ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 листопада 2013 рокуСправа №827/2582/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді - Александрова О.Ю., за участю секретаря - Козька М.М.,
за участю представників:
позивача - Волкової Олени Василівни, наказ №53-Л від 18.10.2010,
Бормінцевої Тетяни Євгенівни, довіреність б/н від 04.06.2013,
відповідача - Романової Катерини Миколаївни, довіреність №27-25-17-17/11 від 02.01.2013,
Бербікової Валентини Михайлівни, довіреність №27-25-14-14/1976 від 08.07.2013,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Комунального закладу «Севастопольська міська лікарня №9» в особі головного лікаря Волкової О.В., до Державної фінансової інспекції в м. Севастополі про визнання нечинним акту ревізії, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Комунальний заклад «Севастопольська міська лікарня №9» в особі головного лікаря Волкової О.В. (далі - позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної фінансової інспекції в м. Севастополі (далі - відповідач) про: визнання нечинним рішення відповідача - Акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Севастопольська міська лікарня №9» за період з 01.01.2012 по 30.06.2013 №03-21/132 від 31.07.2013; зобов'язання відповідача не поширювати недостовірну інформацію про те, що Комунальним закладом «Севастопольська міська лікарня №9» придбання медичного обладнання рентгеноскопічної системи НF-1500RF за ціною 1 496 000,00 грн. (один мільйон чотириста дев'яносто шість тисяч гривень 00 коп.), здійснено як нецільове використання коштів субвенцій на 2012 рік.
Позовні вимоги мотивовані таким: Державною фінансовою інспекцією в м. Севастополі з 22.07.2013 по 30.07.2013 проведена позапланова ревізія, про що 31.07.2013 складений акт №03-21/132; вказаний акт складений з порушенням «Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.20006, № 550, а саме: не містить тему ревізії та визначення терміну «перевірка», мета ревізії, зазначена у направленні №221 від 19.07.2013 не співпадає з метою перевірки, що зазначена в Програмі позапланової ревізії, підписаною начальником відділу Інспекції; перелік питань Програми позапланової ревізії не співпадає з переліком питань, визначених ухвалою слідчого суду Ленінського районного суду міста Севастополя та не співпадає з переліком питань, зазначених в акті позапланової ревізії; в акті позапланової ревізії у розрізі третього питання не зазначено, чи була запланована (передбачена) закупівля Устаткування медичного, хірургічного та ортопедичного (Рентгенодіагностичний апарат на три робочих місця) - КОД ДК 016-97 - 33.10.1 в Річному плані закупівель на 2012 рік, тоді як закупівля апарату на три робочих місця здійснювалася у 2012 році і немає порушень частини першої статті 4 Закону України «Про здійснення державних закупівель»; програмою позапланової ревізії не передбачено ревізія Річного плану закупівель Комунального закладу «Севастопольська міська лікарня №9» на 2013 рік; всупереч ухвалі Ленінського районного суду міста Севастополя головний державний фінансовий інспектор Державної фінансової інспекції в м. Севастополі , Бербікова Валентина Михайлівна, перекручує зміст питань, самовільно розширює перелік питань і застосовує Закон України «Про здійснення державних закупівель» на власний розсуд, не повно і всебічно вивчила надані для ревізії документи, бездоказово звинуватила заклад в порушенні Закону України «Про здійснення державних закупівель»; в Акті ревізії не відображені причини невикористання субвенції комунальним закладом.
Ухвалами суду від 04.11.2013 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Відповідач письмової думки щодо суті спору суду не надав.
У судовому засіданні 19.11.2013 представники позивача заявлені вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, наполягали на їх задоволенні.
Представники відповідача у судовому засіданні 19.11.2013 проти позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити. При цьому зазначили, що за результатами перевірки винесено вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією від 23.08.2013р. вих. № 27-03-14-14/2495. Вказані вимоги позивачем не оскаржені, в той час як Акт перевірки не породжує жодних правових наслідків та його скарження свідчить про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права в порядку адміністративного судочинства.
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У період з 22.07.2013 по 30.07.2013 працівником Державної фінансової інспекції в м. Севастополі проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Севастопольська міська лікарня № 9» за період з 01.01.2012 по 30.06.2013.
За результатами перевірки складений акт №03-21/132 від 31.07.2013 (далі за текстом - Акт ревізії) /а.с.34-50/.
У Акті ревізії, зокрема, зазначено, що у порушення частин першої, п'ятої статті 2, частини першої статті 4, частини п'ятої статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», статті 631 Цивільного кодексу України, Лікарнею №9 у 2013 році здійснена закупівля за рахунок коштів місцевого бюджету товару - рентгенодіагностичний апарат на три робочих місця на суму - 1 496000,00 грн.. без проведення у 2013 році процедур, визначених Законом України «Про здійснення державних закупівель», річний план закупівель КЗ «Севастопольська міська лікарня№9» на 2013 рік складений не в межах сум витрат коштів на товари, що затверджені Кошторисом доходів та видатків на 2013 рік за КФК 080101 «Лікарні», що є порушенням частини першої статті 4 Закону України «Про здійснення державних закупівель», абзацу другого розділу 3 Типового положення про комітет з конкурсних торгів, затвердженого наказом міністерства економіки України від 26.07.2010 №916 та у порушення пункту 4 частини п'ятої статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» строк дії договору, який втратив чинність, продовжений.
За правилом пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Із наведених норм випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
У постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13 рег. 33770792, зокрема, зазначено:
«За змістом частини першої статті 13 Закону N 2939-XII дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.
Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.
Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року N 550 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.
Отже, предметом оскарження відповідно до статті 13 Закону N 2939-XII є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.
Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта».
Зі змісту позову вбачається, що позивач фактично оскаржує дії посадової особи відповідача щодо оформлення акта перевірки, та викладення у ньому висновків, які позивач вважає недостовірними. Проте, позивач, не вказує на протиправність дій відповідача, а вказує лише на помилковість його висновків, викладених в акті та недоліки щодо визначення предмету перевірки та оформлення акта перевірки.
Відповідно до пункту 35 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550, складення за результатами ревізії акта ревізії та викладення у ньому висновків про наявність або відсутність порушень законодавства, є обов'язковими діями посадової особи фінансової інспекції.
Натомість, висновки, викладені у акті ревізії, не є обов'язковими для особи, стосовно якої проведено ревізію та складено акт ревізії.
Органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення (пункти 7 - 9 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).
Отже, правову оцінку висновкам акта ревізії, щодо їх достовірності чи не достовірності, може бути надано під час оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб державної фінансової інспекції, пов'язаних із здійсненням ними реалізації результатів ревізії, а самі по собі висновки акта ревізії чи дії посадової особи, щодо відображення у ньому висновків і інших відомостей, прав та законних інтересів позивача не порушують і їх вчинення прямо передбачено законодавством.
Судом встановлено, що за результатами перевірки Державною фінансовою інспекцією в м. Севастополі винесено вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією від 23.08.2013р. вих. № 27-03-14-14/2495. Як зазначили представники позивача у судовому засіданні вказані вимоги позивачем отримані та не оскаржені. Таким чином, звертаючись до адміністративного суду з позовними вимогами щодо визнання нечинним Акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської, позивачем обрано невірний спосіб захисту його прав та інтересів, які він вважає порушеними.
За таких обставин позовна вимога щодо визнання нечинним рішення відповідача - Акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Севастопольська міська лікарня №9» за період з 01.01.2012 по 30.06.2013 №03-21/132 від 31.07.2013, необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача не поширювати недостовірну інформацію про те, що Комунальним закладом «Севастопольська міська лікарня №9» придбання медичного обладнання рентгеноскопічної системи НF-1500RF за ціною 1 496 000,00 грн. (один мільйон чотириста дев'яносто шість тисяч гривень 00 коп.), здійснено як нецільове використання коштів субвенцій на 2012 рік, суд, з урахуванням викладеного вище, зазначає, що така вимога є передчасною, оскільки встановлення достовірності чи недостовірності викладеної у акті ревізії №03-21/132 від 31.07.2013 інформації не є та не може бути предметом даної справи. У зв'язку з наведеним відповідна позовна вимога також задоволенню не підлягає.
При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.
За правилом частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Вказаних витрат судом під час розгляду справи не встановлено.
У судовому засіданні 19.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 22.11.2013.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.Ю. Александров