УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. справа № 2а-3527/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м.Дніпропетровську ради

на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду від 25 липня 2013року по справі № 2а-3527/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м.Дніпропетровську ради

про визнання незаконними дії та перерахування розміру щорічної допомоги на оздоровлення, -

в с т а н о в и в:

У квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, з вимогами про визнання неправомірними дії відповідача по відмові в здійсненні перерахунку розміру щорічної допомоги на оздоровлення сина ОСОБА_2 та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення дитини за період з 2006року по 2010 рік та здійснення доплати невиплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення дитини за період 2006-2010 роки.

Ухвалою суду першої інстанції від 13 квітня 2011 року позовні вимоги позивача в частині про визнання незаконними дії та перерахування розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2006-2009 роки - залишено без розгляду.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду від 25 липня 2013 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено: визнано неправомірними дії відповідача щодо відмові в здійсненні перерахунку розміру щорічної допомоги на оздоровлення сина ОСОБА_2; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення дитини за 2010 рік.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що, Позивач та громадянин ОСОБА_3 (ліквідатор аварії на ЧАЕС, віднесений до категорії 1, смерть якого - ІНФОРМАЦІЯ_2, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) є батьками неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Довідка від 16.12.2008 № 36-36754/0/2-08 Дніпропетровської обласної державної адміністрації, якою підтверджено батьківство ОСОБА_3, є підставою надання пільг і компенсацій, передбачених частиною другою статті 20, статтями 48,52,53,54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виплата щорічної грошової допомоги відбулася у червні 2005 року в розмірі 75,00 грн., відповідно до Постанови».

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач має право на отримання компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначену статтею 48 Закону. Компенсаціями за шкоду, заподіяну здоров'ю, є одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення. Вихідним критерієм нарахування цих компенсацій є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 20 квітня 2007 року № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, в абсолютних сумах.

Статтею 22 Конституції України, передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, відповідно до п.1 ст.92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Також ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Таким чином, виходячи із засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосувати саме положення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положення законів України про бюджет на відповідний рік для встановлення розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням їх дії у часі, а не зазначену постанову Кабінету Міністрів України, яка суперечить вказаним законам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо необхідності здійснення виплат у розмірах, визначених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради - залишити без задоволення.

Амур-Нижньодніпровського районного суду від 25 липня 2013року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак