УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11-1077 2007р. Головуючий у 1-й інстанції
Категорія 187 ч.4 Яценко В.В.
Доповідач- Слєпуха О.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року листопада місяця „30" дня Колегія суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого-судді- Куліша В.М.
суддів- Лісіченко Л.М., Слєпухи О.Є.
з участю прокурора - Яроцького Р.В.
захисників-ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5.
засуджених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну
справу за апеляціями засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.,
ОСОБА_9, ОСОБА_10 захисників ОСОБА_14., ОСОБА_3.,
ОСОБА_2., ОСОБА_4., потерпілогоОСОБА_15, помічника
Лубенського міжрайонного прокурора на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від „13" вересня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, мешканецАДРЕСА_1 не працюючий, не судимий,
засуджений до позбавлення волі за ст. 185ч.2 КК України до 3-х років,
за ст. 185ч.5 КК України до 8 років,
за ст. 187ч.4 КК України до 9 років з конфіскацією всього належного майна.
На підставі ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
2
ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, житель АДРЕСА_2 не працюючий, не судимий, -
засуджений до позбавлення волі:
за ст. 185 ч.2 КК України до 3-х років,
за ст. 185ч.5 КК України до 8 років з конфіскацією всього належного йому
майна,
за ст. 187ч.4 КК України до 9 років з конфіскацією всього належного йому
майна.
На підставі ст. 70 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_3народження, мешканець АДРЕСА_3, не працюючий, не судимий, -
засуджений до позбавлення волі:
за ст. 185ч.3 КК України до 4-х років,
за ст. 187ч.4 КК України до 8 років з конфіскацією всього належного йому
майна, на підставі ст. 70 КК України до 8 років і 6 місяців позбавлення волі з
конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, мешканець с Маяківка Оржицького району Полтавської області, не працюючий, не судимий, -
засуджений до позбавлення волі:
за ст. 185 ч.2 КК України до 3-х років,
за ст. 185ч.5 КК України до 7 років з конфіскацією всього належного майна,
за ст. 187ч.4 КК України з застосуванням ст. 68 КК України до 5 років з
конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
На підставі ст. 70 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.
ОСОБА_10
ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, мешканець с. Тарасенкове Оржицького району Полтавської області, не працюючий, не судимий, -
3
засуджений до позбавлення волі:
за ст. 185ч.2 КК України до 3-х років,
за ст. 185ч.5 КК України до 7 років з конфіскацією всього належного йому
майна,
за ст. 187 ч.4 КК України до 8 років з конфіскацією всього належного йому
майна.
На підставі ст. 70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_11
ІНФОРМАЦІЯ_6 народження, мешканець с. Золотухи Оржицького району Полтавської області, працює механізатором, не судимий, -
засуджений за ст. 187ч.3 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини належного йому майна з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки.
ОСОБА_12
ІНФОРМАЦІЯ_7 народження, мешканець с. Золотухи Оржицького району Полтавської області, не працюючий, не судимий, - засуджений за ст. 185 ч.3 КК України до 4-х років позбавлення волі, з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки.
ОСОБА_13,
ІНФОРМАЦІЯ_8народження, мешканець с. Маяківка Оржицького району Полтавської області, не судимий, -
засуджений за ст. 185 ч.3 КК України до 4-х років позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки.
Стягнуто солідарно матеріальну шкоду на користь СТОВ „Райозеро" Оржицького району Полтавської області в сумі 5368 грн. з ОСОБА_6, ОСОБА_10 ОСОБА_9 ОСОБА_7, ОСОБА_11. і в сумі 1000 грн. з ОСОБА_6, ОСОБА_10 ОСОБА_9, ОСОБА_12., ОСОБА_13
На користь СТОВ „Агрофірма „Оржицька" солідарно стягнута матеріальна шкода в сумі 2040 грн. з ОСОБА_6, ОСОБА_10 ОСОБА_9, ОСОБА_7 і також суму стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_10 ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8., ОСОБА_12., ОСОБА_11. На користь цієї фірми стягнута солідарно матеріальна шкода в сумі 2100 грн. з ОСОБА_6, ОСОБА_10 ОСОБА_9, ОСОБА_7
4
З ОСОБА_6 і ОСОБА_7 стягнуто матеріальну шкоду солідарно в сумі 1729 грн. 20 коп.на користь СТОВ „Вікторія" Лубенського району Полтавської області, а також на користь Лубенського протитуберкульозного диспансера 601 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_10. на користь СТОВ „Удай" Лубенського району Полтавської області 7028 грн. завданої матеріальної шкоди.
З ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. на користьОСОБА_15. стягнуто солідарно 12785 грн. 63 коп. матеріальної шкоди.
Стягнуто моральну шкоду з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_15 4000 грн. на користь ОСОБА_16 3000 грн. на користь ОСОБА_17 2000 грн., з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_15 2000 грн., з ОСОБА_8. на користь ОСОБА_15 2000 грн., на користь ОСОБА_16 2000 грн., на користь ОСОБА_17 2000 грн.
За вироком суду вони визнані винними у скоєнні злочинів за таких обставин.
Влітку 2001 року ніде не працюючий мешканець м. Лубен Полтавської області ОСОБА_6 з метою скоєння корисних злочинів і одержання наживи створив організовану злочинну групу.
Крім нього всклад цієї групи увійшли ОСОБА_18., ОСОБА_10., ОСОБА_9 та інші особи, матеріали відносно однієї зупинені у зв"язку з хворобою, відносно інших виділені в окреме провадження у зв"язку із їх розшуком. До участі у скоєнні злочинів залучались ОСОБА_13 ОСОБА_12, ОСОБА_11 ОСОБА_19, кримінальна справа відносно якого закрита на підставі акту амністії, ОСОБА_20, провадження по справі відносно якого закрито в зв"язку з його смертю та двоє осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.
ОСОБА_6 розробляв плани вчинення злочинів, підшукував місця для вчинення крадіжок великої рогатої худоби та розбоїв, визначав ролі кожного з учасників групи.
ОСОБА_18., ОСОБА_10., ОСОБА_9 також підшукували місця для викрадення худоби та збуту викраденого м"яса і безпосередньо як і ОСОБА_6 організованою групою скоювали злочини.
ОСОБА_11ОСОБА_13 ОСОБА_12 та інші особи, матеріали щодо яких були виділені в окреме провадження, які не були членами організованої групи, за попередньою змовою з ОСОБА_6. та іншими членами організованої групи також безпоседньо скоювали злочини як виконавці.
В середині літа 2001р. ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_9 ОСОБА_21 з метою крадіжки чужого майна на велосипедах приїхали на поле, розташоване між селами Онішки і Маяківка Оржицького району Полтавської області, де без охорони паслися телиці. Там вони викрали двох телиць вагою 729 кг на суму 2895 грн. 81 коп. Цих телиць вони прив"язали до дерева мотузками. ОСОБА_9 залишився біля телиць, а ОСОБА_6 і ОСОБА_10. поїхали в м. Лубни до ОСОБА_7, щоб той увечері приїхав на власному автомобілі до ОСОБА_9 і забрав розроблені
5
туші для подальшої реалізації м"яса. Після цього ОСОБА_6, ОСОБА_10. повернулись до ОСОБА_9, де вони разом забили телиць. Коли до них на автомобілі приїхав ОСОБА_18., вони завантажили м"ясо, яке ОСОБА_6 і ОСОБА_18. повезли в м. Лубни та реалізували його, а виручені кошти розділили між собою і ОСОБА_9
В середині липня 2001р. ці ж четверо засуджених за попередньою змовою між собою таємно викрали троє телят загальною вагою 915 кг загальною вартістю 2745 грн., які на болоті без прив"язі та нагляду паслись поблизу хутора Теремицький Оржицького району Полтавської області належали СТОВ „Денисівна". Там вони забили їх та порізали і розробили туші телиць на м"ясо, а потім на автомобілі ОСОБА_18. перевіз м"ясо в м. Лубни та реалізував його, а виручені від реалізації кошти засуджені розділили між собою.
В середині жовтня 2001р. ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_21. в складі організованої злочинної групи, а також залучені до участі в скоєнні злочину ОСОБА_12,ОСОБА_13. і ОСОБА_19 за попередньою змовою між собою з метою вчинення крадіжки скота прибули на поле між селами Тарасенкове і Райозеро Оржицького району Полтавської області, де без нагляду паслися телиці, які належать СТОВ „Райозеро" Оржицького району Полтавської області. ОСОБА_12 та інші стали гнати телиць в бік ОСОБА_6, який заховався в кукурудзі і коли вони наблизились до нього, ОСОБА_6 пострілом з мисливської рушниці, яку він зберігав без відповідного дозволу, підстрелив одну з них вагою 250 кг вартістю 1000 грн. Розроблену тушу ОСОБА_6, ОСОБА_13 ОСОБА_12 та інші на автомобілі перевезли в помешкання ОСОБА_13. і розділили викрадене між собою.
26 жовтня 2001р. ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10. і ОСОБА_18. в складі організованої групи проникли на територію МТФ СТОВ „Райозеро" Оржицького району Полтавської області і таємно викрали двох телиць загальною вагою 572 кг загальною вартістю 2288 грн.
6 листопада 2001 року ці ж особи проникли в тваринницьке приміщення МТФ №1 СТОВ агрофірми „Оржицька", що знаходиться в с. Тарасенкове Оржицького району Полтавської області і скоїли крадіжку корови вагою 510 кг вартістю 2040 грн.
В середині листопада 2001р. ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10. і ОСОБА_18. в складі організованої групи і ОСОБА_11який не являвся її членом, вчинили розбій з проникненням в МТФ №1 СТОВ „Райозеро" Оржицького району Полтавської області і заволоділи трьома телицями загальною вагою 770 кг загальною вартістю 3080 грн. ОСОБА_11. і ОСОБА_9 залишались поблизу приміщення ферми та дивилися за обстановкою, а ОСОБА_13, ОСОБА_6і ОСОБА_18 безпосередньо проникли в приміщення ферми і вивели телицю відтіля. Коли сторожі ОСОБА_22., ОСОБА_23. та ОСОБА_24. стали кричати, ОСОБА_6 з метою налякати їх, здійснив два постріли з рушниці.
В ніч на 9 січня 2002р. ОСОБА_6, ОСОБА_18., ОСОБА_10., ОСОБА_25 та ОСОБА_26, який на даний час засуджений і відбуває покарання, за
6
попередньою змовою між собою в складі організованої злочинної групи та ОСОБА_12, який не являвся її членом, повторно проникли в приміщення МТФ-2 СТОВ агрофірми „Оржицька", яка знаходиться поблизу с. Золотухи Оржицького району Полтавської області і скоїли крадіжку корови вагою 400 кг вартістю 600 грн. і телицю вагою 350 кг вартістю 1540 грн. загальною вартістю 3140 грн., яка на час вчинення злочину становила 185 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і являлася значною.
В ніч на 11 березня 2002р. ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_21. і ОСОБА_18. в складі організованої злочинної групи та ОСОБА_20, який не являвся членом цієї групи і справа щодо нього була закрита в зв"язку з його смертю, а також ОСОБА_27, який 5 квітня 2006р. за даний злочин був засуджений Оржицьким районним судом та інша особа, матеріали стосовно неї виділені в окреме провадження, проникли на огороджену територію МТФ №1 СТОВ агрофірми „Оржицька", яка знаходиться поблизу с. Тарасенкове Оржицького району Полтавської області і таємно вчинили крадіжку коня вагою 510 кг вартістю 2100 грн.
18 березня 2002р. ОСОБА_6, ОСОБА_18. і особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, проникли в тваринницьке приміщення тубдиспансеру, що знаходиться в с. Таранденці Лубенського району Полтавської області і скоїли крадіжку коня вартістю 601 грн.
20 березня 2002р. ОСОБА_6 та ОСОБА_18. проникли в сарай МТФ СТОВ „Вікторія", який знаходиться в с. Шеки Лубенського району Полтавської області і таємно викрали корову вагою 410 кг вартістю 1033 грн. 20 коп.
28 березня 2002 року ці двоє засуджених проникли в сховище того ж господарства і скоїли крадіжку коня вагою 580 кг вартістю 696 грн.
11 квітня 2002р., продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_18., ОСОБА_21. в складі організованої злочинної групи та двоє осіб, які не являлись членами цієї групи, стосовно яких справа виділена в окреме провадження, проникли в приміщення сараю МТФ СТОВ „Удай", яке знаходиться в с. Єнківці Лубенського району Полтавської області і таємно викрали двоє корів загальною вагою 916 кг загальною вартістю 7328 грн.
10 квітня 2002р. ОСОБА_6, ОСОБА_18., ОСОБА_10. в складі організованої групи з метою заволодіння чужим майном вирішили вчинити напад на сім"ю ОСОБА_15 Для здійснення цього ОСОБА_6 розробив план дій з розподілом ролей. З колгот і спортивних шапочок вони зробили маски, закупили перчатки.
Близько 24 годин 10 квітня 2002 року ОСОБА_6, ОСОБА_18., ОСОБА_10., взявши з собою маски, перчатки і мисливську рушницю на автомобілі ВАЗ-2107 під керуванням водія, щодо якого матеріали справи виділені в окреме провадження, приїхали в с. Тарасенкове Оржицького району Полтавської області. По дорозі вони виламали дерев"яні палиці з метою подолання можливого фізичного опоруОСОБА_15. Вони підійшли до господарства останнього. Однак, почувши гавкання собак і злякавшись, що від шуму можуть проснутись сусіди, вирішили відкласти здійснення
7
задуманих намірів на слідуючий день. ОСОБА_10. був знайомий з ОСОБА_15. і побоюючись бути ним упізнаним, відмовився наступного дня здійснювати напад на сім"ю ОСОБА_15.
11 квітня 2002р. ОСОБА_6, ОСОБА_25та інші особи за попередньою змовою між собою, в складі злочинної організованої групи, взявши з собою рушницю, маски і перчатки та дерев"яні палиці на тому ж автомобілі приїхали в той же населений пункт і підійшли до господарства ОСОБА_15 3 метою потравити собак ОСОБА_25перекинув через паркан отравлений м"ясний фарш. Не дочекавшись бажаного результату і побоюючись, що від шуму проснуться сусідиОСОБА_15., учасники нападу вирішили перенести здійснення свого плану на інший день.
14 квітня 2002 року близько 24 годин ОСОБА_6, ОСОБА_18., ОСОБА_2 5ОСОБА_26, засуджений за вироком місцевого суду за цей злочин 1 квітня 2005 року і ОСОБА_28., який також засуджений за вироком суду від 17 листопада 2004р. та інші особи на автомобілі ВАЗ-2107, взявши з собою маски, перчатки, мисливську рушницю та дерев"яні палиці, приїхали в с. Тарасенкове Оржицького району Полтавської області і пішли до будинкуОСОБА_15.
Там ОСОБА_6 прикладом рушниці, а ОСОБА_18., ОСОБА_25та інші дерев"яними палицями билиОСОБА_15. по різним частинам тіла, вимагаючи гроші.
ОСОБА_6, ОСОБА_25 ОСОБА_26 та ОСОБА_28. погрожували дружині і доньці ОСОБА_15. ОСОБА_5. та ОСОБА_17застосувати насильство і вимагали у них гроші та розшукували їх.
Після цього вказані особи били кулаками і прикладом рушниці ОСОБА_15 таОСОБА_17 і знайшли гроші та інше майно. Внаслідок нападу цією злочинною організованою групою ОСОБА_15. були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_5. легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я і ОСОБА_17легкі тілесні ушкодження, а також у сім'ї ОСОБА_15 було викрадено майно на загальну суму 30150 грн.
В апеляціях:
· помічник Лубенського міжрайонного прокурора з внесеними до апеляції змінами пропонує скасувати вирок місцевого суду і справу направити на новий судовий розгляд та посилається на те, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосував кримінальний закон, призначивши ОСОБА_9 покарання з застосуванням ст. 68 КК України замість ст. 69 цього Кодексу, а застосувавши до ОСОБА_11. ст. 75 КК України обрав додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, що суперечить ст..77 КК України, також призначив всім засудженим занадто м"які покарання та допустив істотні порушення КПК України статті 318, 17 ч.2 КПК України/, не надавши права виступити в судових дебатах засудженим та відхиливши їх клопотання про колегіальний розгляд справи,
потерпілий ОСОБА_5. просить скасувати вирок суду в зв"язку з м"якістю призначених покарань ОСОБА_18., ОСОБА_8 і ОСОБА_6
8
та просить призначити їм покарання понад 13 років, позбавлення волі, а останньому як організатору найбільш суворе покарання,
· засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок і справу направити на новий судовий розгляд і посилається на те, що він незаконно засуджений за статтею 185 ч.2 і ч.5 КК України, так як цих злочинів не вчиняв, неправильно кваліфіковані його дії за ст. 187ч.4 КК України по епізоду заволодіння майнаОСОБА_15., а потрібно було кваліфікувати за ст. 186 ч.3 КК України, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, допущені істотні порушення вимог КПК України, порушено його право на захист, не надано йому можливості виступити в судових дебатах, суд порушив вимоги, передбачені ст. 263 КПК України, не роз"яснивши підсудним права слухати справу суддею одноособово або колегіальним складом і його клопотання про колегіальний розгляд справи не було вирішено, досудове і судове слідство було проведено неповно, призначено занадто суворе покарання, неправильно встановлено строк відбуття покарання,
· засуджений ОСОБА_21. просить скасувати вирок суду і справу направити на новий судовий розгляд і посилається на те, що була допущена неповнота судового слідства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, він необгрунтовано засуджений за крадіжки скота /крім коня він нічого не крав/, до нього застосовані незаконні методи слідства, суд безпідставно не застосував до нього ст. 69 КК України, неправильно встановив строк відбуття покарання та не надав права виступити в судових дебатах,
· захисник-адвокат ОСОБА_1в інтересах засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_13. просить скасувати вирок суду і справу направити на новий судовий розгляд та посилається на те, що допущена неповнота досудового і судового слідства і істотні порушення вимог КПК України, право на захистОСОБА_6., слідчий не допустив до участі в якості захисника адвоката ОСОБА_29та не виніс постанову про його усунення, тривалий час судовий розгляд проводився без участі потерпілих, допитуючи свідків, суд першої інстанції не виконував вимоги, передбачені ст. ст. 303, 306 КПК України, клопотання про зміну запобіжного заходу вирішив не в нарадчій кімнаті, порушено місцевим судом п.1 ч.1 ст. 263 КПК України, так як клопотання ОСОБА_6 про колегіальний розгляд було не розглянуто, не надано судом права підсудним виступити у судових дебатах, а також захиснику ОСОБА_4, обмежившись опитанням думки учасників процесу про виступ прокурора,
- засуджений ОСОБА_18. просить скасувати вирок місцевого суду і справу направити на новий судовий розгляд в Оржицьким районний суд і посилається на те, що необгрунтовано був засуджений за вчинення крадіжок, яких він не вчиняв, суд необгрунтовано відмовив в задоволенні клопотання його про проведення імунологічної експертизи для встановлення того, що на явках з повинною та поясненнях є його кров, так як працівники Лубенського УБОП застосовували до нього незаконні методи, крім того, на
9
слідстві було порушено його право на захист, так як слідчий не допустив до участі в справі в якості захисника адвоката ОСОБА_30, а суд без підставно відхилив його клопотання про допит адвоката в судовому засіданні,
- захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_18 також просить скасувати вирок суду і справу направити на новий судовий розгляд і посилається на те, що допущена неповнота досудового і судового слідства, відтворення обстановки і обставини події проведені з участю підсудних, з порушенням вимог КГЖ, не проведена імунологічна експертиза, яка могла підтвердити застосування до його сина незаконних методів слідства, крім того, суд першої інстанції порушив вимоги п.1-1 ч.1 ст. 263 КГЖ України, так як не вирішив по суті клопотання засудженого ОСОБА_7 про колегіальний розгляд справи, а також ст. 318 КПК України, не надавши права виступити йому і підсудним в судових дебатах, а тільки опитав думку учасників судового процесу з приводу виступу прокурора,
- засуджений ОСОБА_9. просить скасувати вирок суду і справу направити на новий судовий розгляд в Оржицький районний суд і посилається на те, що необгрунтовано засуджений за крадіжки /крім коня 11 березня 2002р./, яких не вчиняв, явки з повинною відібрані у нього після застосування незаконних методів, допущена неповнота судового слідства і істотні порушення КПК, так як не було задоволено клопотання головою суду про відвід головуючого по цій справі судді Яценко В.В., який в свій час безпідставно не задовольнив самовідвід судді Череднікової B.C. в зв"язку з цим вирок попередній, постановлений останньою був скасований судом апеляційної інстанції,
- захисник-адвокат ОСОБА_30. в інтересах засудженого ОСОБА_9 просить щодо ОСОБА_9 змінити вирок суду першої інстанції, виправдати його по всіх епізодах, крім крадіжки коня в ніч на 11 березня 2002 року, кваліфікувати його дії за ч.3 ст. 185 КК України, призначити покарання в межах відбутого покарання і звільнити за відбуттям покарання із залу суду та посилається на те, що відсутні докази вчинення крадіжок, по 2 епізоду викрадення телиць знайшли залишки мертвих тварин, горло яких було перерізано, а у вироку зазначено те, що вони забиті кувалдою, призначаючи покарання за ч.4 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України, суд фактично не призначив пом"якшене покарання, також були істотно порушені вимоги КПК, так як було безпідставно відхилено клопотання про відвід головуючого по цій справі та про колегіальний розгляд справи судом, незважаючи на те, що були відсутні заяви підсудних про одноособовий розгляд справи,
- засуджений ОСОБА_25просить вирок змінити, виправдати його по епізоду крадіжки 9 січня 2002р., так як не доведено вчинення ним злочину за ч.3 ст. 185 КК України, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, до нього застосовувались незаконні методи, перекваліфікувати його дії з ст. 187 КК України на ст. 186 або 356 КК України, застосувати до нього ст. ст. 55, 69, 75 КК України і пом"якшити покарання та виключити з вироку вказівку про стягнення з нього відшкодування
10
матеріальної шкоди на користь агрофірми „Оржицька" та сім"ї ОСОБА_15, а також відшкодування останнім і моральної шкоди,
- захисник - адвокат ОСОБА_31 в інтересах засудженого ОСОБА_11. просить змінити вирок суду і перекваліфікувати дії його підзахисного із ст. 187 ч.3 КК України на ст. 185 КК України, так як він заперечував те, що приймав участь в розбої, а визнавав свою вину в тому, що вчинив крадіжки 2-х голів скота 27 жовтня 2001р. і по цьому епізоду шкода була заподіяна на суму 2288 грн., її він і повинен відшкодовувати, а інші матеріальні стягнення з ОСОБА_11. слід виключити, так як матеріальна шкода СТОВ „Райозеро", заподіяна згідно обвинувачення на суму 3080 грн., а суд стягнув її у розмірі 5368 грн., безпідставно з ОСОБА_11. на користь СТОВ агрофірми „Оржицька" стягнуто 2040 грн., незважаючи на те, що він не приймав участь в цьому злочині, застосувавши до ОСОБА_11. ст. 75 КК України суд не мав права призначати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, безпідставно суд стягнув з нього 83 грн., за проведення криміналістичної експертизи, судових витрат.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який пропонував задовольнити апеляцію помічника прокурора з внесеними до неї змінами, пояснення захисників ОСОБА_14., ОСОБА_3., ОСОБА_2., ОСОБА_4. засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11. на підтримання поданих ними і їх захисниками апеляцій, засуджених ОСОБА_12. і ОСОБА_13, які заперечували проти апеляції прокурора і просили залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляцій і приходить до висновку, що апеляції помічника прокурора з внесеними до неї змінами, захисників, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_10 ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню, а апеляції засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_8. та потерпілого ОСОБА_5. не підлягають задоволенню з таких підстав.
Винність засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_13. і ОСОБА_7 у крадіжці літом 2001р. телиць ДП „Онішки-Велика Буримка" та телят СТОВ „Денисівна" підтверджується поясненнями ОСОБА_6 /а.с. 233-236 т.2/, ОСОБА_18 /a.c.278-280 т.2/, явками з повинною ОСОБА_9 /а.с. 158 т.2/, ОСОБА_10. /а.с. 143 т.2/, ОСОБА_7 /а.с. 145 т.2/ протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю підозрюваного ОСОБА_6 /а.с. 258-277 т.2/, в яких ці засуджені визнавали те, що викрали худобу в цих господарствах, показаннями свідка ОСОБА_32 про те, що на протязі 2001 року до нього в гуртожиток приходили неодноразово ОСОБА_6 і ОСОБА_13 з спиртними напоями та пригощали його, показаннями свідка ОСОБА_33, що підтвердив факт викрадення телиць, письмовими відношеннями господарств /а.с. 140, 155 т.2/ довідками про кількість і вартість викраденого /а.с. 141, 150 т.2/ актами інвентаризацій 142, 157 т.2/ та іншими матеріалами справи.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії цих 4-х засуджених за ч.2 ст. 185 КК України.
11
По епізоду викрадення в середині жовтня 2001 року телиці СТОВ „Райозеро" ОСОБА_6., ОСОБА_9 ОСОБА_21, ОСОБА_12, ОСОБА_13 їх вина доведена: явками з повинною ОСОБА_10 ОСОБА_9, ОСОБА_6 /а.с. 165-169 т.21, протоколами відтворення обстановки і обставин події з участю останнього, ОСОБА_13, ОСОБА_12. і ОСОБА_19 /а.с. 258-277, 211-216 т.2/, в ході яких вони розповідали та показували те де і як вони вчиняли крадіжку /засуджений ОСОБА_12 повністю визнав свою вину у вчиненні цієї крадіжки разом з іншими особами не тільки на досудовому слідстві, а під час судового розгляду/ показаннями свідка ОСОБА_34 про те, що в жовтні 2001р. біля с Райозеро ОСОБА_10. поклав в багаж легкового автомобіля декілька мішків чимсь заповнених і по його проханню підвіз в с. Машівку четверо молодих чоловіків, письмовим відношенням СТОВ „Райозеро" та довідкою про вартість викраденого /а.с. 163-164 т.2/ та іншими матеріалами справи.
Винність ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 в скоєнні 27 жовтня 2001р. крадіжки двох телиць та у викраденні 7 листопада 2001р. корови підтверджується показаннями засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 на досудовому слідстві /а.с. 238-243, 279 т.2/, в яких вони визнавали свою вину у вчиненні цих злочинів, явками з повинною ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13. /230 т.2, 43, 44 т.33/, показаннями засудженого ОСОБА_11. про те, що ОСОБА_6, ОСОБА_9та ОСОБА_13 в жовтні 2001 року пропонували йому викрасти телиць поблизу с. Райозеро і він спочатку прийняв цю їх пропозицію, а потім передумав та поїхав додому, протоколами відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_6, ОСОБА_7 /а.с. 258-277, 284-288 т.2, показаннями свідка ОСОБА_35. про те, що в кінці жовтня з МТФ СТОВ „Райозеро" були викрадені 2 телиці, показаннями свідків ОСОБА_36 та ОСОБА_37., які підтвердили факт того, що з МТФ СТОВ „Оржицька" була викрадена корова і в листопаді вони виявили внутрішні її органи і голову з біркою, з якої видно, що ця корова з їхнього господарства, письмовими відношеннями та довідками про вартість викраденого /а.с. 221-222 т.2 38-39 т.3/, актом ревізії поголов"я ВРХ і звітом про рух худоби /а.с. 223 т.2, 40-41 т.3/, вступившим в законну силу вироком Оржицького районного суду Полтавської області від 5 квітня 2006р. щодо ОСОБА_36, який визнав себе винним у вчиненні крадіжки корови 7 листопада 2001р. разом з ОСОБА_6., ОСОБА_9 ОСОБА_21 і ОСОБА_18. та іншими матеріалами справи доведена вина цих засуджених у вчиненні вказаних злочинів.
Винність засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_10 ОСОБА_8., ОСОБА_12., ОСОБА_13 в скоєнні 9 січня 2002р. крадіжки корови і телиці з МТФ агрофірми „Оржицька" підтверджується показаннями засудженого ОСОБА_6 на досудовому слідстві /а.с. 243-246 т.2/, явками з повинною ОСОБА_13. і ОСОБА_38 /а.с. 55, 57 т.3/, протоколами відтворень обстановки і обставин події з участю ОСОБА_6, ОСОБА_12.,ОСОБА_13/а.с. 258-277, 213-216 т.2/, в ході яких вони розповідали і показували як вони вчиняли цю крадіжку, показаннями останніх двох засуджених, як на досудовому, так і
12
судовому слідствах, де вони повністю визнали свою вину в скоєнні цього злочину разом з іншими засудженими, вступившим в законну силу вироком Лубенського районного суду Полтавської області від 1 квітня 2005р. щодо ОСОБА_38, який визнав себе винним у вчиненні 9 січня 2002 року крадіжки разом з ОСОБА_6., ОСОБА_21, ОСОБА_12, ОСОБА_13. та ОСОБА_8., письмовим відношенням та довідкою господарства /а.с. 5051 т.3/, звітом про рух худоби на фермі за січень 2002 року /а.с. 52 т.3/, актом перерахунку поголів"я ВРХ на МТФ №2 /а.с. 53 т.3/ та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Вина ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_7 у викраденні 11 березня 2002 року коня з МТФ1 агрофірми „Оржицька" доведена такими доказами: показаннями ОСОБА_6 на досудовому слідстві, де він визнавав свою вину у вчиненні цієї крадіжки /а.с. 247-249 т.2/, явками з повинною ОСОБА_10 ОСОБА_9, ОСОБА_7 /А.С. 68, 69, 73 Т.3/, протоколами відтворень обстановки і обставин події з участю цих осіб та ОСОБА_6 /а.с. 258-277 т.2, 106-111, 112-118, 138-146 т.З/, показаннями свідків ОСОБА_39., ОСОБА_40, ОСОБА_41, які підтвердили те, що в ніч на 11 березня 2002 року було чути гавкання собак, а вранці було виявлено те, що не вистачає на фермі одного коня, ноги і голова якого були виявлені в лісопосадці, вступившим в законну силу вироком Оржицького районного суду Полтавської області від 5 квітня 2006 року щодо ОСОБА_36, який визнав себе винним в крадіжці коня разом з ОСОБА_6., ОСОБА_9ОСОБА_21 і ОСОБА_18., відношенням /а.с. 62т.3/ довідкою /а.с. 36 т.3/ звітом про рух худоби та актом перерахунку поголів"я коней /а.с. 64-65 т.3/ іншими матеріалами справи та показаннями самих засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_13. як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду, які повністю визнали свою вину у скоєнні цього злочину.
Винність ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні в березні 2002 року крадіжки коня з сараю Таранденцівського протитуберкульозного диспансеру і коня та корови з МТФ №1 СТОВ „Вікторія" підтверджується: показаннями засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на досудовому слідстві, в ході якого вони визнавали свою вину у вчиненні цих злочинів /а.с. 249-250 т.2, 278-283 т.2/, показаннями свідка ОСОБА_42 про те, що з сараю тубдиспансеру зник кінь, показаннями свідків ОСОБА_43та ОСОБА_44., які підтвердили те, що з МТФ1 СТОВ „Вікторія" в березні 2002 року були викрадені спочатку корова, а потім і кінь, показаннями свідка ОСОБА_45про те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_18. викрали коня з сараю тубдиспансера, забили його кувалдою, розробили на м"ясо і відвезли його до ОСОБА_46. Останній, допитаний в якості свідка, підтвердив те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_18. в березні 2002 року привезли йому м"ясо коня, а в кінці цього місяця, спочатку м"ясо корови, а потім і м"ясо, доставили знову коня. Вина ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в скоєнні цих епізодів крадіжок підтверджується також заявою та відношеннями господарств про викрадення
13
худоби /а.с. 184 т.3, 176, 203 т.3/, довідками /а.с. 177-185, том 3/, /а.с. 204 т.2/, актами інвентаризацій /а.с. 186-187, 205 т.3/ та іншими матеріалами справи.
Викрадення двох корів ОСОБА_18. і ОСОБА_21 11 квітня 2002 року з МТФ СТОВ „Удай" в с. Єнківці Лубенського району Полтавської області доведено показаннями засудженого ОСОБА_7 на досудовому слідстві, під час якого він визнавав те, що він разом з ОСОБА_10 вчинив цей злочин /а.с. 278-283 т.2/, показаннями обвинуваченого ОСОБА_47на досудовому слідстві /стосовно якого матеріали виділені в окреме провадження/ про те, що ОСОБА_21. і ОСОБА_18. в селі Єнківці з ферми викрали двох корів і м"ясо відвезли в с. Засулля /а.с. 226-227 т.3, 121-150 т.4/, показаннями свідка ОСОБА_48. в судовому засіданні, який підтвердив те, що ОСОБА_18. і ОСОБА_10. 11 квітня 2002 року скоїли крадіжку двох корів, забили їх, розробили на м"ясо та відвезли в с. Засулля і здали м"ясо ОСОБА_46
Останній, допитаний в якості свідка, підтверджував те, що в 2002 році ОСОБА_18. неодноразово збував йому м"ясо, в тому числі і дорослих корів. Свідки ОСОБА_49. і ОСОБА_50 підтвердили факт викраденні з їх ферми двох корів. Це підтверджується і відношенням СТОВ „Удай" /а.с. 209т.3/, довідкою /а.с. 210 т.3/, актом ревізії поголов"я ВРХ /а.с. 211-212 т.З/ та іншими матеріалами справи в сукупності.
Тому суд першої інстанції обгрунтовано визнав винними ОСОБА_6 ОСОБА_10., ОСОБА_9, ОСОБА_7 в скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України і правильно кваліфікував їх дії за цим законом. Ці засуджені організованою групою проникали в сховища і вчиняли крадіжки у великих розмірах. Дії засуджених ОСОБА_8., ОСОБА_12. та ОСОБА_13 місцевий суд по тих епізодах крадіжок, де вони приймали участь обгрунтовано кваліфікував за ч.3 ст. 185 КК України.
Винність у скоєнні розбою в середині листопада 2001 року на МТФ №1 СТОВ „Райозеро засудженими ОСОБА_6., ОСОБА_9ОСОБА_21, ОСОБА_18. організованою групою та ОСОБА_11, який до неї не входив, підтверджується такими доказами: показаннями засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на досудовому слідстві /а.с. 240-242, 278-280 т.2/, явками з повинною ОСОБА_9 та ОСОБА_10. /а.с. 4, 7 том 3/ протоколами відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_11. /а.с. 258-270 т.2, 284-288 т.2, 20-21 т.3/, в ході яких вони визнавали те, що в середині листопада 2001 року викрали разом трьох телиць з цього господарства.
Це підтверджується і відношенням СТОВ „Райозеро", довідкою про вартість викрадення трьох телиць та звітом про стан тваринництва /а.с. 2-3 т.3, 226-229 т.2/.
Потерпілі ОСОБА_23., ОСОБА_22. та свідок ОСОБА_51. підтвердили як на досудовому слідстві, так і в суді те, що в середині листопада 2001 року сторожі почули як заревли корови, деякі з них були відв"язані. ОСОБА_22. побачив незнайомих чоловіків, один з яких був біля
14
дверей сараю, а троє ходили по сараю. Після цього, щоб налякати сторожів, хтось з них двічі вистрелив, а інші викрали худобу з ферми.
Під час досудового слідства засуджені ОСОБА_11. та ОСОБА_6 не заперечували тієї обставини, що під час скоєння цього злочину останній мав при собі рушницю.
По цьому епізоду обвинувачення суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_10 ОСОБА_7, ОСОБА_9 за ст. 187ч.4 КК України, які вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров"я, з проникненням в сховище організованою групою і дії ОСОБА_11. також правомірно кваліфікував за ч.3 ст. 187 КК України, так як він скоїв такий розбій, не входячи в склад вказаної організованої групи.
Місцевий суд при цьому зробив обґрунтований висновок про те, що під час цього нападу вони заволоділи трьома телицями, а не однією телицею чи бичком. Потерпілі і свідок ОСОБА_52. були допитані в суді тоді, коли пройшло більше чотирьох років після скоєння цього злочину і із їх господарства викрадалась худоба неодноразово, тому вони в судовому засіданні і не могли зразу і точно назвати скільки телиць було викрадено під час розбою.
Ці потерпілі і свідок як і засуджені, на досудовому слідстві стверджували, що було викрадено три телиці. Коли головуючий по справі оголосив їх показання на слідстві, вони з ними погодились. Засуджений ОСОБА_11. і під час судового слідства підтвердив те, що вони заволоділи 2-3 телицями цього господарства в середині листопада 2001 року.
Разом з тим, суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_11. винним в скоєнні цього тільки одного злочину, внаслідок якого було викрадено три телиці вартістю 3080 грн., однак, помилково стягнув з нього на користь СТОВ „Райозеро" 5368 грн.
Тому цей розмір відшкодування ОСОБА_11 повинен бути зменшений на користь цього господарства до 3080 грн.
Підлягає скасуванню стягнення з ОСОБА_11. матеріальної шкоди в сумі 2040 грн. на користь „Агрофірми Оржицька" Оржицького району Полтавської області, так як він не викрадав майно цього господарства.
Повністю доведена вина засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8. у вчиненні 14 квітня 2002 року нападу на сім"ю ОСОБА_15.
Потерпілі ОСОБА_15, ОСОБА_5. і неповнолітня ОСОБА_17 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підтвердили те, що вночі близько чотирьох чоловік увірвались в масках в їх помешкання і, застосовуючи насильство та погрози, вимагали видати їм гроші.ОСОБА_15. вони били по тілу ногами і палицями, ОСОБА_5. один з них дулом рушниці штовхав в живіт і в груди, ударив по лівому виску та прикладом ударив по підборіддю. Під час нападу вони заволоділи 5000 доларами США, 2600 грн. та виробами з золота, всього на суму 30150 грн. Потерпілі ОСОБА_15на
15
Н.П. та ОСОБА_17 свої показання підтвердили і в ході очних ставок з ОСОБА_6. /а.с. 87-91 т.2/.
Згідно висновків судово-медичних експертиз №276-278 від 18 квітня 2002 року /а.с. 219-220, 146, 272-273 т.1/ діями цих засуджених ОСОБА_15. були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_5. легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я іОСОБА_17 легкі тілесні ушкодження.
Під час огляду місцевості поблизу автошляху Лубни-Оржиця була виявлена і вилучена мисливська рушниця, за допомогою якої ОСОБА_6 вчиняв напади/а.с 170-171 т.1/.
Згідно висновку судово-балістичної експертизи /а.с. 118-120 т.1/ ця рушниця придатна для стрільби.
В ході огляду місцевості, де ОСОБА_25спалив одяг учасників нападу, були виявлені викрадені у ОСОБА_15 вироби з металу жовтого кольору /а.с. 187 т.1/.
Як видно з протоколу виявлення та вилучення /а.с. 167 т.1/ в господарстві ОСОБА_18. був вилучений револьвер-наган, який ОСОБА_6 забрав з домуОСОБА_15. /а.с. 167 т.1/. Під час оглядів помешкань у ОСОБА_6, у ОСОБА_5і ОСОБА_38 були вилучені долари США, викрадені у потерпілих /а.с. 173-178 т.1/.
Винність засуджених у скоєнні цього злочину підтверджується і явками з повинною ОСОБА_38, ОСОБА_8., ОСОБА_7 /а.с. 119, 128-129, 130 т.1/ протоколами допитів в якості підозрюваних та обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8., в яких вони визнавали свою вину у вчиненні нападу на сім"ю ОСОБА_15 /а.с. 137-144 т.1/, 39-41 т.2, 172-174 т.2/, 155-156 т1, 52-53 т.2, 210 т4, 161-164 т.1, 46-47 т.2, 242 т.4/.
В ході відтворень обстановки і обставин події з участю ОСОБА_6, ОСОБА_8. і ОСОБА_7 вони також розповіли та показали як скоювали цей злочин /а.с. 181-186, 190-194 т.1/.
Коли проводились ці слідчі дії з цими засудженими, то потерпілі ОСОБА_5. та ОСОБА_17 впізнали двох нападників, якими були ОСОБА_6 і ОСОБА_8
В судовому засіданні ОСОБА_6, ОСОБА_18. і ОСОБА_25також фактично не заперечували того, що застосовували до ОСОБА_15 насильство та заволоділи їх майном.
Тому суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх винними у скоєнні 14.04.2000 року злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України і правильно кваліфікував їх дії за цим законом.
Відсутні підстави для перекваліфікації їх дій на ст. ст. 186, 356 КК України, так як вони вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров"я осіб, які зазнали нападу та з погрозами застосування такого насильства.
Відтворення обстановки і обставин події з участю засуджених, як видно з матеріалів справи, проводились без істотних порушень вимог КПК.
16
Обгрунтовано суд не задовольнив клопотань захисника ОСОБА_14. про призначення фоноскопічної експертизи відеозаписів відтворень обстановки і обставин події та засудженого ОСОБА_7 про проведення імунологічної експертизи, так як по справі зібрана сукупність доказів, зазначених у вироку місцевого суду і ухвалі апеляційного суду, які підтверджують вину засуджених у скоєнні злочинів. Не заслуговують уваги їх твердження про те, що до них на досудовому слідстві працівники міліції застосували незаконні методи. Для цього в них не було ніякої необхідності, так як на початку слідства засуджені зразу ж визнали себе винними у скоєнні нападу на сім"ю ОСОБА_15на та у вчиненні інших злочинів.
Не знайшли свого підтвердження ці їх доводи в ході прокурорської перевірки, яку проводили працівники прокуратури Полтавської області, по результатам якої була винесена
Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників Лубенського ВБОЗ УМВС України в Полтавській області. Прокурор відділу прокуратури області, який відповідно до ст. 228 КПК України вивчав цю справу, в рапорті стверджував те, що на матеріалах справи не було ніяких плям бурого кольору.
В судовому засіданні суд першої інстанції допитав у якості свідків слідчого ОСОБА_53 та адвоката ОСОБА_29., які заперечували факти застосування до засуджених незаконних методів, а також те, що не бачили у ОСОБА_7 ніяких тілесних ушкоджень.
Не заслуговують уваги доводи засудженого ОСОБА_6 в судовому засіданні і його захисника в апеляції про те, що органи слідства вилучили та визнали речовим доказом не ту рушницю, яку ОСОБА_6 використовував під час вчинення злочину.
Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання адвоката ОСОБА_14., на підставі ст. 315-1 КПК України, дав судове доручення органу слідства провести обшук в господарстві батьків ОСОБА_6 Однак, в ході проведеного обшуку рушниця не була виявлена і вилучена /а.с. 284-286 т.8/.
Сам ОСОБА_6 не заперечував того, що під час нападу на сім"ю ОСОБА_15 використовував мисливську рушницю. Це підтвердили і інші засуджені і потерпілі. Для правової оцінки дій ОСОБА_6, за які він був засуджений і не має значення, яку рушницю він застосовував під час скоєння злочинів, так як доведено те, що він її використовував.
Безпідставні є посилання засуджених, їх захисників і помічника прокурора про те, що суд першої інстанції, розглядаючи цю кримінальну справу, допустив істотні порушення вимог КПК /статті 17, 263/.
Як видно з матеріалів справи, слідчий в ході виконання статей 218-220 КПК України з"ясував у обвинувачених те, чи бажають вони, щоб справа слухалась судом колегіальним складом або суддею одноособово і всі вони побажали те, щоб був одноособовий розгляд цієї справи.
Як видно з протоколу судового засідання, з яким знайомились всі засуджені, які перебувають під вартою, ніхто з них та з інших учасників судового процесу зауважень не подавав /крім неконкретних зауважень і не по процесуальним питанням засудженого ОСОБА_8./. Головуючий по
17
справі роз"яснив засудженим права, передбачені ст. 263 ЦПК України і в підготовчій частині судового засідання з"ясував те чи зрозумілі їм ці права та чи не мають засуджені які-небудь клопотання.
Останні підтвердили те, що їм їх права зрозумілі, клопотань у них ніяких немає /а.с. 121 том 9/.
Тільки під час судового слідства після допиту декількох підсудних ОСОБА_6 заявив клопотання головуючому про колегіальний розгляд справи, яке було обгрунтовано відхилено на цій стадії судового процесу.
Не є порушенням вимог кримінально-процесуального закону те, що головуючий по цій справі, виконуючи обов'язки голови місцевого суду не задовольнив самовідвід судді, яка раніше розглядала цю кримінальну справу і постановила вирок, який був скасований судом апеляційної інстанції.
Не порушив суд першої інстанції і вимоги ст. 318 ЦПК України. З протоколу судового засідання, з яким погодились всі учасники судового процесу, видно те, що було надано судом право виступити в судових дебатах прокурору, потерпілим, всім засудженим і їх захисникам. В цих дебатах засуджені і захисник ОСОБА_4 не тільки висловили свої думки стосовно промови прокурора в дебатах, а і зазначили те, як треба кваліфікувати їх дії та просили не призначати їм суворі покарання.
В дебатах засуджені і їх захисники виступили після закінчення судового слідства та промови прокурора /а.с. 235-240 т.9/.
Висновки суду першої інстанції, зроблені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи.
Потерпілі і свідки місцевим судом були допитані відповідно до вимог, передбачених ст. ст. 303-306 ЦПК України.
Органи слідства і суд першої інстанції не допустили порушень права на захист нікого з засуджених. їм роз"яснювали їх права як на слідстві, так і в суді, в тому числі і засудженим ОСОБА_6 і ОСОБА_18
Адвокат ОСОБА_29 правомірно не допущений до участі в справі в якості захисника ОСОБА_6, так як цей адвокат на той час був захисником іншого обвинуваченого, показання якого містили суттєві розбіжності з показаннями ОСОБА_6 Інтереси захисту одного обвинуваченого суперечили інтересам захисту іншого обвинуваченого.
Адвокат ОСОБА_30 також була на досудовому слідстві по цій же справі захисником іншого обвинуваченого і не могла бути захисником ОСОБА_7 Крім того, ОСОБА_18., як видно з протоколів роз'яснювання прав підозрюваному /обвинуваченому/, власноручно вказував те, що йому захисник не потрібен. Угода між цим адвокатом і матір"ю ОСОБА_7 від 22 квітня 2002р, як видно із тексту її, була також розірвана за вимогою клієнта /а.с. 80т.9/.
Коли засуджені ОСОБА_18. і ОСОБА_6 в ході досудового слідства і судового розгляду виявили бажання мати захисників, слідчий та суд задовольняли їх клопотання та забезпечували участь в справі тих захисників, яких вони бажали мати.
18
Необгрунтованими є посилання захисника ОСОБА_54. в апеляції про те, що суд першої інстанції у вироку по епізоду викрадення телиць у липні 2001 року безпідставно зазначив те, що вони були забиті кувалдою, так як свідок Балаклієць виявив тварин, горло яких було перерізано.
Місцевий суд дав належну оцінку не тільки показанням цього свідка, а і іншим доказам і в своєму рішенні правильно вказав те, що засуджені забили телят кувалдою, а потім їх зарізали.
У вступній частині вироку суду першої інстанції помилково зазначено те, що суддя Яценко В.В. був головуючою по цій справі. В цій частині слід внести уточнення і правильно слід вважати, що він є головуючим по цій справі.
Суд першої інстанції під час розгляду цієї справи не допустив істотних порушень вимог КПК України, які б відповідно до ст. 370 КПК України давали б підстави для скасування вироку місцевого суду.
Призначаючи покарання всім засудженим, місцевий суд врахував ступінь тяжкості скоєних ними злочинів, наслідки від них і роль кожного засудженого у вчинених злочинах, дані їх особи та обставини, що пом"якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилались засуджені і їх захисники в апеляціях.
Обрані покарання засудженим в основному відповідають вимогам ст. 65 КК України.
Тому відсутні підстави для призначення їм як більш суворих, так і більш м"яких покарань, а також для застосування для ОСОБА_8. і ОСОБА_10. ст. ст. 69, 75 КК України, так як вони вчинили декілька злочинів, в тому числі і особливо тяжкий злочин.
Обгрунтовано суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_8. матеріальну шкоду на користь агрофірми „Оржицька", так як разом з іншими засудженими викрав майно цього господарства, а також правильно стягнуто з нього на користь потерпілих ОСОБА_15 матеріальну і моральну шкоду в зв"язку з тим, що він приймав участь в нападі на цих осіб і заволодінні їх майном.
Разом з тим, місцевий суд не взяв до уваги те, що попередній вирок суду першої інстанції по цій же справі щодо цих же засуджених був скасований судом апеляційної інстанції не в зв"язку з м"якістю призначених покарань, а тому, що були допущені істотні порушення вимог КПК.
Тому при новому розгляді справи судом першої інстанції, він на підставі ч.2 ст. 375 КПК України не мав права посилювати покарання засудженим. Однак, місцевий суд в повній мірі не виконав вимоги цього закону і призначив деяким засудженим більш суворі покарання, ніж їм обрав попередній суд.
В зв"язку з цим, в цій частині вирок підлягає зміні.
Потрібно ОСОБА_18. за ст. 185ч.5 КК України пом"якшити покарання до 7 років позбавлення волі та вважати його засудженим з застосуванням ст. 70 КК України до покарання, визначеного районним судом
19
до 9 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_10 пом"якшити покарання за ст. 70 КК України до 8 років і 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Вважати засудженим ОСОБА_9 за ст. 187ч.4 з застосуванням ст. 69 КК України замість помилково вказаної у вироку ст. 68 КК України і зменшити розмір конфіскації майна з 1/2 до 1/3 частини належного майна, залишивши без змін інші призначені йому покарання за цією статтею, за ч.2, ч.5 ст. 185 та ст. 70 КК України.
Зменшити ОСОБА_11., ОСОБА_12 та ОСОБА_13 іспитовий строк, призначений на підставі ст. 75 КК України, з 3х років до 2х років.
В зв"язку з тим, що ОСОБА_11. був засуджений за ст. ст. 187 ч.3, 69 КК України з застосуванням ст. 75 КК України, не тільки до позбавлення волі, а і до конфіскації 1/3 частини майна, то на підставі ст. 77 КК України підлягає виключенню з вироку, застосування до нього такої додаткової міри покарання.
Виключити з обвинувачення засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_4. і ОСОБА_8. вчинення ними 10-11 квітня 2002 року епізодів розбоїв щодо сім"ї ОСОБА_15, так як вони в ці дні їх не вчиняли і відмовились їх скоювати, а здійснили цей злочин тільки 14 квітня 2002р. Крім того, органи слідства кваліфікували їх дії за епізодами 10-11 квітня за ст. 15ч.2, ст. 187ч.4 КК України, як за не закінчені злочини і суд першої інстанції не мав права виходити за межі пред"явленого обвинувачення і кваліфікувати їх дії за цими епізодами, як закінчений злочин.
Тому підлягають виключенню з вироку і такі вказівки суду про те, що дії засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8. 10-11 квітня 2002р. за сукупністю епізодів слід кваліфікувати як один закінчений розбійний напад та їх дії 10-11 квітня 2002 року та 14 квітня 2002 року потрібно кваліфікувати як один продовжуючий злочин /а.с. 279-280 т.9/.
Слід виключити з вироку і вказівки суду про те, що ОСОБА_21. раніше вчиняв розбій, так як він визнаний судом винним у скоєнні одного тільки розбою в середині листопада 2001 року і раніше не був судимий за цей злочин, а також про те, що ОСОБА_18. в січні 2002 року вчинив крадіжку майна агрофірми „Оржицька", так як не доведено те, що він приймав участь у скоєнні цього злочину і цей епізод із його обвинувачення фактично виключив слідчий своєю постановою від 10 жовтня 2002 року про закриття кримінальної справи по цьому епізоду /як і епізоди замахів на розбій сім''і ОСОБА_15 10-11 квітня 2002 року/ /а.с. 1-2 том 5/.
В зв"язку з виключенням з обвинувачення ОСОБА_7 епізоду крадіжки майна СТОВ агрофірми „Оржицька" в січні 2002 року, то потрібно виключити з вироку і вказівку про те, що ОСОБА_18. повинен відшкодовувати цьому господарству 2040 грн. завданої матеріальної шкоди.
Необхідно змінити стягнення з засуджених судових витрат за проведення криміналістичної експертизи. Суд безпідставно з порушенням
20
кримінально-процесуального закону стягнув в солідарному порядку судові витрати в сумі 83 грн. з ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_7, ОСОБА_11. і ОСОБА_8. Ці особи повинні виплачувати ці витрати в долевому порядку по 13 грн. 83 коп., кожний з них.
Засуджені ОСОБА_6 і ОСОБА_13. в поданих апеляціях посилаються на те, що фактично були затримані відповідно 14 і 15 квітня 2002 року, а суд першої інстанції у вироку зазначив те, що відбувати покарання вони повинні з 16 квітня 2002 року.
Тому місцевому суду слід уточнити строк відбуття покарання цими засудженими в порядку, передбаченому ст. ст. 409-411 КПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365-366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції помічника Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області з внесеними до неї змінами, захисників ОСОБА_14. в інтересах засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_10 ОСОБА_3. в інтересах засудженого ОСОБА_11., ОСОБА_54. в інтересах засудженого ОСОБА_9, ОСОБА_4. в інтересах засудженого ОСОБА_7, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_10 ОСОБА_9 задовольнити частково, а апеляції засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_8. та потерпілого ОСОБА_5. залишити без задоволення.
Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 вересня 2006 року змінити і пом"якшити покарання: ОСОБА_18. за ч.5 ст. 185 КК України до 7 років позбавлення волі та вважати його засудженим з застосуванням ст. 70 КК України до покарання визначеного місцевим судом до 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,
ОСОБА_10 за ст. 70 КК України до 8 років і 3-х місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_9 за ст. 187ч.4, із застосуванням ст. 69 КК України зменшити розмір конфіскації майна з 1/2 частини до 1/3 частини, а за ст. 70 КК України до покарання, визначеного районним судом вважати засудженим.
ОСОБА_11. скасувати застосування до нього конфіскації майна. ОСОБА_11., ОСОБА_12, ОСОБА_13. зменшити іспитовий строк, призначений на підставі ст. 75 КК України з 3-х до 2-х років.
Виключити із обвинувачення ОСОБА_7 епізод крадіжки майна агрофірми „Оржицька" в січні 2002 року і звільнити його від відшкодування цьому господарству матеріальну шкоду по цьому епізоду в сумі 2040 грн.
Скасувати стягнення з ОСОБА_11. на користь агрофірми „Оржицька" такої ж суми 2040 грн. і зменшити розмір відшкодування ОСОБА_11 матеріальної шкоди на користь СТОВ „Райозеро" Оржицького району Полтавської області до 3080 грн.
21
Виключити із обвинувачення ОСОБА_6, ОСОБА_18 і ОСОБА_8. вчинення ними розбоїв щодо сім"ї ОСОБА_15 10-11 квітня 2002 року, а також вказівки суду про те, що їх дії слід кваліфікувати по цих епізодах за сукупністю, як закінчений розбійний напад, а також те, що їх дії 10-11 квітня 2002 року та 14 квітня 2002 року слід кваліфікувати як один продовжуючий злочин.
Виключити вказівку суду про те, що ОСОБА_21. раніше вчиняв розбій.
Судові витрати за проведення криміналістичної експертизи слід стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_7, ОСОБА_11. і ОСОБА_8. в дольовому порядку, по 13 грн. 83 коп. з кожного з них.
У вступній частині вироку внести уточнення в частині складу суду. Правильно слід вважати, що суддя по цій справі був головуючий.
Питання про уточнення строку відбуття покарання засудженими ОСОБА_6. та ОСОБА_10. суду першої інстанції слід вирішити в порядку, передбаченому ст. ст. 409-411 КПК України.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
ТР1 10.12.07р.