ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" листопада 2013 р.Справа № 916/1928/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.
(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 07.10.2013р. №784 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Баштовий В.Б., за довіреністю №16 від 02.01.2013р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Сєвєродонецьке об'єднання Азот"
на рішення господарського суду Одеської області від 11 вересня 2013 року
по справі №916/1928/13
за позовом Приватного акціонерного товариства „Сєвєродонецьке об'єднання Азот"
до відповідача Державного підприємства „Одеська залізниця"
про стягнення 35994,86 грн., -
В С Т А Н О В И В:
ПрАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" 35994,86 грн. вартості недостачі вантажу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11 вересня 2013 року у справі №916/1928/13 (суддя Петров В.С.) у задоволенні позовних вимог ПрАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" відмовлено в повному обсязі.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що не вбачає підстав щодо покладення відповідальності за втрату вантажу на залізницю з огляду на ст. 37 Статуту залізниць України, п.5 Правил приймання вантажів до перевезення та п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644, п. а) ст. 111, ст. 52 Статуту залізниць України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що втрата вантажу сталася з вини залізниці.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач (ПрАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот"), в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПрАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" у повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення господарським судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, норм матеріального і процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача (ПрАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот") у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.10.2013р.
Представник відповідача (ДП „Одеська залізниця") у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ПрАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПрАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" за відсутністю представника позивача у судовому засіданні.
Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 07.10.2013р. №784 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Лисенко В.А.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2011р. між ПрАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (позивач, замовник) та ТОВ „ТІС-Міндобрива" (виконавець) було укладено договір № TMD-035 про перевалку та накопичення мінеральних вантажів (надалі - договір) (а.с. 18-24), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт по накопиченню, перевалці мінеральних вантажів, за які замовник здійснює оплату на користь виконавця згідно із цим договором, додатковими угодами та додатками до нього. Надання послуг здійснюється без переходу права власності на вантаж, якщо інше не оговорено у письмовому вигляді.
Відповідно до умов п.3.1.3, 3.1.4 договору виконавець здійснює переваження вагонів; документально оформлює недостачу, пошкодження вантажу, виявлені під час приймання від залізничної дороги; у разі необхідності і за рахунок замовника залучає ТПП, митницю і інші служби, якщо потрібні, для оформлення необхідних актів.
Згідно з п.7.1 договору облік вантажу по даному договору здійснюється уповноваженими представниками сторін: по кількості - у відповідності з вагою, вказаною в залізничних накладних (крім випадків недостачі, коли кількість вантажу приймається за результатами переважування); по якості - згідно паспортів якості заводу-виробника. У випадку виявлення невідповідностей по якості і кількості вантажу виконавець забезпечує складення актів з залученням експертів ТППУ або незалежного експерта, призначеного і оплаченого замовником.
На виконання умов вищенаведеного договору 23.01.2013р. зі станції відправлення Рубіжне Донецької залізниці ПрАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (позивач, вантажовідправник) було відправлено на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці для ТОВ „ТІС-Міндобрива", з метою подальшого експорту, вантаж (карбамід) у кількості 1515700 кг 27 вагонами - мінераловозах, в тому числі вагонами №59556761, №59584326, №59574046, що підтверджується залізничною накладною №52323557 (а.с. 28).
Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника, насипом, за пломбами (зпп) відправника. Тара перевірена. Вагони, їх арматура та обладнання справні і відповідають встановленим вимогам.
Відповідно до переуступного напису, зробленого на вищевказаній накладній, ТОВ „Тис-Минудобрения" передав право на пред'явлення претензій та позовів відправнику вантажу - ПрАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот".
Як вбачається з копії залізничної накладної №52323557, та не спростовується сторонами, вантаж, за даною накладною, прибув на станцію призначення та був отриманий вантажоотримувачем 25.01.2013р.
При цьому, 25.01.2013р. на ст. Чорноморська Одеської залізниці при огляді вагонів №59556761, №59584326, №59574046 було виявлено, що вагони прибули в технічному та комерційному відношенні справні, зі справними ЗПП вантажовідправника, що відповідали документу відправника, просипання вантажу відсутнє, про що ДП „Одеська залізниця" було складено акт загальної форми №5637 (а.с. 61).
Як стверджує у своїх письмових поясненнях позивач, по прибуттю зазначених вагонів із карбамідом 25.01.2013р. на ст. Чорноморська Одеської залізниці при зважуванні на вхідних вагах в мінераловозах №59556761, №59584326, №59574046 було встановлено масу вантажу нижчу, від зазначеної у залізничній накладній, акти загальної форми та комерційні акти з даного приводу не складались.
З матеріалів справи вбачаються заяви керівника ЖДУ від 25.01.2013р., в яких просилось виділити прийомоздавача для участі у перевірці маси вантажу і тари вагону на вагах отримувача вантажу, а саме: у вагонах №59556761, №59584326, №59574046 за накладною №52323557.
Також з матеріалів справи вбачається лист ТОВ „Трансінвестсервіс" без дати та номеру, який адресовано керівнику ст. Чорноморська Одеської залізниці, відповідно до якого у вагонах №59556761, №59584326, №59574046 за накладною №52323557 виявлено нестачу вантажу, у зв'язку з чим ТОВ „Трансінвестсервіс" вимагало комісійної видачі вантажу та просило видати комерційний акт по даній відправці. При цьому, зазначено, що складено акт загальної форми.
Окрім того, 25.01.2013р. працівниками ТОВ „Тіс" було складено акт №12, відповідно до якого 25.01.2013р. керівник вантажного району ст. Чорноморська Одеської залізної дороги відмовився приймати заявку про перевірку маси вантажу.
28.01.2013р. вантажоотримувач звернувся до Одеської регіональної торгово-промислової палати із заявою про проведення експертизи по визначенню маси брутто та тари шляхом переважування, маси нетто розрахунковим шляхом.
31.01.2013р. Одеською регіональною торгово-промисловою палатою складено акт експертизи №УТЕ-124, відповідно до якого експерту було надано накладну №52323557. До експертизи подано три залізничних вагони масою 170820 кг, а саме: вагони №59556761, №59584326, №59574046. Завданням експертизи було визначення маси брутто та тари шляхом переважування, маси нетто розрахунковим шляхом. При зовнішньому огляді вагонів експертизою встановлено: що на кожному вагонів зрізано запірні штоки завантажувальних люків, відкрито вільний доступ до вантажу, при огляді вантажу експертом через відкриті завантажувальні люки встановлено, що у зазначених вагонах на поверхні вантажу є нерівності, поглиблення у вигляді вибірок та сліди забруднення вантажу, нестача карбаміду у вказаних вагонах у загальній кількості складає 11720 кг, а саме: у вагоні №59556761 недостача склала 3880 кг; у вагоні №59584326 недостача склала 3850 кг; у вагоні №59574046 недостача склала 3990 кг.
27.03.2013р. ПрАТ „Сєвєродонецьке Об'єднання Азот" направило претензію №07/ДТ-47 (а.с. 38-39) на адресу ДП „Одеська залізниця" про відшкодування збитків у вигляді вартості недостачі карбаміду в сумі 35990,94 грн.
Листом ДП „Одеська залізниця" №84/4 від 12.04.2013 р. (а.с. 40-41) зазначена претензія залишена без задоволення з підстав відсутності комерційного акту та скарги з боку вантажоодержувача на адресу начальника дирекції залізничних перевезень через відмову скласти комерційний акт, а також з підстав неповідомлення станції призначення про час здійснення експертизи та пред'явлення не підписаного з боку представника залізниці акту експертизи.
Вищезазначені обставини стали підставою для звернення ПрАТ „Сєвєродонецьке Об'єднання Азот" до господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою про стягнення з ДП „Одеська залізниця" вартості нестачі вантажу.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно із ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
В силу вимог ч.3 ст. 909 ЦК України, ч.2 ст. 307 ГК України, ст. 6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ПрАТ „Сєвєродонецьке Об'єднання Азот" (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ТОВ „Тис-Минудобрения".
За ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Як вбачається із залізничних накладних завантаження вантажу у вагони здійснювалось відправником (позивачем), а відповідно до вимог ч.3 ст. 308 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування містяться і у ст.32 Статуту залізниць України, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до п.п. 1.2 Правил пломбування вагонів та контейнерів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. № 542, вагони і контейнери пломбуються запірно-пломбувальними пристроями (пломба в єдиній конструкції з пристроєм для блокування), призначеними для одночасного запирання і пломбування вагонів і контейнерів або свинцевими пломбами. Технічні вимоги щодо конструкції та виготовлення запірно-пломбувальних пристроїв, пломб і закруток погоджуються Укрзалізницею. Запірні пристрої вагонів і контейнерів для накладення ЗПП і пломб повинні бути справними.
Як вже було зазначено вище, вантажовідправником ПрАТ „Сєвєродонецьке Об'єднання Азот" було вжито належних заходів до збереження вантажу під час його перевезення згідно Правил пломбування вагонів та контейнерів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. №542, вагони були запломбовані запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП), що підтверджується накладною №52323557.
За ст. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Таким чином, враховуючи, що вантаж, завантажений відправником у спірні вагони, прибув на станцію призначення у справних вагонах, із непошкодженими пломбами відправника, а ні одержувачем, а ні відправником не подано до залізниці заяви про наявність обставин, які свідчать про невідповідність маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах або про псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу, а тому залізницею не було складено комерційного акту. До того ж про цілісність ЗПП, відсутність просипання вантажу зазначено у складеному акті загальної форми №5637 від 25.01.2013р., відомості зазначені в якому, в свою чергу, позивачем не оскаржені.
Згідно із п.п. 13, 16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334 експертиза вантажів проводиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів. У разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.
Між тим, в матеріалах справи відсутні, та сторонами не надані розписки про прийняття скарг на відмову начальника станції від складання комерційного акта.
Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд не приймає до уваги листи ТОВ „Трансінвестсервіс", як належні та допустимі докази, оскільки ТОВ „Трансінвестсервіс" не є вантажовідправником, не є вантажоотримувачем та не є стороною по даній справі.
Щодо наданого ПрАТ „Сєвєродонецьке Об'єднання Азот" в обґрунтування заявлених позовних вимог акту експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати від 31.01.2013р. №УТЕ-124, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п.30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083 у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів бюро товарних експертиз, інспекції якості, ветеринарно-санітарного нагляду або відповідних спеціалістів організацій і підприємств, які не належать до системи Міністерства транспорту.
Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції).
Результати експертизи повинні бути мотивованими з посиланням на нормативно-правові акти, стандарти і не можуть ґрунтуватися на припущенні про причини недостачі, псування або пошкодження вантажу.
Аналогічні правові висновки викладені в роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601.
Апеляційний господарський суд зауважує, що акт експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати від 31.01.2013р. №УТЕ-124 не визначає причину нестачі вантажу, а вказує лише на можливість відкриття люків без порушення цілісності ЗПП, та не називає момент такого відкриття, яке могло статись і перед пред'явленням вантажу до перевезення, і після видачі вантажу отримувачу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з накладною №52323557, вантаж вантажоодержувачу було видано 25.01.2013р., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами, але експертиза, щодо нестачі вантажу у вагонах №59556761, №59584326, №59574046 була проведена з 28.01.2013р. по 31.01.2013р., між тим, позивачем не надано жодних доказів, на підтвердження неможливості втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній колії ТОВ „Трансінвестсервіс" (місце проведення експертних дій).
Як вбачається зі змісту акту експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати від 31.01.2013р. №УТЕ-124 експертиза проводилась за відсутністю будь яких представників зі сторони залізниці, при цьому, в матеріалах справи відсутні будь які докази направлення або вручення виклику саме начальнику станції про проведення експертизи.
З огляду на вищенаведене апеляційний господарський суд не приймає до уваги складений працівниками ЖДУ ТОВ „Тіс" акт №12 від 25.01.2013р.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що експертиза Одеської регіональної торгово-промислової палати та складений акт експертизи від 31.01.2013р. №УТЕ-124 здійснені та складені з порушенням порядку проведення експертизи, з огляду на що такий акт не приймається до уваги колегією суддів.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, спірні вагони було подано під вивантаження згідно пам'ятки про подання №363 від 25.01.2013 р. о 08 год. 40 хв. з поміткою: „Вагони №59556761, №59584326, №59574046 на контроль", забрані з під'їзної колії ТОВ „ТІС", згідно пам'ятки про забирання вагонів №774 від 30.01.2013 р. о 12. год. 30 хв, а отже, вагони №59556761, №59584326 та №59574046 прибули до станції призначення Чорноморська та були видані вантажоодержувачу 25.01.2013р., тоді як проведення експертизи по спірним вагонам на під'їзній колії ТОВ „ТІС" було почато лише 28.01.2013 р., тобто через 3 дні після відвантаження вантажу вантажоодержувачу, а закінчено 31.01.2013р.
Згідно ст. 76 Статуту залізниць охорона завантажених і порожніх вагонів на залізничних під'їзних коліях здійснюється засобами власника під'їзної колії. Наразі позивачем не надано жодної інформації, хто і у який спосіб забезпечував схоронність вантажу під час простою спірних вагонів на під'їзній колії ТОВ „ТІС". Також позивачем не подано належних доказів щодо неможливості втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній гілці ТОВ „Трансинвестсервіс" (місце проведення експертних дій).
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами, в розумінні ст. 32-34 ГПК України, наявності обставин вини перевізника у втраті вантажу та наявності самої втрати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 20.06.2013р. по справі №5017/3419/2012.
Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору і не підтверджують наявність втрати вантажу та вини перевізника у втраті.
За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищенаведе, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Сєвєродонецьке об'єднання Азот".
Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 11 вересня 2013 року у справі №916/1928/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Сєвєродонецьке об'єднання Азот" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 25 листопада 2013 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов В.А. Лисенко А.І. Ярош