ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2013 року Справа № 30379/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Костіва М.В.
суддів: Шавеля Р.М., Савицької Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 року у справі за позовом Держаної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації» про стягнення заборгованості,-
встановила:
У листопаді 2009 року Держана податкова інспекція у м. Рівне Рівненської області ДПС звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації» про стягнення заборгованості.
Позивач вказував, що відповідачем подано до ДПІ у м. Рівне податковий розрахунок форми №1-ДФ «Податковий розрахунок суми доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку» за 2008 рік - 127 700,90 грн. та 9 місяців 2009 року - 46 823,01 грн.
Фактично сплачена сума становить 139 722,72 грн., з них за 2008 рік - 123 585,27 грн., за 2009 рік - 16 137, 45 грн., що підтверджується даними облікових карток підприємства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.
Оскільки платником податків у добровільному порядку суму заборгованості не погашена, позивач звернувся до суду та просив стягнути з ТзОВ «Управління малої механізації» не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 34 801,19 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 року позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ «Управління малої механізації» до місцевого бюджету м. Рівне заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у сумі 34 801,19 грн.
Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТзОВ «Управління малої механізації» виконавчим комітетом Рівненської міської ради 03.02.1994р. зареєстроване як юридична особа, дані про нього внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21.05.2007р. Товариство зареєстроване платником податків і перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Рівне з 02.04.1998р. за №040/0314.
ТзОВ «Управління малої механізації» подало до Державної податкової інспекції у м. Рівне податкові розрахунки форми №1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку» за 2008р. та за 9 місяців 2009р. Згідно поданої відповідачем звітності сума нарахування податку з доходів фізичних осіб становила 174 523,91грн., з них: 127 700,90грн. - за 2008р., 46823,01грн. - за 2009р.
Фактично відповідачем сплачено до бюджету податку з доходів фізичних осіб лише 139722,72грн.
Станом на 30.11.2009 року заборгованість перед бюджетом по сплаті податку з доходів фізичних осіб у сумі 34801,19грн. відповідачем не сплачена.
Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Податковим агентом в розумінні зазначеного Закону є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно пп. «а»п. 19.2 ст. 19 зазначеного Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», який визначає, зокрема податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, податок з доходів фізичних осіб відноситься до загальнодержавних податків.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює, зокрема порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Таким чином, самостійне узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, визнання узгодженого податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, несплаченого протягом граничних строків, податковим боргом та погашення податкового боргу здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що під терміном «податкова декларація», «розрахунок» розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) (п. 1.11 ст. 1 цього Закону).
Аналіз положень Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451, зокрема п. 2.1, п. 3.1, свідчить, що розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), подається податковими агентами до податкового органу в строки, передбачені в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для подачі податкової декларації за календарний квартал (підпункт «б» підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону), і він містить в собі дані про нарахований і утриманий податок та суму, яка фактично підлягає сплаті до бюджету.
Таким чином, розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), за своє суттю є податковою декларацією, розрахунком в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (абзац перший п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Отже, відповідачем були узгоджені суми податку з доходів фізичних осіб, визначені в розрахунках за формою № 1ДФ, як суми, які підлягають сплаті до бюджету.
Ці суми податку частково не були сплачені відповідачем.
Наслідком несплати узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки є прийняття податковим органом податкових вимог (абзац перший підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. Обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (підпункт 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 вищезазначеного Закону).
Отже, несплата узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки тягне за собою процедуру стягнення податкового боргу відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивачем не виконано процедуру стягнення податкового боргу, передбачену Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що позбавляє її права на стягнення цієї суми боргу в судовому порядку.
Оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються законними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації» задоволити. Скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 року у справі №2а-7272/09/1770 та прийняти нову постанову, якою відмовити Держаній податковій інспекції у м. Рівне Рівненської області ДПС у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Костів М.В.
Судді: Шавель Р.М.
Савицька Н.В.