Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1289/200б Головуючий у першій
інстанції Лядова Т.Р.
Категорія ЗО Доповідач у апеляційній
інстанції Колбіна Т.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО листопада 200 6 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Алєєвої Н.Г.
суддів - Колбіної Т.П., Птіціної В.І.,
при секретарі - Соменко С.П.,
за участю позивачки ОСОБА_1 та її представників - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4., представника відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_5. та представника РЕП №17 - Михайлової Н.В., та представника СМДА - Кісса О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 20 вересня 2006р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 3-я особа - ВГІРФО Ленінського РВ УМВС України, КП РЕП №17, про визнання права користування житловою площею, визнання недійсним і скасування розпорядження та ордеру, та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_1, 3-я особа - УМВС України в м. Севастополі, Севастопольська міська державна адміністрація, про виселення, -
ВСТАНОВИЛА :
У грудні 2005р. ОСОБА_1звернулась до суду із позовом до Севастопольської міської державної адміністрації {далі СМДА), ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8, та уточнивши позовні вимоги просила визнати за нею право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1, визнати недійсним і скасувати розпорядження СМАД та ордер, виданий відповідачам на вказану квартиру, знявши ІНФОРМАЦІЯ_1 з реєстраційного обліку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1999р. вона постійно проживає у спірній квартирі за згодою наймача ОСОБА_9., з яким знаходилась у фактичних шлюбних відносинах. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9. помер, не встигнувши зареєструвати її за вказаною адресою відповідно до їх домовленості. Вважає, що вона набула право на користування вказаною квартирою, а тому видача на неї ордеру відповідачам є незаконною.
У березні 2006р. ОСОБА_6., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали зустрічний позов і просили усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою та висилити ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що спірна квартира у лютому 2006р. включена у число службових квартир УМВС України в м. Севастополі та виділена їм на підставі розпорядження СМДА і ордеру, як службове приміщення. Вказують, що ОСОБА_111.03.2006р. самоуправно вселилася у спірну квартиру, чим перешкоджає їм користуватися нею.
Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 20.09.2006р. в задоволенні позову ОСОБА_1відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8 задоволений. Постановлено виселити ОСОБА_1 з спірної квартири зі всіма належними від неї особами без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання про судові витрати.
Б апеляційній скарзі ОСОБА_1просить рішення суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не дав належну оцінку тому факту, що вона була членом сім'ї наймача спірної квартири та у 1999р. вселилась в квартиру за його згодою та з додержанням встановленого законом порядку. Вказує, що суд розглянув справу у її відсутність не зважаючи на клопотання про відкладення справи у зв'язку з неможливістю явки її представника.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи зустрічний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, як тимчасовий мешканець спірної квартири не набула права користування нею та підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.
З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наданими сторонами доказами, що ОСОБА_9. був наймачем квартири АДРЕСА_1. Осіб, зареєстрованих у спірній квартирі крім нього не було (арк. справи 4}.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9. помер, відомості про звільнення спірної квартири направлені до Севастопольської міської державної адміністрації, якою 13.02.2006р. винесено розпорядження №184 про включення даної квартири до числа службових житлових приміщень (арк. справи 17-18).
Судова колегія не може взяти до уваги доводи позивачки про те, що вона набула право користування спірною квартирою як член сім'ї наймача, оскільки як вбачається з довідки КП "Житлосервіс №5", станом на 10.03.2006р. ОСОБА_1з неповнолітніми дітьми зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (арк. справи 33).
Право користування даною житловою площею ОСОБА_1 зберігала за собою й на день звернення до суду, припинено воно лише з 10.04.2006р., тобто з дня набрання законної сили рішення суду про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням у вказаній квартирі (арк. справи 96).
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачкою ж не надано належних доказів про те, що вона вселилась в спірну квартиру з дозволу наймача та з додержанням встановленого законом порядку. Факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та наймачем спірної квартири її права користування цією квартирою не породжує.
Доказів про поважні причини, за яких ОСОБА_1, вселившись у спірну квартиру, як член сім'ї наймача, не була зареєстрована у даному жилому приміщенні (у зв'язку з незаконною відмовою в реєстрації тощо), та зберігала за собою право на проживання у квартирі АДРЕСА_2, тобто за місцем реєстрації, ОСОБА_1 суду не надала. Також позивачка не представила доказів щодо висловлювання ОСОБА_9 згоди або бажання щодо вселення, проживання та реєстрації її у спірній квартирі у встановленому законом порядку.
Факт проживання у спірній квартирі без реєстрації ОСОБА_1 в судовому засіданні визнавала, також даний факт нею визнаний й при розгляді справи про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням (арк. справи 96 зворот).
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позивачка, зберігаючи за собою право на житлову площу на місцем реєстрації, мешкала у спірній квартирі в якості тимчасового мешканця та не набула права користування спірною квартирою, тому відповідно до ст.99 ЖК України вона підлягає виселенню.
Також суд першої інстанції правильно дійшов висновку про правомірність дій Севастопольської міської державної адміністрації по включенню спірної квартири до числа службових житлових приміщень та виділенню її у користування відповідачам Петровим, оскільки осіб, зареєстрованих у спірній квартирі після смерті наймача ОСОБА_9. не було, дані про мешкання позивачки у спірній квартирі житловим органам наймач не надавав.
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №299 від 06.03.2006р. спірна квартира в якості службового житлового приміщення надана ОСОБА_6 на склад сім'ї з 3 осіб (арк. справи 19,20), 07.03.300бр. виданий ордер (арк. справи 21), відповідачі зареєстровані у спірній квартирі, які є законною підставою для користування нами вказаною квартирою.
Також судова колегія не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, оскільки справу розглянуто з додержанням вимог ст.169 ЦПК України. Про день та час розгляду справи позивачка була належним чином повідомлена, в судове засідання не з'явилась, доказів поважних причин неявки суду не представила.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та не дають підстав для скасування рішення по справі.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, закон, який їх регулює і постановив законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 20 вересня 2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.