ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа № 5010/1234/2012-19/61

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участі представника відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2012 року у справі №5010/1234/2012-19/61 за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 19177,51 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Максимів Т.В.) рішенням від 20 листопада 2012 року по справі №5010/1234/2012-19/61 позов задовольнив повністю, стягнув з відповідача на користь позивача 19177,51 грн. пені.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що за договором стягненню підлягає пеня в сумі 11003,49 грн., тобто за період з 22.05.2012 року по 30.07.2012 року, а також те, що належний до стягнення розмір пені в сумі 11003,49 грн. підлягає зменшенню на 50%, оскільки невиконанням зобов'язання позивачу не завдано збитків, адже товар залишився у його власності.

Однак у судовому засіданні 06 лютого 2013 року ОСОБА_2 заявила, що підпис на договорі купівлі-продажу №Д059 від 14 травня 2012 року їй не належить, такого договору ФОП ОСОБА_2 не підписувала й не уповноважувала інших осіб підписувати цей договір. Відтак зобов'язання в неї перед позивачем не виникало. Крім цього, передоплата в розмірі 100% не є зобов'язанням, оскільки жодного платежу по виконанню договору не було здійснено а також позивачем не було поставлено чи передано товар по договору. Тому вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними.

Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 07 березня 2013 року у справі №5010/1234/2012-19/61 призначив судову почеркознавчу експертизу, проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта суд поставив питання: Чи підпис на договорі купівлі-продажу №Д059 від 14 травня 2012 року та на додатку № 1 до договору виконаний ОСОБА_2, а чи іншою особою? Чи підпис ОСОБА_2 на договорі купівлі-продажу №Д059 від 14 травня 2012 року та на додатку № 1 до договору нею, виконаний ОСОБА_2, але навмисно зміненим почерком, або в незвичних умовах?

17 червня 2013 року Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз надіслав матеріали справи №5010/1234/2012-19/61 та висновок експерта № 980 судово-почеркознавчої експертизи, складений 07 червня 2013 року. Як вказано у висновку, підписи від імені ОСОБА_2 в договорі №Д059 купівлі-продажу від 14 травня 2012 року та в додатку № 1 до договору виконані однією особою, але не ОСОБА_2, а іншою особою.

Надалі фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала уточнення до апеляційної скарги, просить Львівський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2012 року у справі №5010/1234/2012-19/61 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач надав відзив, письмові пояснення. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2012 року вважає законним, просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Покликаючись, зокрема, на положення ст.ст. 525, 526, 530, 546, 550, 551, 610, 611, 612, 631 Цивільного кодексу України вважає, що відповідач у встановлений договором купівлі-продажу №Д059 від 14.05.2012 року строк (п. 2.1. договору) не виконав зобов'язання щодо 100% оплати вартості товару, тому й нарахована пеня в сумі 19177,51 грн. На думку позивача, не підписання відповідачем договору не звільняє його від відповідальності, оскільки договір не визнаний недійсним, поставлений на ньому підпис скріплений печаткою.

Про розгляд апеляційної скарги 13 листопада 2013 року сторонам повідомлено належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить таку задовольнити, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2012 року скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь в судовому засіданні представника позивача, а ураховуючи, що позивач надав відзив та письмові пояснення, Львівський апеляційний господарський суд ухвалив розглядати справу без участі представника позивача.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та матеріали справи №5010/1234/2012-19/61 і вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з нижченаведених підстав.

Львівський апеляційний господарський суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог і вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2012 року у справі №5010/1234/2012-19/61 підлягає скасуванню.

За приписами ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з матеріалами справи у вересні 2012 року публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 19177,51 грн. пені за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу №Д059 від 14.05.2012 року. За твердженням позивача, станом на 30.07.2012 року (строк дії договору), і на день пред'явлення позову, умови договору з боку покупця не виконані.

Господарський суд Івано-Франківської області, постановляючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі вказав, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №Д059 від 14.05.2012 року позивач зобов'язався передати у власність відповідачу лічильники, визнані непридатними для подальшого використання як прилади обліку електричної енергії (далі-товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору покупець не пізніше, ніж 5 робочих днів після підписання договору оплачує 100% вартість товару згідно із специфікацією.

Товар повинен бути переданий покупцеві протягом 5-ти робочих днів з дня отримання продавцем 100% оплати за товар (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 7.3. договору у випадку порушення терміну оплати покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла на момент стягнення.

Цей договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до 30.07.2012 року (п. 6.1 договору).

При розгляді спору в суді першої інстанції відповідач у судові засідання двічі не з'явився, відзиву на позов не подав, натомість надіслав клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване хворобою відповідача та неможливістю забезпечити участь повноважного представника.

Господарський суд Івано-Франківської області такі дії відповідача розцінив як безпідставне затягування розгляду справи, та беручи до уваги визнання представником відповідача у судовому засіданні 16.10.2012 року факту невиконання зобов'язання відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання та не повідомив позивача про неможливість їх виконання.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вказано у висновку експерта № 980 судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_2, розташовані в розділі 12. Адреси, реквізити та підписи Сторін. «Покупець ФОП ОСОБА_2» перед прізвищем «ОСОБА_2» в договорі №Д059 купівлі-продажу від 14 травня 2012 року та в графі «Покупець ФОП ОСОБА_2» перед прізвищем «ОСОБА_2» Додатку № 1 до договору №Д059 купівлі-продажу від 14 травня 2012 року на загальну вартість з ПДВ 383550,24 грн. виконані однією особою, але не ОСОБА_2, а іншою особою.

Отже, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (сторона договору) не підписувала Договір №Д059 купівлі-продажу від 14 травня 2012 року, відтак у силу закону цей договір не відповідає його письмовій формі, тому не може вважатись укладеним.

Разом з тим, неустойка (штраф, пеня) є одним із способів забезпечення виконання зобов'язання, визначених ст. 546 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання повинен вчинятись у письмовій формі.

Встановлений вище факт неукладення договору №Д059 купівлі-продажу від 14 травня 2012 року унеможливлює застосування відповідальності, вказаної у п.7.3. цього договору - сплати пені за порушення терміну оплати.

Крім того, правове регулювання попередньої оплати товару за договором купівлі-продажу є наступним.

Згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За умовами ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, виконання сторонами договору купівлі-продажу своїх обов'язків має зустрічний характер, тому невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару є підставою застосування ст. 538 ЦК, відповідно до положень якої продавець має право зупинити виконання своїх обов'язків за договором або відмовитися від його виконання частково або повністю.

В даному ж випадку позивач нарахував відповідачу пеню за невиконання ним як покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару, що не відповідає вимогам статтей 693 та 538 ЦК України.

Окрім того, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем зобов'язань, визначених договором №Д059 купівлі-продажу від 14 травня 2012 року та підставність нарахування пені за несплату попередньої оплати товару, не ґрунтується на законі та не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За змістом ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна належними і допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суд першої інстанції не з'ясував належним чином дійсні обставини справи та наявності всіх умов, необхідних для застосування наведених вище норм права, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно, і правильність застосування норм матеріального права.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 19177,51 грн. пені за договором №Д059 купівлі-продажу від 14 травня 2012 року відсутні. Тому рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2012 року у справі №5010/1234/2012-19/61 слід скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Згідно із ст. 49 ГПК України судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2012 року у справі №5010/1234/2012-19/61 скасувати і постановити нове рішення:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (м. Київ, вул. Мельникова, 31, 04050, код ЄДРПОУ 26187763) на користь фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судові витрати - 805,00 грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги та 3385,60 грн. вартості проведення судової почеркознавчої експертизи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Данко Л.С.