УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

______________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

УХВАЛА

Від "22" листопада 2013 р. Справа № 906/1477/13.

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіна Т.М., розглянувши заяву про виправлення описок та помилок в рішенні суду

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина" (м. Житомир)

про усунення перешкод в користуванні власним майном шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування у них майна інших осіб,

(Без виклику представників сторін.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власним майном шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування в них майна відповідача.

Ухвалою суду від 14.10.2013 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 906/1477/13, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 29.10.2013 розгляд справи відкладено на 12.11.2013.

У судовому засіданні 12.11.2013, за результатами розгляду справи, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

18.11.2013 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про виправлення описок та помилок в рішенні суду, згідно якої позивач, посилаючись на ст.ст. 84,85,89 ГПК України, просить виправити наступні помилки та описки у повному тексті рішення суду, підписаного судом 18.11.2013 року та вступній та резолютивній частині рішення від 12.11.2013, а саме:

1. Вставити в передостанньому абзаці 5 аркушу в текст рішення слово "НЕ" та змінити слово "дії" на слово "СТРОКУ", виклавши зміст передостаннього абзацу наступним чином: " Таким чином дія Договору оренди від 19.06.2008 року не закінчилася (19.06.2008 року + 2 роки + 11 місяців + 20 днів). Продовження у встановленому Договором порядку його строку здійснено не було, що не заперечувалось сторонами. Доказів зворотнього матеріали не містять". Що прямо підтверджується наступним останнім абзацом 5 аркушу.

2. Вставити в 6 абзаці 6 аркушу рішення слово "НЕ", виклавши зміст абзацу наступним чином: " Тобто в даному випадку власник майна, який являється фізичною особою підприємцем, і саме у вказаному статусі передав майно в оренду по Договору , дія якого на час звернення з позовом до суду НЕ припинилася, як фізична особа-підприємець звернувся з вимогою про звільнення приміщення у відповідності до приписів чинного законодавства, так як без виконання вказаної вимоги неможливим є виконання обов'язку щодо повернення майна".

3. У восьмому абзаці 6 аркушу тексту рішення змінити слово "магазин" на "КОМПЛЕКС", що прямо підтверджено матеріалами справи та змістом абзацу.

4. В результативній частині, відповідно до змісту заявлених позовних вимог, зазначити хто саме є позивачем, відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", зазначивши в ч. 1: " Позов Фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) задовольнити.

5. В результативній частині, відповідно до змісту заявлених вимог вставити слова "в багатофункціональному комплексі" загальною площею 1073,20 кв.м", виклавши зміст абзацу наступним чином: " Товариству з обмеженою відповідальністю "Люцина" (10029, м. Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н, вул. Котовського, буд. 61, код 30239788) у триденний строк після набирання рішенням законної сили звільнити приміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів, кафе та аптеки, що розташовані в багатофункціональному комплексі" загальною площею 1073,20 кв.м. по АДРЕСА_2 від майна Товириства з обмеженою відповідальністю "Люцина".

6. В результативній частині 3 пункту абзацу другого виключити з тексту рішення "ід. номер", відповідно правового статусу суб'єкта підприємницької діяльності позивача, що підтверджено Свідоцтвом та змістом Договору (а.с. 16), зазначивши "КОД".

Також у своїй заяві позивач просить не розглядати його заяву від 18.11.2013, як таку, що була написана до отримання рішення та ознайомлення зі справою. За вказаного означена заява судом не розглядається.

Згідно ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки та арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

Під описками слід розуміти неправильне написання слів, прізвищ, імен, назв тощо. Арифметичні помилки - це неправильне викладення: вихідних даних для розрахунків, які не відповідають наявним у справі доказам та результатів арифметичних дій.

У відповідності до п.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішення (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторони, прізвища особи тощо), або мають технічний характер. Однак якщо неправильне визначення стягуваної суми було наслідком застосування норм матеріального права, які не підлягали застосуванню, то про арифметичну помилку не йдеться і підстави для виправлення такої помилки відсутні.

Отже, виправлення допущених у рішенні, ухвалі описок чи арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть рішення, ухвали.

У відповідності до ст. 4 ГПК України, рішення господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та/або процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України визначено, що у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення господарського суду Житомирської області від 12.11.2013. у справі №906/1477/13 прийнято судом за результатами оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, в його мотивувальній частині вказано обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Таким чином, заява в частині п.1-3 не підлягає задоволенню, оскільки не стосується факту наявності в рішенні суду описок чи арифметичних помилок, а спрямована на внесення змін до змісту мотивувальної частини рішення, що суперечить приписам ГПК України.

В частині п.п.4,6 заява позивача також розцінюється судом як така, що не стосується факту наявності в рішенні суду описок чи арифметичних помилок, з огляду на наступне.

За п.4 ч.1 ст. 84 ГПК України, резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

При цьому згідно 9.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", господарські суди повинні зазначати у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

За вказаного та враховуючи обґрунтування позивачем пункту 4 зауважень статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження, суд вважає за необхідне вказати, що у відповідності до ст.116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. У ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено вимоги до виконавчого документа, а саме вказано, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) с т я г у в а ч а і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний к о д суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для ю р и д и ч н и х осіб), індивідуальний ідентифікаційний н о м е р стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) ...

Тобто, всі необхідні дані, зокрема, стосовно стягувача, в обов'язковому порядку зазначаються у виконавчому документі, яким в даному випадку є наказ господарського суду та який видається на виконання рішення, що набрало законної сили.

Що стосується п.6 зауважень, то останні спростовуються змістом ч.2 ст.17, ст.ст.42,45 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. 54 ГПК України та приписами вищенаведеної ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження", з сукупного аналізу яких вбачається, що юридичним особам присвоюється ідентифікаційний код юридичної особи, а фізичним особам-підприємцям - реєстраційний номер (індивідуальний ідентифікаційний н о м е р (ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження)).

Зазначене узгоджується також з даними, що містяться у наданих позивачем довідці з ЄДР та у його Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 23,25).

За вказаного, у п.3 резолютивної частини рішення "ід. номер" зазначено, виходячи з вимог чинного законодавства, зокрема з імперативних приписів ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження".

В частині п.5 заяви суд вважає останню обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки при прийнятті рішення судом помилково не було вказано одну із зазначених позивачем та встановлену обґрунтованою судом ідентифікуючу ознаку приміщень, які підлягають звільненню, а саме їх розташування у багатофункціональному комплексі загальною площею 1073,20 кв.м.

Також суд зазначає, що після прийняття судом рішення по справі розгляд справи по суті припиняється. Можливості перегляду судом доказів, які містяться в матеріалах справи після прийняття рішення, за заявою сторони про виправлення описок в рішенні, чинним законодавством не передбачено.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Отже, позивач не позбавлений права на оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 12.11.2013 по справі за 906/1477/13 в установленому законом порядку.

З огляду на вищевикладене заява позивача про виправлення помилок в рішенні господарського суду Житомирської області від 20.11.2013 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 86, 89 ГПК України, господарський суд Житомирської області

УХВАЛИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про виправлення помилок в рішенні господарського суду Житомирської області від 12.11.2013 по справі №906/1477/13 задовольнити частково, а саме п.2 резолютивної частини рішення від 12.11.2013 викласти в наступній редакції: "Товариству з обмеженою відповідальністю "Люцина" (10029, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Котовського, буд.61, код 30239788) у триденний строк після набрання рішенням суду законної сили звільнити приміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів, кафе та аптеки, що розташовані в багатофункціональному комплексі загальною площею 1073,20 кв.м. по АДРЕСА_2 від майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина".

Ухвала господарського суду набирає законної сили згідно приписів чинного законодавства.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - у справу

2,3 - сторонам (рек. з пов.)