Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1307/2006р. Головуючий у першій
інстанції Гавура О.В.
Категорія 12 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО листопада 2006 року колегія судової палати з цивільних
справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Єфімової В.О.,
суддів - Косенка A.M., Водяхіної Л.М.,
при секретарі - Благовідові А.В.
за участю прокурора, представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу прокурора Балаклавського району м. Севастополя на рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 14 вересня 200 6 року по цивільній справі за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах ОСОБА_1 до приватного підприємства «Футурум», 3-ї особи колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна» про визнання договору купівлі-продажу майнового паю недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2006 року прокурор Балаклавського району м. Севастополя звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 до приватного підприємства «Футурум» (далі - ПП «Футурум»), 3-ї особи колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна» (далі - КСП «Пам'ять Леніна») про визнання договору купівлі-продажу майнового паю КСП «Пам'ять Леніна» недійсним, мотивуючи вимоги тим, що договір був укладений всупереч Уставу КСП «Пам'ять Леніна», без врахування переважного права членів КСП «Пам'ять Леніна» на придбання майнового паю, крім того номінал цього паю у 100 разів більший, ніж ОСОБА_1 його продав відповідачу. Позивач також звертає увагу на те, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який продав від імені довірителя майновий пай, зараз є ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 14 вересня 2006р. позовні вимоги прокурора Балаклавського району м. Севастополя залишені без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду, прокурор Балаклавського району м. Севастополя подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позов. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, тому що воно постановлене з порушенням норм матеріального права. Вказує, що суд першої інстанції, відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України 2003 року, повинен керуватись положеннями ЦК України в редакції 1963 року, а не 2003 року, оскільки відносини між сторонами стосовно укладення договору виникли в момент дії Кодексу 1963 року. Вказує, що згідно до ст.114 ЦК України в редакції 1963 року повідомлення про намір продати свою частку спільної власності сторонній особі повинно бути доведене членам КСП «Пам'ять Леніна» у письмовій формі, чого у даному випадку не було. Вказує, що відповідно облікової справи ОСОБА_2. є ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з наказу НОМЕР_1.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Постановляючи рішення, суд виходив з того, що при укладенні між громадянином ОСОБА_1 та приватним підприємством „Футурум" договору купівлі-продажу майнового паю КСП „Пам'ять Леніна" вимоги закону, права інших учасників вищевказаного КСП порушені не були, що спричинило відмову в позові в повному обсязі.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі повного та всебічного розгляду справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.114 ЦК України (в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин між сторонами), при продажу частки в спільній частковій власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності має право привілеєвої купівлі частки, що продається по певній ціні і на інших рівних умовах.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" із змінами, саме по собі недодержання вимог ст.114 ЦК України (в ред.1963р.) при продажі учасником спільної часткової власності частки сторонній особі не є підставою для визнання угоди недійсною. У даному випадку співвласник вправі у межах установленого законом строку вимагати переведення на нього прав і обов'язків покупця по укладеній угоді.
З матеріалів справи вбачається, що власникам майнових паїв в КСП „Пам'ять Леніна" доводилося до відома про намір ПП „Футурум" придбати їх майнові паї за вартістю 1% від суми паю.
При цьому доказів про свій намір придбати майновий пай ОСОБА_1 або перевести права і обов'язки покупця по укладеній угоді рештою учасників спільної часткової власності КСП „Пам'ять Леніна" не представлено. Не надано таких доказів і при розгляді апеляційної скарги.
Таким чином посилка про порушення прав членів КСП „Пам'ять Леніна" щодо привілеєвої купівлі майнового паю, не може бути прийнята до уваги через безпідставність.
Відповідно до вимог ч.З ст.62 ЦК України (в ред.1963 p.) представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно нотаріально посвідченому дорученню ОСОБА_3 був уповноважений розпоряджатися (продавати, дарувати, міняти, здавати в оренду, закладати у встановленому законом порядку) майновим паєм ОСОБА_1 з правом передоручення (арк.с.5-10).
26 вересня 2002 року між ОСОБА_2., який на підставі передоручення діяв в інтересах ОСОБА_1, і ПП „Футурум" в особі виконавчого директора ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу майнового паю, вартість якого була визначена сторонами у розмірі 423 грн.
Доводи відносно того, що ОСОБА_2. при укладенні договору діяв в інтересах ПП „Футурум" спростовуються матеріалами справи, оскільки на момент укладення договору він директором ПП „Футурум" не являвся.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доказів невідповідності вимогам закону укладеного між ОСОБА_1 і ПП „Футурум" договору купівлі - продажу майнового паю не надано, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Крім того, позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки оскаржуваний договір було укладено 2 6 вересня 2002 року, строк давності сплив 26 вересня 2205 року, а до суду позов подано 15 червня 2006 року.
Керуючись ст.ст.303 - 313 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу прокурора Балаклавського району м. Севастополя - відхилити.
Рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 14 вересня 2006 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.