Справа № 11 - 841 Головуючий у І інстанції- Нечуй Б.П.
Категорія ст. 296 ч. 2 КК Доповідач у 2 інстанції - Ткач C.O .
УХВАЛА
Іменем України
05 грудня 2006 року. м. Житомир
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Мельничук Н.М.
суддів...................... Ткача С.О.
Захарчука С.В.
з участю:
прокурора................ Турської В.В.
потерпшого.............. ОСОБА_1
засуджених.............. ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Лугинського районного суду від 29 вересня 2006 року, яким .
ОСОБА_2, уродженець і житель АДРЕСА_1, раніше не судимий;
ОСОБА_3, уродженець і житель АДРЕСА_1, раніше не судимий;
ОСОБА_4, уродженець і житель АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджені за ст. 296 ч. 2 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України засуджені звільнені від відбування призначеного покарання з випробуванням, іспитовим строком 1 рік, покладенням на них обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд визнав ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 винними у хуліганстві - грубому порушенні громадського порядку з мотиву явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб. Згідно вироку суду, засуджені, 06 березня 2006 року о 19 годині ЗО хвилин в стані алкогольного сп'яніння поблизу кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 на АДРЕСА_2, безпричинно побили ОСОБА_1, заподіяли потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
В апеляції потерпілий ОСОБА_1. просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4., ОСОБА_3., ОСОБА_2. більш тяжке покарання запропоноване прокурором та стягнути з них солідарно 10000 гривень моральної і 1255 гривень 77 коп. матеріальної шкоди.
Вважає, що суд призначив м'яке покарання та безпідставно відмовив у задоволенні заявленого позову. Призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі винних, які не працюють, ведуть аморальний спосіб життя, збитки не відшкодовують.
В запереченні на апеляційну скаргу засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_3., ОСОБА_2. просять залишити вирок суду без зміни, апеляцію потерпілого без задоволення.
Заслухавши доповідача, потерпілого, міркування прокурора про законність та обгрунтованість вироку суду, засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів і не оскаржується учасниками судового розгляду.
Покарання винним призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, який стверджується наданими доказами задоволений і на час розгляду апеляції сплачений в сумі 1339 гривень 10 коп., підстав для скасування чи зміни вироку в цій частині не встановлено.
Що стосується вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1, суд не дотримався вимог ст. ст. 64 п. 4, 323, 328 КПК України та проігнорував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» із змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим і базуватись лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи потерпілий подав позовну заяву про відшкодування моральної шкоди на суму 10000 гривень (а. с. 146).
У заяві, та в судовому засіданні ОСОБА_1. моральну шкоду обґрунтовував вчиненим щодо нього безпричинним насильством, внаслідок якого був позбавлений можливості працювати і утримувати сім'ю, перебував довгий час на стаціонарному лікуванні, сім'я понесла значні матеріальні витрати, продовжує хворіти, має незадовільний стан здоров'я після побиття. Внаслідок злочинних дій переніс нервовий розлад сам і члени родини.
Таким чином ОСОБА_1. відповідно до вимог ст. 64 п. 4 КПК України доказував характер і розмір заподіяної шкоди.
Однак суд, частково задовольняючи позовні вимоги доводи потерпілого не врахував, зазначених вимог закону і роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду належним чином не виконав.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, суд формально, лише у самій загальній формі вказав, що потерпілий зазнав ушкоджень і страждань в результаті дій підсудних. Виходячи з яких досліджених доказів виходив суд частково задовольняючи позов, не вказано.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що із-за допущених порушень вимог кримінально - процесуального законодавства, постановлений судом першої інстанції вирок щодо засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в частині часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні в порядку п. З ст. 373 КПК України, із збільшенням суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з винних.
Враховуючи обставини, тривалість, зухвалість і цинізм вчиненого щодо потерпілого насильства, його наслідки, колегія суддів виходячи із засад розумності, справедливості, виваженості та достатності визначає розмір моральної шкоди в сумі 8000 гривень.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Лугинського районного суду від 29 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди змінити.
Збільшити суму стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 з 1500 гривень до 8000 гривень.
В решті вирок суду залишити без зміни.