ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 листопада 2013 рокум. Ужгород№ 807/3369/13-а
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого - судді Микуляк П.П.,
при секретарі судового засідання - Лумей В.Г.,
за участю сторін та осіб, які беруть участь у справі :
представника позивача: Прокуратура м. Ужгорода - Натовський М.М.,
представника відповідача: Виконавчий комітет Ужгородської міської ради - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому адміністративну справу за позовом Прокуратури міста Ужгорода до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення № 179 від 29.05.2013 року, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 14 листопада 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 листопада 2013 року.
Позивач - Прокуратура міста Ужгорода звернулася до суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, яким просить: визнати протиправним та скасувати п. 1.8 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на посвідчення угоди про відчуження майна» № 179 від 29.05.2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач приймаючи п. 1.8 рішення № 179 від 29.05.2013 року про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на посвідчення угоди про відчуження майна, продаж трьохкімнатної квартири загальною площею 82,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, право користування якою має малолітній ОСОБА_3, вийшов за межі своїх повноважень, оскільки істотно погіршив майновий стан неповнолітнього, а тому прийняте рішення суперечить вимогам Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» .
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.
Відповідач будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового розгляду у судове засідання повторно не з'явився, не забезпечив явку свого представника, не повідомивши про причини неявки, заперечення на позовну заяву не надав, а тому у відповідності до ст. 35 КАС України, сторона вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що позивачем проведено перевірку в порядку нагляду за дотриманнямі застосуванням законів у виконавчому комітеті Ужгородської міської ради за зверненням гр. ОСОБА_4 щодо законності п. 1.8 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 179 від 29.05.2013 року про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на посвідчення угоди про відчуження майна, продаж трьохкімнатної квартири загальною площею 82,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, право користування якою має малолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1
Пунктом 1.8 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області № 179 від 29 травня 2013 року "Про надання дозволів на посвідчення правочинів про відчуження та набуття майна" було вирішено дати дозвіл на посвідчення угод про вчинення правочинів від імені дітей щодо майна, право власності, або право користування якими мають діти, таким громадянам: гр. ОСОБА_2, мешканці АДРЕСА_2, на посвідчення угоди про відчуження майна, продаж трьохкімнатної квартири загальною площею 82,0 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1, право користування якою має малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12)
Вказане рішення відповідач виносив розглянувши матеріали, враховуючи протокол № 9 від 22.05.2013 року комісії з питань захисту прав дитини, керуючись ст.ст. 148, 177, 243, 244 Сімейного кодексу України, ст.. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».
Відповідно до ст.3 Конвенції «Про права дитини» схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дітей.
Згідно ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні правочинів стосовно нерухомого майна.
У відповідності до ч.4 ст.177 Сімейного кодексу України передбачено, що дозвіл на вчинення право чинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця з дня надходження заяви при обов'язковому гарантуванні права збереження дитини на житло.
В ході проведеної перевірки встановлено, що заява громадянки ОСОБА_2 з проханням надати дозвіл на продаж трикімнатної приватизованої квартири житловою площею 53,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована в міській раді 13.05.2013 (а.с.20), а протокол № 9 засідання комісії з питань захисту прав дитини Ужгородського міськвиконкому, де розглядалося зазначене питання, датований 22.05.2013, тобто перевірка з приводу збереження права неповнолітнього на житло при відчуженні вказаної квартири посадовими особами Ужгородської міської ради не проводилась.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» №866 від 24.09.2008 визначено процедуру отримання та порядок погодження намірів на вчинення правочинів право розпорядження або користування яким мають неповнолітні діти.
Пунктом 66 Постанови Кабінету Міністрів України «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» визначено перелік документів, які подають заявники до служби у справах дітей, в тому числі, заяву кожного з батьків, а відповідно до п.67 дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надасться виконавчим органом міської ради виключно за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна.
Однак, в порушення даних вимог законодавства, службою у справах дітей Ужгородської міської ради подання до виконавчого комітету Ужгородської міської ради не вносилось, перевірка документів за місцем знаходження майна не проводилась, акт обстеження за місцем знаходження гарантованого майна, садового будинку, що розташований в Ужгородському районі - відсутній, заява від ОСОБА_4, який згідно свідоцтва про народження дитини від 16.04.2010 року НОМЕР_1 (а.с.21) являється батьком малолітнього ОСОБА_3 службою у справах малолітніх дітей не була отримана, про розгляд питання щодо надання згоди на відчуження майна останній не повідомлявся. Вказаний факт додатково підтверджується поясненям від 07.08.2013 року (а.с.67).
Крім того, в поданій заяві до служби у справах дітей Ужгородської міської ради ОСОБА_2 вказала про наявність у неї гарантованого для проживання неповнолітнього власного будинку, що розташований за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, Оноківська сільська рада, "Агрос" Доманинська реформа урочище. Проте, перевіркою проведеною прокуратурою міста Ужгорода встановлено, що власником вказаного будинку являється гр. ОСОБА_5
Згідно технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна реєстр. № 680 (28103300) даний "власний будинок" є садовим будинком без номеру в кооперативі "Агрос" (а.с.37).
Відповідно до наказу Держкоммістобудування № 44 від 17.04.1992 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92" садовий будинок - це будівля літнього (сезонного) використання, яка в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків.
Таким чином, садовий будинок не є місцем для постійного проживання і призначений лише для тимчасового перебування з метою відпочинку чи лікування.
Судом встановлено, що згідно довідки ЖБК "20 років Возз'єднання" від 11.05.2013 малолітній ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2, загальною площею 60,2 кв.м. (а.с.27). Відповідно до ст.47 Житлового кодексу Української РСР норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
На усунення виявлених порушень прокуратурою міста Ужгорода 16.08.2013 року було внесено подання № 72-6287 про скасування п.1.8 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №179 від 29.05.2013 (а.с.8), яке відхилено рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради (а.с.14).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи рішення № 179 від 29.05.2013 року про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на посвідчення угоди про відчуження майна, продаж трьохкімнатної квартири загальною площею 82,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, право користування якою має малолітній ОСОБА_3 (п.1.8), вийшов за межі своїх повноважень. Позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Прокуратури м. Ужгорода до виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення № 179 від 29.05.2013 року - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п. 1.8 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 179 від 29.05.2013 року про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на посвідчення угоди про відчуження майна.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст.254 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя П.П. Микуляк