9.1.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 листопада 2013 року Справа № 812/4191/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Олейнік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000192220 від 09.04.2013 та №0000172210,-
ВСТАНОВИВ:
30 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.04.2013 №0000192220 та №0000172210.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з питання своєчасності розрахунків в іноземній валюті з нерезединетом за період з 03.07.2012 по 21.03.2012. За результатами перевірки складено акт №93/22/НОМЕР_1 від 27.03.2013. На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.04.2013 №0000192220 та №0000172210, якими нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства.
Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними.
Просить визнати протиправними дії службових осіб ДПІ у м. Красний Луч Якутко Вікторії Михайлівни та Черпакової Елли Миколаївни та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2013 №0000192220 та №0000172210 Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби.
Ухвалою суду від 20 листопада 2013 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, змінено Державну податкову інспекцію у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову, просили відмовити у задоволенні позову повністю, наполягали на тому, що висновки акту є обґрунтованими, встановленими під час перевірки, а тому, прийняті податкові повідомлення - рішення є законними.
Вислухавши пояснення позивача та представників відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області.
На підставі службового посвідчення серія УЛГ №091968, виданого 23.08.2011 ДПІ у м. Красному Лучі, згідно п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з питання своєчасності розрахунків в іноземній валюті з нерезидентом за період з 03.07.2012 по 21.03.2012. На підставі вказаної перевірки складено акт №93/22/НОМЕР_1 від 27.03.2013 (арк. справи 8-13).
Висновками акту перевірки встановлено порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД (180 днів), передбачених ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
На підставі акту перевірки відповідачем 09.04.2013 винесено податкові повідомлення-рішення: №0000192220, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 2824,45 грн.; №0000172210, яким позивачу нараховано штрафну санкцію за порушення вимог валютного законодавства у сумі 510,00 грн. (а.с. 6,7).
Згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Згідно частини 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Згідно з ч.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.
Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.
Згідно статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк:
продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України;
подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.
Надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.
Відповідно до п.2.7 Положення «Про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49 невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:
- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;
- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.
У судовому засіданні було встановлено, що між MIS PLASTIK ITH. IHR. MOB. IML. TEKS. TUR. INS. TAAH. SAN. VE TIC. LTD. STL. r Кейсері Республіка Турція (далі - Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) укладено договір №01 від 08.05.2012 (арк. справи 38-40).
Згідно п.1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті зі ціною та у строки згідно окремої специфікації до договору, що є невід'ємною частиною договору. Специфікація узгоджується на кожну окрему поставку.
Відповідно до п.2.2 Договору товар, що постачається за своєю якістю повинен відповідати зразкам, узгодженим в установленому порядку Постачальником та Покупцем.
Пункт 2.4. Договору передбачає, що у разі виявлення невідповідності асортименту товару, кількості, його якості вищезазначеним документам Покупець інформує Постачальника. Строк пред'явлення претензій щодо асортименту, кількості та якості товару складає 20 днів з дати отримання товару.
Пунктом 4.2. цього Договору встановлено, що Постачальник інформує Покупця стосовно факту відвантаження товару в день відвантаження, направляючи електронною поштою документи: інвойс, пакувальний лист.
Відповідно до п.4.5 Договору відвантаження товару Постачальником проводиться протягом 15 робочих днів з моменту перерахування грошових коштів Покупцем.
На виконання умов вказаного договору позивачем було перераховано фірмі MIS PLASTIK ITH. IHR. MOB. IML. TEKS. TUR. INS. TAAH. SAN. VE TIC. LTD на валютний рахунок - 1454,18 доларів США (а.с. 45).
11.02.2013 на адресу відповідача надійшов лист ЛОД АО «Райффайзен Банк Аваль» від 04.02.2013 про виявлення факту порушення 180-денного строку розрахунку ФОП ОСОБА_1 по імпортній операції за договором № 01 від 08.05.2012 (а.с. 50).
Згідно додатку до акту перевірки граничний термін надходження товару за договором № 1 від 08.05.2012 є 30.12.2012 (а.с. 100).
У судовому засіданні позивачем було надано в якості доказу надходження товару від контрагента у строки, встановлені законодавством, товарно- транспортну накладну № 10006621970 від 16.08.2012 (а.с. 48), але суд не може прийняти вказаний документ як належний доказ з наступних підстав.
Як вбачається із змісту вказаної накладної, відправником товару є ПП ОСОБА_7, АДРЕСА_1, а одержувачем товару є ПП ОСОБА_8, АДРЕСА_2. Інформація про товар вказана наступна: фактична вага 408 кг, вартість 8000,00 грн., опис відправлення - палери, що суперечить опису товару, яка вказана у інвойсі до договору. Крім того, вказана ТТН не містить відомостей про надходження товару від контрагента позивача за договором № 1 від 08.05.2012.
Крім того, умовами договору № 1 від 08.05.2012 не передбачено умови поставки товару із Стамбулу, Республіки Турції до м. Харків, Україна.
Таким чином, судом було встановлено, що на момент здійснення перевірки факту перетину кордону товару по договору № 1 від 08.05.2012 відповідачем встановлено не було, не було доведено і позивачем фактичного отримання такого товару. Внаслідок чого, станом на 30.12.2012 у позивача утворилась дебіторська заборгованість у сумі 1454,18 доларів США, що є підставою для нарахування пені за кожен день прострочки, а саме, за період з 30.12.2012 по 21.03.2013, що складає 81 день та сума в розмірі 2 824,45 грн. (а.с. 101).
Посилання позивача на лист ЛОД АО «Райфайзен Банк Аваль» від 03.06.2013, в якому вказано, що на рахунок позивача надійшла сума в розмірі 1394,93 доларів США як повернення по імпортному договору, суд до уваги не приймає, оскільки номер та дата зовнішньоекономічного контракту с нерезидентом не співпадає з реквізитами контракту, який є предметом даного спору (а.с. 61).
Також суд не бере і до уваги посилання позивача, що перевірка була проведена без з'ясування усіх обставин, так як відповідачем не було надіслано запити до митних органів стосовно чи було митне оформлення товару по договору № 1 від 08.05.2013, оскільки нормами законодавства не покладено обов'язок податкового органу в даних відносинах перевіряти по всім митним постам України інформацію щодо митного оформлення товару по зовнішньоекономічним контрактом с нерезидентом. Належною інформацією щодо порушення суб'єктом господарювання 180-денного строку розрахунку по імпортній операції є саме повідомлення банку у відповідності до положень Інструкції «Про порядок здійснення контролю по експортним, імпортним операціям.
Згідно п.п.1 п.7 Положення «Про митні декларації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450 вбачається, що товари, що пересилаються через митний кордон України у міжнародних експрес-відправленнях, декларуються шляхом подання митному органу митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа:
у разі надходження на адресу декларанта підакцизних товарів;
або у разі надходження на адресу декларанта (крім громадянина) товарів, що відповідно до Митного кодексу України та Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування митними платежами;
або у разі пересилання декларантом (крім громадянина) товарів, митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 євро;
або у разі надходження на адресу громадянина товарів, сумарна фактурна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 10000 євро;
або у разі пересилання громадянином товарів, сумарна фактурна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 10000 євро.
Таким чином, належним доказом розмитнення товару на території України є саме вантажно-митна декларація встановленого зразка.
Під час розгляду справи, позивачем не було доведено, а судом не було встановлено, що товар по зовнішньоекономічному контракту № 1 від 08.05.2012 було поставлено контрагентом позивача у строки, визначені законом та належним чином оформлено шляхом подання митному органу митної декларації, внаслідок чого податковим органом правомірно було застосовано пеню за порушення вимог валютного законодавства. Наявність у позивача митної декларації контрагента (а.с. 46) не підтверджує факт проведення митного оформлення товару позивачем на території України.
Також, судом було встановлено, що не заперечувалось позивачем, що позивачем не було подано до податкового органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2013, що є порушенням статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Внаслідок чого, відповідачем правомірно було застосовано до позивача штрафної санкції за порушення строків декларування у розмірі 170,00 грн. та за порушення порядку декларування у розмірі 340,00 грн.
Посилання позивача на постанову апеляційного суду Луганської області від 26.06.2013, якою встановлено відсутність з боку позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162-1 КУпАП суд вважає помилковим, оскільки вказаним рішенням надана правова оцінка про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності у зв'язку тим, що позивачем була здійснена не експортна операція, а імпортна. Але в той час, даним рішенням встановлено факт не повернення позивачем у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті по імпортному договору поставки товару, що підтверджує встановлений у судовому засіданні факт порушення позивачем термінів розрахунку у сфері ЗЕД та вимог валютного законодавства.
Щодо позовної вимоги про визнання дій службових осіб ДПІ у м. Красний Луч Якутко В.М. та Черпакової Е.М. протиправними, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки предметом розгляду даної справи не було встановлення порушення вимог податкового законодавства відповідачем під час призначення, проведення та оформлення документальної невиїзної перевірки, а тому складання акту службовими особами під час здійснення перевірки є дії вказаних осіб в межах своїх повноважень, визначених нормами податкового законодавства. Позивачем не було зазначено та надано жодного доказу, який би свідчив про вчинення службовими особами Якутко В.М. та Черпакової Е.М. протиправних дій під час проведення та оформлення документальної перевірки, внаслідок чого, в матеріалах справи відсутні належні докази які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог позивача в цій частині.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на встановлені обставини у справі, надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено та документально підтверджено правомірність своїх позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 94, 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000192220 від 09.04.2013 та №0000172210 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 листопада 2013 року.
Суддя Н.В. Кравцова