справа № 760/10644/13к

провадження № 1кп/760/355/13

В И Р О К

іменем України

22.11.2013 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сеніна В.Ю.,

при секретарі Кирпі П.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Афенкіної Н.М.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013110140000314, відносно

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Суземка Брянської області Російської Федерації, українця, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Первомайськ Луганської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, не працює, не одружений. зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше неодноразово судимий, а саме:

- 26.10.2000 Попаснянським районним судом Луганської області за ст. 17, ч. 2 ст. 140 КК України на 1 рік позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 01.12.2004 Попаснянським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- 29.12.2008 Каменобродським районним судом м. Луганська за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 09.03.2011 звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 13 днів,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 20.04.2013, приблизно о 12-00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на посадочній платформі № 1 Північного вокзалу ст. Київ-Пасажирський, побачив раніше наглядно знайомого ОСОБА_3, який у той час йшов по вищевказаній посадочній платформі, після чого у нього виник умисел на відкрите викрадення майна ОСОБА_3

ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, наніс ОСОБА_3 декілька ударів кулаком руки в область обличчя останнього та відкрито заволодів його мобільним телефоном марки «Самсунг X 100», який знаходився у правій кишені штанів ОСОБА_3

Згідно висновку товарознавчої експертизи НДЕКЦ при УМВС України на Південно-Західній залізниці від 26.04.2013 № 102 вартість (залишкова) мобільного телефону марки «Самсунг X 100» станом на 20.04.2013, без урахування вартості зарядного пристрою та гарнітури, могла складати 30 гривень 00 копійок. У мобільному телефоні знаходився стартовий пакет оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 10 гривень. На рахунку грошових коштів не було. З викраденим мобільним телефоном ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 40 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та пояснив, що 19.04.2013 він на залізничному вокзалі у м. Києві познайомився з ОСОБА_2, який повідомив йому, що ОСОБА_3 взяв у нього та не повернув грошові кошти. Ввечері цього ж дня вони спільно вживали алкогольні напої. Зранку 20.04.2013 вони знов вживали спиртні напої та пішли на залізничний вокзал, де побачили ОСОБА_3, який на вимогу віддати грошові кошти відмовився. Після того він декілька разів вдарив ОСОБА_3 по обличчю та з кишені штанів забрав мобільний телефон, який потім віддав ОСОБА_2

У вчиненому щиро розкаявся, просив не карати його суворо.

ОСОБА_2 20.04.2013, приблизно о 12-00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на посадочній платформі № 1 Північного вокзалу ст. Київ-Пасажирський, був очевидцем того, як ОСОБА_1 відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Самсунг X 100», який належав ОСОБА_3 Після того ОСОБА_1 віддав вищевказаний мобільний телефон ОСОБА_2, який достовірно знаючи, що вказаний мобільний телефон належить потерпілому ОСОБА_3 та здобутий злочинним шляхом, заздалегідь не обіцяючи зберігати та збути майно, одержане злочинним шляхом, збув його невстановленій слідством особі за 10 гривень, а отримані кошти разом з ОСОБА_1 вони витратили на власні потреби.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та пояснив, що 19.04.2013 він, перебуваючи на залізничному вокзалі у м. Києві разом зі своїми товаришами, познайомився з ОСОБА_3 Вони разом їли та вживали алкогольні напої. Коли спиртне закінчилося він дав ОСОБА_3 8 грн. і останній пішов за горілкою, але не повернувся та гроші також не повернув. В той же день він, ОСОБА_2, познайомився з ОСОБА_1 та розповів йому, що ОСОБА_3 взяв та не повернув йому гроші. Зранку вони з ОСОБА_1 продовжили вживати спиртні напої в районі залізничного вокзалу та на платформі № 1 побачили ОСОБА_3 ОСОБА_1, підійшовши до ОСОБА_3, вдарив його декілька разів по обличчю та з карману штанів забрав мобільний телефон. Про свої наміри ОСОБА_1 його не повідомляв. Після того потерпілий втік, а ОСОБА_1 підійшовши до нього, віддав йому мобільний телефон, який він потім продав невідомому за 10 грн. На отримані гроші вони разом купили горілку, після чого їх було затримано працівниками міліції. У вчиненому щиро розкаявся, просив не карати його суворо.

Враховуючи те, що обвинувачені в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованих їм органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачених та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують їх особи, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (грабіж), кваліфіковані вірно.

Дії ОСОБА_2 за ст. 198 КК України, як заздалегідь не обіцяне зберігання та збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, не судимий, під психіатричним та наркологічним наглядом не перебуває, на даний час офіційно не працює, має постійне місце реєстрації, за яким характеризується позитивно, стан здоров'я його матері, та обставини, що пом'якшують його покарання - повне визнання вини і щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, суд вважає, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, пов'язане з позбавленням волі, але із застосуванням правил ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, судимий, під психіатричним та наркологічним наглядом не перебуває, на даний час офіційно не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується з негативної сторони, та обставини, що пом'якшують його покарання - повне визнання вини і щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, суд вважає, що перевиховання та виправлення ОСОБА_2 можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 198 КК України, пов'язане з обмеженням волі, але із застосуванням правил ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

На думку суду, призначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання будуть необхідними і достатніми для їх виправлення та попередження вчиненню ними нових злочинів.

Цивільний позов у провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів та процесуальних витрат слід вирішити відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді особистого зобов'язання.

Питання щодо міри запобіжного заходу ОСОБА_2 слід вирішити відповідно до положень ст. 202 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Речовий доказ - мобільний телефон «Самсунг Х 100», що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3, - залишити йому за належністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати - вартість проведеної товарознавчої експертизи від 26.04.2013 № 102 в сумі 391 грн. 20 коп.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді особистого зобов'язання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити з тримання під вартою у Київському СІЗО № 13 Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області - на особисте зобов'язання, негайно звільнивши засудженого з-під варти в залі судового засідання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя