Справа № 22ц-1713 /2007                                                                Головуючий 1 ін ст. - Бечко Є.М.

                                                                                                           Доповідач - Бойко О.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2007 року                                                                                                       м.  Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 у складі:

головуючого-судді:         БОЙКО О.В.

суддів:      МАМОНОВОЇ О.Є.,   МЕЛЬНИЧЕНКА Ю.В.

при секретарі:      Пільгуй Н.В.

з участю:  представників сторін: ОСОБА_1,   ОСОБА_3, 

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного комерційного промисло-інвестиційного банку (Промінвестбанк") на рішення Деснянського районного суду м.  Чернігова від 26 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку про визнання незаконним наказу про звільнення,   зміну формулювання причини звільнення, 

ВСТАНОВИВ В апеляційній скарзі Промінвестбанк просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.  Чернігова від 26.09.2007 року,   яким позовні вимоги ОСОБА_2 3адоволено,   та постановити нове рішення,   яким відмовити йому в задоволенні позовних вимог.

Рішенням Деснянського районного суду м.  Чернігова від 26 вересня 2006 року визнано незаконним та скасовано наказ від 14.02.2007 року за № 45 о/с про звільнення ОСОБА_2 3а одноразове грубе порушення трудових обов'язків,   п.1  ст.  41 КЗпП України,   виданий Головою правління Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Промінвестбанк); змінено формулювання причини звільнення,   що викладені у трудовій книжці ОСОБА_2,   НОМЕР_1 від 14.06.2002 року за порядковим номером запису „29" з формулюванням „Звільнений з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов'язків,   п.1  ст.  41 КЗпП України на формулювання „Звільнений з роботи за власним бажанням",    ст. . 38 КЗпП України"; зобов'язано Промінвестбанк змінити запис за порядковим номером „29" у трудовій книжці НОМЕР_1 від 14.06.2002 року виданої ОСОБА_2 3 запису „Звільнений з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов'язків,   п.1  ст.  41 КЗпП України" на запис

2

„Звільнений з роботи за власним бажанням,    ст. . 38 КЗпП України". В частині вимог про негайне виконання рішення відмовлено.

Суд 1 інстанції прийшов до висновку,   що при звільненні позивача з роботи порушено правила застосування дисциплінарних стягнень: суду не надано доказів про відібрання від нього письмових пояснень,   не надано доказів одноразового грубого порушення позивачем трудової дисципліни чи службових обов'язків,   у наказі про звільнення не зазначено,   яке саме порушення допустив позивач,   а тому наказ про звільнення позивача з роботи повинен бути скасований. Враховуючи,   що позивач 30.01.2007 року подав заяву про звільнення за власним бажанням,   2-х тижневий строк сплинув 14.02.2007 року - саме цією датою повинен бути виданий наказ про його звільнення за власним бажанням,   а тому є підстави для зміни формулювання причини звільнення в трудовій книжці позивача.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає,   що рішення суду підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи,   суд неправильно застосував норми матеріального права,   недоведені обставини,   що мають значення для справи,   які суд вважав встановленими.

Так,   суд прийшов до неправильного висновку,   що відсутні письмові пояснення позивача з приводу виявленого порушення,   оскільки відповідач здійснював перевірку фінансового стану філії,   за її результатами ОСОБА_2 ніяких додаткових пояснень не давав,   бо погодився з фактами,   що виявлені під час перевірки.

Також,   суд прийшов до неправильного висновку про відсутність одноразового грубого порушення позивачем трудової дисципліни,   оскільки відповідно до аудиторського висновку щодо перевірки кредитних операцій у філії позивач був звільнений за низку порушень трудових обов'язків,   кожне з яких є грубим в розумінні  ст. . 41 КЗпП України,   а тому суд безпідставно не застосував п.1  ст.  41 КЗпП України до правовідносин,   що виникли між банком та позивачем.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта підтримав апеляційну скаргу,   просив її задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав,   просив в її задоволенні відмовити,   залишити без змін рішення суду 1 інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,   пояснення учасників судового розгляду,   дослідивши матеріали справи,   апеляційний суд приходить до висновку,   що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Судом встановлено,   що ОСОБА_2,   який працював виконуючим обов"язків керуючого філією „Відділення Промінвестбанку в м.  Чернігові",   14.02.2007 року наказом № 45 о/с голови Правління банку звільнений з цієї посади за п.1  ст.  41 КЗпрП України - за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Підставою для звільнення став аудиторський висновок щодо перевірки кредитних операцій у філії „Відділення Промінвестбанку в м.  Чернігові",   яка проводилась в зв"язку з поданням 30.01.2007 року ОСОБА_2 3аяви про звільнення за власним бажанням.

3

Суд 1 інстанції прийшов до правильного висновку,   що відповідачем було порушено порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності,   а саме в тому,   що пояснення стосовно допущеного одноразового грубого порушення від нього не відбирались.

Доводи апелянта про те,   що позивач ніяких письмових пояснень не давав,   оскільки повністю погодився з фактами,   встановленими під час перевірки,   не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні,   оскільки суду не надано жодного доказу,   що позивачу пропонували дати такі пояснення,   а він від цього відмовився.

Крім того,   не знайшло свого підтвердження і те,   що мало місце одноразове грубе порушення трудової дисципліни з боку позивача,   оскільки як стверджує сам апелянт під час перевірки було встановлено низку порушень трудової дисципліни,   зокрема були встановлені факти порушення позивачем вимог чинного законодавства та внутрішніх положень банку при наданні та супроводі кредитів,   які призвели до погіршення стану філії,   які скоріше можуть бути триваючими порушеннями,   а не одноразовими грубими.

Також правильно зазначив суд в рішенні,   що відповідач в наказі про звільнення взагалі не зазначив за яке саме грубе порушення звільнений позивач.

Враховуючи,   що позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням 30.01.2007 року,   двотижневий строк закінчився 14.02.2007 року,   звільнення за п.1  ст.  41 КЗпрП України є незаконним,   суд 1 інстанції правильно вирішив і питання зміни формулювання причин звільнення.

Суд першої інстанції повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи і ухвалив рішення з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування рішення суду 1 інстанції.

Підлягає виключенню з резолютивної частини слово „...скасувати...",   оскільки суд вправі тільки визнати наказ незаконним,   а не скасовувати його.

Керуючись  ст.  ст.  303,   307,   308,   314-315,   319,   324 ЦПК України ,   апеляційний суд, 

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Промінвестбанку - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.  Чернігова від 26 вересня 2007 року - залишити без змін,   виключивши з абзацу 2 резолютивної частини рішення слова „.„та скасувати...".

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення,   може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.