УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2013 р.справа № 2а-1523/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Щербака А.А. Малиш Н.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2013 року про залишення адміністративного позову без розгляду по справі № 2а-1523/2011 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій неправомірними щодо невиплати одноразової компенсації, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій неправомірними щодо невиплати одноразової компенсації.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позовна заява подана позивачем з пропуском 6-ти місячного строку звернення до суду, та позивач не ставить питання про поновлення пропущеного строку та не заявив про поважність причин його пропуску.

Не погодившись з постановою, позивачем подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням матеріального та процесуального права, та просить задовольнити скаргу та скасувати постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2013 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплати є окремим видом соціальної підтримки певної категорії населення, означеним Законом врегульований окремий вид правовідносин, але при цьому строк для звернення до суду не встановлений, колегія суддів вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню приписи Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 14.10.1992 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності, у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджено довідкою МСЕК від 14.10.1992 року.

ОСОБА_1 за період з 1992року по 2001рік не отримував за місцем основної роботи вказану одноразову компенсацію при встановленні 2 гр. інвалідності, відповідно до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджено довідкою КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя №» 1387 від 02.09.2010 року

Отже, суд дійшов висновку, що позивач мав право на отримання одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заплат відповідно до ст..48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991р. та повинен був звернутися ще у 1992 році за місцем основної роботи з вимогою про виплату йому одноразової компенсації, однак не зробив це. Позивач не надав суду заяви про поновлення строку звернення до суду та не зазначив про поважність причин.

Однак, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквдації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності.

Даною нормою закону встановлено лише термін виплати одноразової компенсації, однак будь-яких обмежень з виплати компенсації в разі звернення особи поза межами даного строку законом не передбачено, а також даною нормою не встановлено строку звернення особи для отримання виплати компенсації.

Позивач дізнався про порушення своїх прав з листа відповідача №4478/04 від 05.08.10 року, в якому зазначено про те, що управління не має підстав здійснити позивачу виплату не отриманої компенсації, а отже звернувся з позовною заявою у 6-ти місячний строк, передбачений статтею 99 КАС України.

З огляду на викладене, суд дійшов помилкового висновку про порушення позивачем строку звернення до суду.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що неповне з'ясування судом першої інстанції обставин призвело до неправильного вирішення питання, а тому відповідно до ст.204 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Окрім цього, посилаючись на вимоги ст. 100 КАС України, суд першої інстанції залишив адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду постановою, тоді як статтею 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Виходячи з викладеного, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного вирішення питання.

Відповідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.199 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 06 вересня 2013 року - скасувати.

Справу № 2а-1523/2011 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій неправомірними щодо невиплати одноразової компенсації - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш