Справа №11-827 Категорія ч.2 ст.28б
Головуючий у І інстанції Седан Ф.В,
Доповідач Гузовський О.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року м. Житомир
Колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого Романова О.В.
суддів............. Гузовського О.Г., Єрещенка A.M.
з участю прокурора..... Воронухи Д.С. розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 3 жовтня 2006 року, яким засуджено
ОСОБА_1, уродженця смт. Брусилів Житомирської області, громадянина України , українця , освіта вища, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину , працюючого ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого, - за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 1 п. "б", ст. 12 Закону України „Про амністію" від 31.05.2005 року, ОСОБА_1. від призначеного покарання звільнено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3320грн.84 коп. матеріальної шкоди, 25000 грн. моральної шкоди., 18285 грн.46 коп. відшкодування шкоди її неповнолітнім дітям -ОСОБА_3 - 6479,10 грн. та ОСОБА_4 -11806,36 грн., а всього стягнуто 46606 грн.30 коп.(сорок шість тисяч шістьсот шість грн..30 коп). В іншій частині позов залишено без задоволення. Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд.
Згідно вироку, ОСОБА_1. засуджено за скоєння наступного злочину
В порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1, 17.06.2005 року біля 19 години, керуючи власним автомобілем ВАЗ-2101 державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Лєрмонтова в смт. Брусилів в напрямку с. Кочерів Радомишльського району, побачив, що по правому краю проїзної частини в попутному напрямку йдуть пішоходи - ОСОБА_5 зі своєю дружиною ОСОБА_2. і вирішив їх обігнати. Виконуючи маневр обгону ОСОБА_1, маючи технічну можливість уникнути наїзду, допустив порушення п.п. 2.3; 12.3; 13.3 Правил дорожнього руху, а саме; не був уважним і не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, не вжив заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного заходу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, яку об'єктивно спроможний був виявити, не врахував безпечний боковий інтервал, стан проїзної частини кривизну ділянки дороги і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді масивного синця по задній поверхні лівого стегна, синців на поверхні правої кисті на всьому протязі, множинних саден на кордоні волосяної частини голови, крововиливів під м'які покрови голови зі сторони внутрішньої їх поверхні, перелому правих ребер. Дані тілесні ушкодження в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя через свої ускладнення (двобічна застійна флегмонозно-гнійна пневмонія), потягли за собою смерть потерпілого, тобто не знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 матеріальної і моральної шкоди та зменшити суми, які підлягають стягненню.
На його думку, вирок суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_2 є частково не законним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно висновків судово - медичної експертизи № 108 та додаткової судово - медичної експертизи № 25, заподіяні внаслідок дорожиьо -транспортної пригоди ОСОБА_5. тяжкі тілесні ушкодження не знаходяться в прямому причинному зв'язку з його смертю, а тому смерть ОСОБА_5 наступила не від того, що він скоїв ДТП, а від того, що лікарі неналежним чином його лікували.
Він згоден, що повинен частково відшкодувати завдану потерпілій шкоду, а саме шкоду за те, що вона понесла витрати на лікування свого чоловіка, а також частково відшкодувати моральні страждання та переживання у зв'язку з порушенням її життєвих зв'язків, але не згоден, що смерть ОСОБА_5 наступила внаслідок його дій, а тому не повинен відшкодовувати шкоду понесену ОСОБА_2 на поховання ОСОБА_5 та його дітям у зв'язку із втратою годувальника.
Вважає, що рішення про стягнення з нього на користь відповідачки моральної шкоди в розмірі 25 ООО грн. постановлене з порушенням закону, оскільки в рішенні нічого не зазначено про те, з яких розрахунків виходив суд визначаючи розмір моральної шкоди.
Також, при постановленні вироку суд не врахував вимог ч.2 ст. 1200 Цивільного кодексу України в якій зазначено, що на дітей шкода відшкодовується у розмірах середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди, і стягнув весь середній заробіток ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей.
При винесені рішення про стягнення матеріальної та моральної шкоди суд також не прийняв до уваги, що вчинений ним злочин відноситься до категорії неумисних злочинів, а також, що у нього також знаходяться на утриманні двоє неповнолітніх дітей, а тому він не в змозі виплатити зазначену в вироку суму.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляції, перевіривши кримінальну справу відповідно до вимог ст.365 КПК України, судова колегія апеляцію залишає без задоволення, а вирок суду без зміни з наступних підстав.
За висновками № 108 судово-медичної експертизи від 7.07.2005р. (а.с. 40-41) та додаткової судово-медичної експертизи № 25(а.с.84-85), тілесні ушкодження, які отримав потерпілий ОСОБА_5. внаслідок ДТП, в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які потягли за собою розвиток двобічної, застійного характеру, флегмонозно-гнійної пневмонії, котра і явилась безпосередньою причиною смерті.
Тобто, зв'язок між отриманими потерпілим під час ДТП тілесними ушкодженнями та його смертю, хоч і не прямий, але є. Доводи апелянта про те, що смерть ОСОБА_5 наступила не від наслідків ДТП, а від того, що лікарі неналежним чином його лікували, нічим не обґрунтовані та безпідставні. Саме наслідки ДТП привели потерпілого на лікарняне ліжко в тяжкому стані(комі), а боротьба лікарів за його життя виявилась марною через двобічну застійну флегмонозно-гнійну пневмонію - ускладнення, що виникло внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.
А тому, висновок суду про необхідність відшкодування засудженим ОСОБА_1 шкоди понесеної ОСОБА_2 на поховання ОСОБА_5 та його дітям у зв'язку із втратою годувальника вірний.
Безпідставні також твердження засудженого в апеляції, що при постановленні вироку суд не врахував вимог ч.2 ст. 1200 Цивільного кодексу України в якій зазначено, що на дітей шкода відшкодовується у розмірах середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди, і стягнув весь середній заробіток ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей.
На а.с. 177 наведений розрахунок розміру стягнення шкоди на дітей потерпілого ОСОБА_5, який в повній мірі відповідає вимогам ст. 1200 ЦК України, а саме:
середньомісячний заробіток ОСОБА_5., відповідно до довідки з місця роботи становив 575,93 грн.(а.с.16З). Крім нього самого, у нього на утриманні перебували дружина та двоє неповнолітніх дітей. Керуючись вимогами ст. 1200 ЦК України, розмір шкоди становить 575,93 : 4 = 143,98 грн, на одну дитину в місяць.
Розмір шкоди на сина ОСОБА_6, який є учнем школи, з моменту смерті батька (24.06.2005р.) до досягнення ним вісімнадцяти років (до 26.03.2009р.) становить:
143,98 грн. х 45 місяців = 6479,10 грн.
Розмір шкоди на дочку ОСОБА_7, яка є студенткою 1-го курсу Державного університету їм. Т.Г. Шевченко, з моменту смерті батька (24.06.2005р.) до досягнення нею двадцяти трьох років (до 7.05.2012р.) становить:
143,98 грн. х 82 місяці = 1180636 грн.
Загальна сума шкоди на дітей становить 6479,10 + 11806,36 = 18285,46 грн., яку суд і стягнув із засудженого, керуючись вимогами ст. 1200 ЦК України, згідно яких, право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, зокрема, дитина - до досягнення нею вісімнадцяти років (учень, студент - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Задовольняючи частково цивільний позов, суд 1 інстанції у вироку навів мотиви та розрахунки, зазначивши зокрема, що злочинними діями підсудного потерпілій-цивільній позивачці заподіяно певну матеріальну шкоду пов'язану з понесениям витрат на лікування чоловіка ОСОБА_5., придбанням ліків за власний рахунок та витрат, пов'язаних з його похованням.
Матеріальна шкода відшкодована в добровільному порядку лише частково в розмірі 1000 грн. З врахуванням всіх обставин справи, згідно з вимогами ст. 23, ч. 2 ст. 1168, ст.ст. 1187, 1200, 1201 ЦК України, суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2. в розмірі 3320 грн.84 коп. в якості відшкодування матеріальної шкоди ( 1817,14 грн. - придбання ліків з врахуванням відшкодування шкоди в розмірі 1000 грн., 1094, 0 грн., придбання труни та інших ритуальних речей, 409,70 грн. - придбання одягу для покійного), поскільки ця шкода заподіяна з вини підсудного, підтверджена відповідними документами, довідками навчальних закладів, довідкою про середню заробітну плату ОСОБА_5., висновком судово-медичної експертизи про те, що смерть ОСОБА_5. настала внаслідок ускладнення спричинених йому тяжких тілесних ушкоджень.
Стягуючи моральну шкоду в розмірі 25000 грн. суд врахував глибину і тривалість моральних страждань позивачки, настання негативних змін у житті потерпілої, їх характер, ступінь тяжкості заподіяної душевної травми, вік потерпілої, яка залишилась вдовою з двома дітьми, з моральними переживаннями та фізичними стражданнями у зв'язку зі смертю чоловіка, з порушенням нормального ритму життя, неможливістю вести активний спосіб життя.
Таким чином, твердження в апеляції про відсутність розрахунків стягнення моральної та матеріальної шкоди безпідставні.
Крім того, коли шкода завдана вчиненням злочину фізичною особою, суд не може зменшити розмір її відшкодування залежно від матеріального становища цієї особи(ст.1193 ЦК України), а тому безпідставні посилання апелянта на те, що при винесені рішення про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд не прийняв до уваги, що у нього знаходяться на утриманні двоє неповнолітніх дітей.
На підставі наведеного, керуючись ст.365,366 КПК України, судова колегія,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 3 жовтня 2006 року щодо нього - без зміни.