Справа № 22-ц-5485 / 07 року
Категорія - про виплату заробітної Головуючий 1 інстанції - Бондаренко В.М.
плати Доповідач - Кругова С. С.
РІШЕННЯ
Іменем України
03 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді - Малійської С. М. , Суддів - Кругової С. С, Солодко ва А. А. при секретарі - Пономаренко Г.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Валківського районного суду Харківської області від 22 червня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої заробітної плати, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення заробітної плати в сумі 1873 грн. 43 коп., посилаючись на те, що нею за довіреністю ОСОБА_1. була виконана робота, яку остання відмовилась оплачувати. Позивач вважає, що представництво за довіреністю, яке грунтується на договорі підлягає оплаті згідно Закону України „Про оплату праці" виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 22 червня 2007 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату в сумі 1873, 43 грн., на відшкодування витрат на правову допомогу 500 грн., транспортні витрати 14, 14 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Валківського районного суду Харківської області від 22 червня 2007 року і постановити нове рішення по справі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1. посилається на незаконність, необґрунтованість рішення суду, на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що суд розглядав спірні правовідносини щодо невиплаченої заробітної плати за трудовим договором, якого ніколи не було.
Вказує, що згідно Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року при розгляді справ за позовом про оплату праці осіб, необхідно враховувати, що належним відповідачем є та юридична особа ( підприємство, установа, організація, суб'єкт підприємницької діяльності) з якою позивачем укладено трудовий договір.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, вважає що скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
2
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений трудовий договір, згідно якому позивачкою виконувались роботи з 23 вересня 2005 року по 14 березня 2006 року, але за весь цей час відповідачка не виплатила позивачці заробітної плати, хоча згідно зі ст. 94 КЗпП України повинна була її виплачувати.
З таким рішенням суду погодитись не можна, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У пункті 6 ч.1 ст. 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим : при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Відповідно до ст. 24-1 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
Судом першої інстанції і апеляційним судом встановлено, а сторони не заперечують той факт, що відповідач ОСОБА_1. надала 23 вересня 2005 року довіреність позивачу ОСОБА_2. на представництво її інтересів.
Згідно ч.1, ч.3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону. Акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі може здійснюватися за довіреністю.
Довіреність це письмовий документ, що видається представнику тим, кого представляють, для представництва перед третіми особами. Довіреність призначається для третіх осіб, які з її тексту узнають, якими повноваженнями наділений представник. Для самого повіреного довіреність ніяких самостійних прав на майно, яке отримане для здійснення угоди, не породжує.
Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статею 61 цього Кодексу.
Позивач не довела суду ті обставини на які вона посилалася в обгрунтування своїх позовних вимог.
3
Матеріали справи не містять доказів укладення трудового договору, наявність довіреності не може бути безспірним доказом укладання трудового договору. Також суду не надано доказів , що відповідач зобов'язувалася оплатити представницькі послуги позивачки.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції неправильно , оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, неправильно встановив відповідні їм правовідносини і зробив висновок про задоволення позову про стягнення заробітної плати і судових витрат.
Необґрунтованим є висновок суду про те, що між сторонами був укладений трудовий договір.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Таким чином, судова колегія вважає, рішення суду першої інстанції, підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2 , ст. 309 ч.1 п. 4, 313, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України , судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Аляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 22 червня 2007 року - скасувати і ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_2до ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої заробітної плати - відмовити.,
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.