справа № 208/7458/13-ц

№ провадження 2/208/2414/13

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2013 р. м. Дніпродзержинськ

          Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: судді Похвалітої С.М., при секретарі Пентраковської М.В.,

За участю:

-          позивача ОСОБА_1,

-          представника позивача ОСОБА_2,

-          представника відповідача ОСОБА_3,

-          представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» про зміну формулювання причин та дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» про зміну формулювання причин та дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 01 лютого 2013 року він був прийнятий на роботу до ТОВ «Джонсон і Джонсон України» на посаду менеджера зі збуту у південному регіоні. На початку липня 2013 року він почав відчувати тиск з боку роботодавця з приводу своєї подальшої роботи у компанії. 04.07.2013 року йому зателефонували комерційний директор ОСОБА_6 та спеціаліст по роботі з персоналом ОСОБА_7 із відвертим повідомленням, що надалі він не працюватиме. 05.07.2013 року він отримав від менеджера по транспорту ОСОБА_8 електронною поштою листа із повідомленням про рішення відповідача вилучити у нього службовий автомобіль, який він здав 26.07.2013 року. Перебуваючи під тиском з боку роботодавця та з огляду на свій стан здоров’я 26.07.2013 року він направив на адресу відповідача свою заяву про звільнення за власним бажанням. Відповідач підтвердив отримання його заяви про звільнення за власним бажанням та визначив 09.08.2013 року останнім днем його роботи. Лише 02 вересня 2013 року ним було отримано оригінал трудової книжки та копію наказу про звільнення. Після ознайомлення з отриманими документами він з’ясував порушення в строках їх отримання та в оформленні, тому як був звільнений за власним бажанням, а не з підстав тиску на нього зі сторони роботодавця, що має наслідком звільнення саме за ч.3 ст.38 КЗпП України зі виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України. Вважає, що він був звільнений не з власної волі, а під тиском керівництва. 02 вересня 2013 року він надіслав відповідачеві листа, в якому зазначив, що враховуючи обставини під час яких він був звільнений 09.08.2013 року начебто за власним бажанням вважає таке звільнення неправомірним. Відповідно до розділу 16 Трудового договору працівник зобов’язаний повернути отримане від роботодавця майно не пізніше дня припинення трудових стосунків або в будь-який інший час на вимогу. За таких обставин, вимоги відповідача від 05.07.2013 року здати службовий автомобіль задовго до дати звільнення, прямим чином свідчать про перешкоджання роботодавцем здійсненню ним його трудових обов’язків, чим порушено обов’язок роботодавця забезпечити працівника необхідними для роботи засобами. В порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників його не ознайомили під підпис із наказом про звільнення, як і не внесли запис про розмір його посадового окладу. Сам наказ про своє звільнення 09.08.2013 року він отримав через три тижні 02.09.2013 року. Також відповідачем не нарахована та не сплачена у належному розмірі допомога по втраті працездатності за лікарняними. В порушення вимог ст.30 Закону України «Про оплату праці» відповідач не повідомив його протягом липня та серпня 2013 року про загальну суму нарахованої зарплати, розміри утримань з неї та кінцеву суму до виплати та по теперішній час він не отримав повного розрахункового листа про належні йому виплати, як не отримав самого повного розрахунку. Всупереч Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, відповідно до яких трудові книжки і вкладиші до них заповнюються одночасно у відповідних розділах українською і російською мовами, відповідачем не здійснено запис про його працевлаштування у відповідному розділі Трудової книжки російською мовою. Відповідачем не ознайомлено працівника із технікою безпеки, гігієною праці і протипожежними заходами. Строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. Для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника про розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника. Згідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, записи в трудову книжку про звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу, з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесенням до неї записом про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» грубо порушило вимоги закону щодо строків такого надіслання, адже попри формально отриману його згоду на таке пересилання 23.08.2013 року трудова книжка була вислана йому тільки 30.08.2013 року, що свідчить про умисне затримання роботодавцем видачі трудової книжки на вісім днів, що є підставою для зміни дати звільнення з 09.08.2013 року на 02.09.2013 року. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Відповідно до інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників – при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Незаконне звільнення його із недотриманням положень ч.3 ст.38 та ст.44 КЗпП України значно погіршило його скрутну ситуацію, адже на час звільнення перебував на лікарняному та до теперішнього часу проходить курс реабілітації після операції на нозі. Проведення операції, подальше відновлення та взагалі його подальше життя у звичайному ритмі потребує коштів, на які він розраховував, звільняючись під тиском роботодавця. Неотримання таких сум підірвало його стан та призвело до необхідності позичати кошти на завершення лікування у друзів та знайомих, що пригнічує його та спричинює вкрай негативний психічний стан. Моральну шкоду він оцінює в розмірі 500 грн.

Тому просить суд змінити дату звільнення ОСОБА_1 з ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» на 02.09.2013 рік та змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» на «Звільнений за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП Україна у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю»; стягнути з ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» на його користь 47 325,00 грн. вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, середній заробіток за час невиплати повного розрахунку, що на день подання позову становить 20 793 грн., 500 грн. моральної шкоди, усього 68 618,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, посилався на обставини викладені в позові, але в ході судового розгляду справи уточнив свої позовні вимоги, прохав суд змінити дату звільнення ОСОБА_1 з ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» на 02.09.2013 рік та змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 С,Л. з ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» на «Звільнений за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП Україна, у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю»; стягнути з ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» на його користь 47 325,00 грн. вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, середній заробіток за час невиплати повного розрахунку, що на день подання позову становить 45 888 грн., 500 грн. моральної шкоди, усього 93 713,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, посилався на обставини викладені в позові, прохав суд змінити дату звільнення ОСОБА_1 з ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» на 02.09.2013 рік та змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» на «Звільнений за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП Україна, у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю»; стягнути з ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» на його користь 47 325,00 грн. вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, середній заробіток за час невиплати повного розрахунку, що на день подання позову становить 45 888 грн., 500 грн. моральної шкоди, усього 93 713,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 вимоги позивача не визнав посилався на обставини викладені в запереченні. Зазначив суду ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» було фактичним роботодавцем ОСОБА_1 до 01.02.2013 року. В період з 05.06.2012 року по 31.01.2013 рік позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «ОСОБА_9 Україна» від 05.06.2012 року. Про тягом цього часу на умовах трудового договору позивач виконував роботу в ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» на посаді менеджера з питань регіонального розвитку у підвідділі з обслуговування корпоративних клієнтів. Трудові відносини між позивачем та ТОВ «ОСОБА_9 Україна», які полягали в виконанні ним робіт в ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» були припинені 31.01.2013 року та одразу з 01.02.2013 року ОСОБА_1 почав працювати на умовах безпосереднього трудового договору з ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» на посаді регіонального менеджера зі збуту. Таким чином ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» було фактичним роботодавцем ОСОБА_1 не тільки з 01.02.2012 року коли був укладений трудовий договір між ними, а і в період з 05.06.2012 року по 31.01.2013 рік. ОСОБА_1 до 31.01.2013 року та після 01.02.2013 року виконував ідентичну роботу та був належним чином ознайомлений з усіма внутрішніми правилами ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» з правилами охорони праці, пожежної безпеки та з особливостями роботи, яку виконував. Посадова інструкція регіонального менеджера зі збуту ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» на посаді якого перебував ОСОБА_1 передбачає обов’язок позивача знати правила та норми охорони праці для займання відповідної посади. Тобто позивач був повідомлений і знав про правила та норми охорони праці та пожежної безпеки в ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» оскільки з 06.06.2012 року по 30.06.2012 рік в ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» йому було проведено інструктаж з охорони праці, здоров’я та безпеки а рамках Програми для новоприйнятих працівників «Перші 90 днів». Також його обов’язок знати норми охорони праці та пожежної безпеки був обумовлений посадовою інструкцією Регіонального менеджера зі збуту ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна». Зазначив суду, що всі розрахунки з позивачем були проведені ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» з дотримання вимог законодавства, трудового договору з працівником та своєчасно. Крім обов’язкових платежів на користь працівника, нарахувань та відрахувань ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» надавала позивачу додаткові блага за власною доброю волею. Відповідно до витягів з розрахункових відомостей по підприємству позивачу виплачувалися заробітна плата, компенсація за найм житла, страхування життя, щомісячна премія, премія за результатами діяльності, інші премії, компенсація витрат а харчування, одноразова компенсація у зв’язку з переїздом. При цьому згідно до ст.6 Трудового договору, укладеного із позивачем обов’язковим платежем зі сторони роботодавця була лише заробітна плата, а тому будь-які претензії позивача щодо своєчасності та неповноти виплат, які не є заробітною платою, передбаченою Трудовим договором, є безпідставними. З розрахункових листів видно, що заробітна плата позивачу виплачувалась регулярно, два рази на місяць, в робочі дні, через проміжок часу, що не перевищує п’ятнадцять календарних днів та не пізніше 13го та 28го числа, а тому відповідачем не порушувалися вимоги законодавства про працю щодо строків виплати заробітної плати. Повідомлення позивача про всі дані здійснювалися шляхом надсилання на його електронну адресу розрахункових листів та повідомлення відбувалося й усно і у позивача був постійний доступ до такої інформації. За весь час роботи від позивача не було жодного запису щодо здійснення йому виплат та жодних скарг щодо порушення роботодавцем строків чи повноти виплат, відрахувань та нарахувань. Днем звільнення позивача було 09 серпня 2013 року, перед днем звільнення 05.08.2013 року позивача було письмово повідомлено, що 09.08.2013 року з ним буде проведено повний розрахунок. В день звільнення 09.08.2013 року позивачу було виплачено 11 809,58 грн., яка включає компенсацію невикористаної відпустки та оплату лікарняних листків по лікарняному листку. 28.08.2013 року позивачу було виплачено 1564,84 грн., яка включає сторнування окладу за період з 29.07.2013-31.07.2013 року та оплата лікарняних листків за перші в 5 днів по лікарняному листу 30.08.2013 року було переглянуто кількість робочих днів позивача. 26.09.2013 року позивачу було виплачено 3 686,31 грн. На даний час невиплаченою залишається сума 10410,20 грн., яка є заборгованістю по оплаті лікарняного за рахунок коштів Фонду соціального страхування, ці кошти можуть бути виплачені позивачу лише після того, як будуть отриманні від фонду. Тому роботодавцем не порушено вимоги про розрахунок з позивачем у день звільнення, оскільки йому були виплачені у цей день всі суми, які потрібно було сплатити. Затримка у виплатах по лікарняних листках зумовлена винними діями позивача. Так, лікарняні листки були отримані відповідачем від позивача лише 30.07.2013 року та 12.08.2013 року та лише після отримання лікарняних листків відповідач оформив відповідні заяви до Фонду. Кошти від Фонду відповідно до заяви від 14.08.2013 року були отримані відповідачем лише 25.09.2013 року. Тому прохає суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 вимоги позивача не визнала посилалась на обставини викладені в запереченні. Прохала суд відмовити в задоволені позову.

В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснив, що він дійсно телефонував позивачу та говорив, щоб той повернув автомобіль ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна», тому як було встановлено, що він витрачає паливо.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду пояснила, що вона працює провідним фахівцем по роботі з персоналом. 05.07.2012 року позивач був в трудових відносинах з ОСОБА_9, де 31.01.2013 року був звільнений та 01 лютого 2013 року оформлений на посаді менеджера ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна». Позивач був звільнений за його заявою про звільнення за власним бажанням та трудова книжка була направлена кур’єрською доставкою після його згоди на це. Вона не говорила позивачу, що той більше не працюватиме в ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна», а лише просила вирішити питання про його недоліки в роботі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду зазначив, що він працює комерційним директором в ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна», позивач був звільнений за його бажання, за його заявою. Він не говорив, що позивачу треба звільнятися, питання стояло про те, що в роботі позивача є недоліки, витрачав паливо не за призначенням.

Вислухавши позивача, представника позивача, представників відповідача, свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 згідно наказу № ОС-43 від 01 лютого 2013 року був прийнятий на роботу до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю „Джонсон і Джонсон Україна” на посаду менеджера зі збуту у південному регіоні, що вбачається з наданого наказу та не заперечується сторонами.

05 липня 2013 року позивачу від імені відповідача був направлений лист із повідомленням про тимчасове вилучення корпоративного автомобіля у зв’язку з перевищенням ліміту пробігу та порушенням вимог Політики компанії по використанню корпоративних автомобілів, що не заперечується сторонами.

Позивачем 26 липня 2013 року на ім’я відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю „Джонсон і Джонсон Україна” була написана заява про його звільнення із займаної посади за власним бажанням, що вбачається з наданої копії листа та доданої до неї заяви та не заперечується сторонами.

05 серпня 2013 року на адресу позивача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю „Джонсон і Джонсон Україна” було направлено повідомлення про те, що заява позивача була задоволена, визначено день звільнення та останній робочий день ОСОБА_1 09 серпня 2013 року, повідомлено, що в день звільнення буде проведено повний розрахунок та повідомлено про необхідність отримання трудової книжки або у випадку неможливості особисто отримати трудову книжку запропоновано надати письмову згоду на її пересилання з доставкою.

Як вбачається з наданого наказу № ОС-100 ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю „Джонсон і Джонсон Україна” з позивачем трудовий договір був припинений та 29 серпня 2013 року у Трудовій книжці ОСОБА_1 зроблено запис про звільнення за власним бажанням згідно до ст. 38 КЗпП Україна на підставі Наказу № ОС-100 від 08 серпня 2013 року, що не заперечується сторонами.

09 серпня 2013 року на адресу позивача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю „Джонсон і Джонсон Україна” було направлено повідомлення в якому зазначено, що заява позивача була задоволена, повідомлено, що в день звільнення буде проведений розрахунок, а також повідомлено про можливість отримання трудової книжки за адресою відповідача, на що позивач своїм листом від 22.08.2013 року надав згоду на надсилання йому трудової книжки кур’єрською службою.

Так, як вбачається з матеріалів, наданих представником відповідача, трудова книжка та наказ про звільнення, довідка з місця роботи були направлені ОСОБА_1 кур’єрською службою.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Ч.2 ст.38 Кодексу законів про працю України, визначено, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Так, як встановлено в судовому засіданні позивач 26 липня 2013 року надав відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням та його було попереджено, що останнім робочим днем є 09.08.2013 року та у своїх листах адресованих ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» не зазначав наміру продовжувати роботу.

Ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Так, у своїй заяві про звільнення ОСОБА_1 не визначив строк відносно розірвання трудового договору та не вказано інформацію про будь-які порушення зі сторони роботодавця, а лише вказано, що є конфлікт з керівником та втрата морального задоволення від роботи, а тому заяву не можна віднести оформлену згідно до ч.3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, що вбачається з наданих суду листів адресованих відповідачу.

Посилання позивача про те, що відповідачем було порушено порядок видачі трудової книжки є безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.4.1 Наказу Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

П. 4.2 зазначеного наказу визначено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Так, як вбачається з наданих представником відповідача листів, позивача 05.08.2013 року та від 09.08.2013 року було повідомлено про необхідність отримання трудової книжки, у зв’язку з відсутністю на роботі в день звільнення та після отримання від позивача письмової згоди на надсилання трудової книжки, йому були направлені оригінали документів із записом про його звільнення. Та посилання позивача, що була затримка при видачі трудової книжки не є обґрунтовані, оскільки письмова згода позивача була отримана відповідачем 23 серпня 2013 року, а наступні три дні були вихідними днями.

Крім цього, посилання позивача про те, що ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» не провело з ним повний розрахунок не відповідає дійсності, оскільки 05.08.2013 року позивача було письмово повідомлено, що 09.08.2013 року з ним буде проведено повний розрахунок.

Так, в день звільнення 09.08.2013 року позивачу було виплачено 11 809,58 грн., яка включає компенсацію невикористаної відпустки та оплату лікарняних листків по лікарняному листку, 28.08.2013 року було виплачено 1564,84 грн., яка включає сторнування окладу за період з 29.07.2013-31.07.2013 року та оплата лікарняних листків за перші в 5 днів по лікарняному листу. 26.09.2013 року позивачу було виплачено 3 686,31 грн. На даний час невиплаченою залишається сума 10410,20 грн., яка є заборгованістю по оплаті лікарняного за рахунок коштів Фонду соціального страхування, ці кошти можуть бути виплачені позивачу лише після того, як будуть отриманні від фонду. Таким чином, суд вважає, що роботодавцем не порушено вимоги про розрахунок з позивачем у день звільнення, оскільки йому були виплачені у цей день всі суми, які потрібно було сплатити.

Відповідно до вимог ст.44 Кодексу законів про працю України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно до ч.4 ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Частиною третьою ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В свою чергу позивачем ОСОБА_1 суду не доведено, що його звільнення з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» відбулось внаслідок тиску з боку керівництва, порушення відповідачем норм трудового законодавства.

Крім цього, наведені позивачем нібито порушення ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» норм трудового законодавства, як порушення повернення трудової книжки, здійснення з ним розрахунку, відбувалося вже після його звільнення.

Таким чином, суд вважає, що звільнення позивача ОСОБА_1 за його бажанням за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України було обґрунтованим та таким, що відповідало законодавству України, а тому позовні вимоги про зміну формулювання причин та дати звільнення, а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 38, 44, 235 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 213, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» про зміну формулювання причин та дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін апеляційної скарги з дня його проголошення.

Суддя Похваліта С. М.