Справа № 161/5767/13-ц

Провадження № 2/161/2273/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

при секретарі - Козак О.А.

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

представника третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини та встановлення порядку побачення з нею,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем по справі перебували у шлюбі, який розірваний 21.05.2012 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу вони не можуть в добровільному порядку домовитись про виховання та проживання сина, відповідач перешкоджає бачитись з дитиною.

Крім того, йому відомо, що неповнолітній син постійно проживає в м.Луцьку, в той час як відповідач проживає в м. Харкові та працює у ДН НАМН України «Інститут загальної та невідкладної хірургії НАМНУ» та обіймає посаду кардіохірурга.

При цьому, вихованням його сина займається мати відповідачки - ОСОБА_3, яка є особою похилого віку та хворіє на вірусний гепатит С.

Вказує, що на даний час він є власником 4-х кімнатної ізольованої квартири, де проживає сам, тобто має всі належні житлові умови для комфортного проживання сина разом з ним. Крім того, він працює в Державній установі «Інститут загальної та невідкладної хірургії НАМН Україна» на посаді наукового співробітника і має стабільний, регулярний дохід.

В зв'язку з чим просить суд визначити місце проживання сина з ним, як батьком неповнолітньої дитини.

ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини та встановлення порядку побачення з дитиною.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.05.2012 року в судовому порядку розірвано шлюб між нею та відповідачем по причині зловживанням відповідачем спиртними напоями, застосуванням ним до неї насилля в присутності малолітнього сина, неналежним виконанням своїх батьківських обов'язків.

Зазначає, що 27.10.2010 року в той час, коли вона перебувала на роботі, ОСОБА_1 повинен був доглядати за малолітнім сином, однак залишив його одного вдома, а після повернення не зміг зайти в квартиру, оскільки двері захлопнулись, внаслідок чого дитина протягом кількох годин перебувала одна і могла нанести собі шкоду. Свідченням даної події є звукозапис на службу екстреної допомоги 101 та рапорт за №020/5443/120 керівника ГТУ МНС України у Харківській області.

Крім того, ОСОБА_1 в присутності малолітнього сина неодноразово застосовував до неї фізичну силу та нецензурно висловлювався.

Вказує, що вона даний час працює у Волинській обласній клінічній лікарні на посаді серцево-судинного лікаря-хірурга, проживає разом із сином в шестикімнатному будинку своїх батьків. Для дитини створені всі належні умови проживання та виховання, він має власну кімнату, іграшки, комп'ютерну техніку, теплий одяг та інші необхідні речі. Крім того, вона з метою придбання власного житла в м. Луцьку, реалізовує власну квартиру в м. Харкові.

В зв'язку з чим, просить визначити місце проживання сина з нею, як матір'ю неповнолітньої дитини, а також встановити години для зустрічей ОСОБА_1 з сином щосуботи та щонеділі з 14 до 18 год. щомісяця за попереднім повідомленням її про годину початку та закінчення такої зустрічі. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник за первісним позовом позовні вимоги уточнили, зазначивши, що відповідач неналежним чином виконує свої обов'язки стосовно материнського піклування про сина та аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини, оскільки вона притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а також стосовно неї внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст.356 КК України. В решті позовну заяву підтримали з підстав викладених в ній, просили суд її задовольнити, а в задоволенні зустрічного - відмовити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні первісний позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні. Зустрічний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просили її задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши представлені письмові докази у справі, покази свідків, суд прийшов до висновку, що первісний позов до задоволення не підлягає, а зустрічний слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14.08.2012 року і не можуть дійти згоди стосовно визначення місця проживання та виховання дитини (а.с. 10).

Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В судовому засіданні з'ясовано, що батьки неповнолітнього ОСОБА_6 офіційно працевлаштовані, мають постійне місце проживання, позитивно характеризуються за місцем роботи(а.с. ).

Як слідує з положень Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Отже, враховуючи пояснення сторін, їх представників та інші докази, суд приходить до висновку, що саме позов ОСОБА_3 підлягає до задоволення в частині визначення місця проживання дитини.

При цьому суд враховує наявність висновку служби у справах дітей за №157 від 25.09.2013 року про можливість та доцільність проживання неповнолітньої дитини з матір'ю, який затверджений рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 612-3 від 02.10.2013 року (а.с. ).

З наведеного висновку, протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини, акту обстеження умов проживання слідує , що для дитини матір'ю створені задовільні умови проживання, сі'я мешкає у приватному 6-кімнатному будинку з усіма зручностями, дитина забезпечена усім необхідним і членами комісії одноголосно прийнято рішення про доцільність проживання дитини з матір'ю (а.с. ).

Водночас, суд не приймає до уваги висновок Департаменту праці та соціальної політики управління служб у справах дітей Харківської міської ради №453 від 14.12.2012 року, оскільки вважає, що він прийнятий з порушенням процедури прийняття таких рішень, поскільки він не затверджений рішенням виконавчого комітету міської радою, що суперечить п.п. 4 п. б ч. 1 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», так як орган опіки та піклування являється дорадчим органом і саме до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.

Аналогічні положення закріплені і у п. 72 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, з якого слідує, що після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

При цьому п. 3 вказаного Порядку визначено, що органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Крім цього, вказаний висновок підготовлений і складений 14.12.2012 року, тобто пройшов значний період часу, який не може об'єктивно та в повній мірі висвітлити фактичні обставини щодо можливості проживання та виховання дитини з батьком, в той час як увесь цей період дитина проживає з матір'ю.

За таких обставин, дослідивши та оцінивши в сукупності представлені докази, в тому числі показання свідків, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити частково та визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_6 з матір'ю, оскільки з врахуванням віку дитини, її потреб, забезпечення належних умов для її проживання та відпочинку це буде доцільно та в інтересах малолітнього.

При цьому, притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП не може слугувати беззаперечним доказом неналежного здійснення нею батьківських обов'язків, так як слідує з матеріалів справи однією з причин цього слугували неприязні відносини між батьками дитини, про що свідчать акти судово-медичного остеження ОСОБА_3 та копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. ) і переїзд у зв'язку з цим матері з дитиною до бабусі в м.Луцьк, яка хворіє на вірусний гепатит С(а.с. ).

Проте, як вбачається із виписки з медичної картки хворої ОСОБА_3 - бабусі дитини, де вона проживає, наявна у неї хвороба контактно-побутовим шляхом не передається і сумісне проживання з малолітніми дітьми не забороняється(а.с. ).

Крім цього, не заслуговують на увагу доводи представника позивача про реальну небезпеку виселення дитини та залишення її без житла через невиконання власником квартири ОСОБА_3 своїх зобов'язань по кредитному договору, так як вони належними і допустимими доказами не підтверджуються, а спростовуються копією свідоцтва про право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1, з якого вбачається його належність ОСОБА_9, який з ОСОБА_3 згідно рішення суду від 24.12.2009 року шлюб розірвав та у відповідності до шлюбного договору від 22.12.2009 року вказане житло перебуватиме у його особистій власності (а.с. ).

Щодо позовної вимоги ОСОБА_3 стосовно встановлення годин для зустрічей ОСОБА_1 із сином, то в цій частині позову слід відмовити, оскільки вона заявлена передчасно і без належного обгрунтування саме такого періоду часу, а також всупереч волі позивача, який вправі заявити такі вимоги з відповідним обґрунтуванням в разі перешкод у побаченні і спілкуванні з дитиною.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати в розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 60, 81, 84, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ст.161 Сімейного Кодексу України, Декларацією прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини та встановлення порядку побачення з дитиною - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю ОСОБА_3, яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк