з його пенсії, виплачуваної як непрацюючій особі за постановою Кабінету Міністрів України №198 від 11 березня 2009 року, була утримана переплата в розмірі 505,27 грн.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року у справі № 2-а/202/10/2013 (суддя Колесніченко О.В.) позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Постанову суду мотивовано тим, що за розгляду даної справи доказів того, що ОСОБА_1 перебуває з ПАТ КБ "ПриватБанк" у трудових відносинах, та виконує роботу за трудовим договором, суду не надано і в судовому засіданні такі обставини не знайшли підтвердження, відтак, позивач є непрацюючою особою, а рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 16 лютого 2012 року №1 є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог діючого законодавства.
Не погодившись з постановою суду, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року у справі № 2-а/202/10/2013, як таку що винесена, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що дохід, який отримав позивач за договором банківського обслуговування з ПАТ "КБ "Приватбанк", був об'єктом сплати страхових внесків, що за ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є підтвердженням належності позивача до працюючих осіб, а оспорюване рішення УПФУ №1 від 16 лютого 2012 року винесене через неповідомлення відповідача про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійних виплат або їх припинення. Оскільки суд не врахував зазначене, позивач просить скасувати рішення суду по даній справі.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з розуміння ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі рішення відповідача від 17 лютого 1998 року призначена пенсія за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".
Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 ОСОБА_1 проводилась індексація пенсії.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 16 лютого 2012 року прийнято рішення №1 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру з 01 березня 2012 року в розмірі 505,27 грн. за результатами проведеної перевірки, якою на підставі матеріалів пенсійної справи позивача, виписок з його облікової картки та індивідуальних відомостей, встановлено, що у грудні 2011 року січні, лютому 2012 року позивач працював та з виплачених ПАТ КБ "ПриватБанк" йому доходів банк сплачував страхові внески до пенсійного фонду.
Також, з матеріалів справи вбачається, що за заявою позивача ПАТ КБ ,,Приватбанк", йому відкрито рахунок та надано кредитну карту, перед чим ознайомлено з Правилами користування платіжною карткою, Умовами надання банківських послуг, Тарифами банку, що складає договір про надання банківських послуг, укладений між позивачем та банком. В рамках цього договору банком публічно запропоновано усім клієнтам винагороду за залучення нових клієнтів. Банком запроваджено нову систему та затверджені Правила, відповідно до яких розширені права клієнтів та визначено випадки, за яких банком проводяться виплати клієнтам, які надали інформацію, необхідну для випуску банківського продукту/послуг для залучення нового клієнта діють спеціальні умови, які є частиною Умов та правил надання банківських послуг. Умови виплат винагороди за надання інформації для випуску банківського продукту та для залучення нових клієнтів, розміщенні на сайті банку, адресовані необмеженому колу осіб, про що ПАТ КБ "Приватбанк" вказав у своєму листі від 26 березня 2012 року.
Відповідно д п.2.3 Правил надання банківських послуг позивач не є працівником банку, але діє від його імені при наданні консультаційних послуг та згідно з п.3.1 цих Правил позивач має право отримувати винагороду за надання послуг.
За надану інформацію ПАТ "КБ "ПриватБанк" позивачу була виплачена винагорода у грудні 2011 року - 80,00 грн., у січні 2012 року - 64,00 грн., у лютому 2012 року - 64,00 грн., у березні 64,00 грн.. Вказані виплати носили разовий характер, за які банком відповідно до чинного законодавства було утримано та перераховано відповідні внески на всі види загальнообов'язкового державного соціального страхування, в тому числі і до Пенсійного фонду України. Крім того, за цей період до органів Пенсійного фонду України ПАТ "КБ "ПриватБанк" подано звітність встановленої форми, дані з якої надійшли до системи персоніфікованого обліку.
Згідно з листом-відповіддю ПАТ КБ "ПриватБанк" від 26 березня 2012 року №30.1.0/2-120326/1580 з ОСОБА_1 трудових угод не укладалось, трудові правовідносини між банком і позивачем відсутні, що узгоджується із даними трудової книжки позивача, долученої до матеріалів справи в копії.
Статтею 60 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" визначено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Заявою від 10 квітня 2012 року позивач повідомив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про те, що він не є співробітником ПАТ КБ "ПриватБанк", не працює там та заробітну плату не отримує.
Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно Закону України "Про охорону праці", працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Оскільки ОСОБА_1 не є працівником чи найманою особою ПАТ "КБ "ПриватБанк", не отримує заробітну плату, відповідно до вищенаведених норм законодавства, а тому не може вважатися працюючою особою, таким чином на нього розповсюджується дія постанови Кабміну "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 198 від 11 березня 2009 року.
Крім того, ст. 1144 ЦК України, передбачається, що особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо).
Статтею 1148 КК України закріплено, що в разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно пообіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана виплатити її.
Таким чином, ПАТ "КБ "ПриватБанк" за надання інформації про потенційних клієнтів було виплачено позивачу винагороду на підставі публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, що не можна ототожнювати з трудовим договором, оскільки останні мають іншу правову природу.
Водночас відповідно до статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" винагороди фізичним особам за надання послуг за угодами цивільно-правового характеру визначені об'єктом для нарахування страхових внесків.
Статтею 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що громадяни виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто є застрахованими особами.
Роботодавці є страхувальниками для вищезазначених застрахованих осіб і відповідно - платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.
Згідно з даними персоніфікованого обліку (індивідуальними відомостями про застраховану особу) ОСОБА_1 отримав за грудень 2011 року 80,00 грн., за січень, лютий, березень 2012 рок по 64,00 грн. щомісяця, з яких були сплачені страхові внески до ПФУ.
За відомостями податкової звітності ПАТ КБ "ПриватБанк" за 4 квартал 2011 року та за 1 квартал 2012 року, долученої до матеріалів справи в копії, банком відповідно до вимог ст. 11 вказаного Закону сплачені були страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за отримані доходи позивачем за ознакою доходу - " 102" - винагорода, а не заробітна плата чи цивільно-правовий договір (угода).
Судом першої інстанції встановлено, що за змістом угоди укладеної між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі якої позивачем були надані послуги за спірні періоди часу, вони мають цивільно-правовий характер, оскільки позивач не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовував свою роботу і виконував її на власний ризик, відповідні записи у трудову книжку відповідача не заносилися.
Відтак, відповідач помилково вважав, що сама по собі сплата внесків до пенсійного фонду є підставою вважати особу, за яку такі внески сплачені працюючою, без урахування об'єкту, з якого сплачуються такі внески та розміру такого внеску.
Враховуючи вказане, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не мав статусу працюючого у спірний період часу у розумінні Кодексу законів про працю України та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.
Керуючись ст.55, ст.160 ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року у справі № 2-а/202/10/2013 залишити без задоволення.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року у справі № 2-а/202/10/2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова