АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження: 22ц/790/5927/2013 Головуючий І інстанції -

Справа: № 2012/5695/2012 Іванова І.В.

Категорія: право власності Доповідач - Костенко Т.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.,

суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

при секретарі Старіковій К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення порушеного права та усунення перешкод у користуванні, суд -

в с т а н о в и л а

12 липня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення порушеного права, зобов'язання відповідачів усунути перешкоди та зобов'язати знести побудовану ними вигрібну яму на земельній ділянці загального користування по АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

22 травня 2013 року позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила суд встановити її порушене право, зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні колодязем на земельній ділянці загального користування в домоволодінні АДРЕСА_1, зобов'язати їх очистити та знести самовільно побудовану ними вигрібну яму, демонтувати підведену до неї трубу, засипати вигрібну яму землею, а також провести очистку та обеззараження вказаного колодязя. Стягнути з відповідачів на її користь матеріальну шкоду у розмірі 3 449 грн. 55 коп. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона є власником ? частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 12 березня 1999 року 5-ою ХДНК.

Відповідачам належить по ? частини вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченому 15 червня 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_5.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 лютого 1992 року було визначено порядок користування земельною ділянкою у зазначеному домоволодінні між співвласниками. Відповідно до цього рішення співвласника ОСОБА_6 зобов'язано на відстані 15 метрів від колодязя не будувати вигрібну яму, зливну яму, не забруднювати при користуванні колодязь та дотримуватися всіх необхідних санітарно-гігієнічних правил.

Розташований на земельній ділянці колодязь №10, який перебуває у її користуванні розташований на ділянці загального користування.

Ігноруючи рішення суду від 21 лютого 1992 року, відповідачі по справі в жовтні 2011 року самовільно, без її дозволу та будь-яких погоджень, побудували приблизно у 4 метрах від колодязя №10 вигрібну яму, чим порушили норми СНІП.

Крім того, зливна яма знаходиться на невеликій відстані від стіни будинку, де розташований її льох, тому восени та весною у льох поступає вода. Каналізаційні труби проложені безпосередньо біля її хвіртки, на що вона також не давала згоди.

У зв'язку з чим вона вимушена відмовитися від користування питною водою зі свого колодязя та вимушена ходити за питною водою до колодязя на тривалу відстань, також вона змушена відмовитися від поливу рослин на її дільниці, так як вода забруднює грунт. Воду для полива вона приносить також із колонки, яка розташована на вулиці.

Зазначені вище обставини позивачка розцінює як душевні страждання, які завдають їй відповідачі своїми протиправними діями протягом тривалого часу, а тому вважає, що їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 50 000 грн..

У судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої позовні вимоги та надала пояснення, відповідні вищенаведеному.

Представники відповідачів позов не визнали та пояснили, що спірна зливна яма у дворі загального користування була побудована з дозволу співвласника ОСОБА_4, оскільки іншого місця для будування зливної ями немає. На момент їх заселення колодязем позивачка та її сестра, яка фактично мешкає у частині домоволодіння по АДРЕСА_1, не користувалися, воду завжди носили з колодязя, який знаходиться на вулиці. Той факт, що вода у колодязі не відповідає санітарно-гігієнічним нормам, оскільки в неї попадають нечистоти зі зливної ями, нічим не підтверджується. Від проведення експертизи, яка б відповідала на це питання, позивачка у справі відмовилася. Крім того, діями відповідачів позивачці не носилася моральна шкода, оскільки водою з колодязя вона та її сестра багато років не користуються, оскільки вона не є питною. Витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. не відносяться до матеріальної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять скасувати рішення в частині стягнення з них на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу в розмірі 3000 гривень, мотивуючи свої вимоги тим, що платіжний документ, що підтверджує оплату останньої таких витрат, не містить даних за що саме ОСОБА_4 сплатила таку суму. Адвокат позивачки ОСОБА_7 в останніх судових засіданнях участі не приймала, на ведення якої саме цивільної справи було укладено угоду між ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_7 в квитанції не зазначено.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Стягуючи витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень з відповідачів на користь ОСОБА_4, районний суд виходив із того, що зазначені витрати у відповідності до ст.88 ЦПК України слід віднести до судових витрат, вони підтверджені належно оформленими платіжними документами, а тому вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно договору про правову допомогу від 25.07.2012 адвокат ОСОБА_7 надавала ОСОБА_4 правову допомогу. Згідно квитанцій від 25.05.2012 (а.с.84) та від 06.07.2012 ОСОБА_4 сплатила адвокату 3000 грн. Адвокат приймав участь у судових засіданнях при розгляді цієї справи 09 жовтня, 24 жовтня, 21 листопада та 25 грудня 2012 року і витратив на участь у справі 3 години і 30 хвилин. За участь у судових засіданнях згідно норм компенсації витрат на правову допомогу вартість допомоги складає 1658 грн.80 коп. Крім того, адвокатом складено позовну заяву, уточнену позовну заяву, звернення та інші запити. Колегія вважає, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 3000 грн. обґрунтований, доведений позивачкою і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В іншій частині рішення апелянтами не оскаржувалось, тому судовою колегією воно переглядається тільки в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з встановлених вище обставин, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -