14.11.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-2540/2012р. Головуючий у першій

інстанції Рубан М.В.

категорія 31 Доповідач у апеляційній інстанції Зотов В.С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Зотова В.С.

суддів - Алєєвої Н.Г., Козуб О.В.,

при секретарі - Григорчук І.О.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 28 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення матеріального збитку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_6 та вточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача матеріальний збиток у розмірі 18414 грн., та відшкодувати 5000 моральної шкоди, заподіяних внаслідок заливу квартири АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві власності належить зазначена квартира, 07 жовтня 2010 року з вини відповідача відбулося залиття квартири позивача, яку було зафіксовано в акті КП «РЕП №11».

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 29 серпня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення матеріального збитку та відшкодування моральної шкоди відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надані належні докази, які б свідчили про те, що затока його квартири відбулася з вини відповідача.

З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 19 вересня 2007 року.

З матеріалів справи також вбачається, що 07 жовтня 2010 року у зв'язку із аварією в системі центрального опалення в квартирі АДРЕСА_3, відбулася затока квартири АДРЕСА_1, яка належить позивачу.

З акту «РЕП-17» від 08 жовтня 2010 року у складі комісії заступника директора та майстра участку, у квартирі позивача були встановлені наступні пошкодження: в приміщенні зали на стельовому перекритті, виготовленому з гіпсокартону, по всій площі стелі спостерігаються мокрі підтіки, на стіновому покритті отштукатурених стін, з нанесеним шаром водоімульсійної фарби, спостерігаються підтіки площею 1,8 кв.м., зруйновано два декоративні елементи оздоблення, на підлоговому покритті, виготовленого зі штучного паркету, спостерігається деформація по стикових швах крайок набору, в приміщенні спальної кімнати на стіні від стельового примикання стіни до підлоги - мокрі підтіки площею 4,5 кв.м., в приміщенні кухні на стельовому перекритті і стіні, що межує з залом - підтіки площею 1,6 кв.м., матеріал обробки стін і стелі - плити гіпсокартону (а.с.6).

З матеріалів справи також вбачається, що Право власності на квартиру АДРЕСА_3 належить відповідачу.

З акту КП «РЕП № 17» від 17 листопада 2010 року вбачається, що технічний стан квартири АДРЕСА_1 відповідає відомостям, які містяться в акті КП «РЕП №17» від 08 жовтня 2010 року (а.с.7).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказаними актами КП «РЕП № 17» підтверджується вина відповідача щодо залиття 07 жовтня 2010 року квартири позивача, про що не заперечували представники відповідача.

Відповідно до висновку спеціаліста від 29 жовтня 2010 року, поданого позивачем, ринкова вартість ремонтно-будівельних робіт з відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 у наслідок її залиття складає 22378,00 грн.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний висновок, як доказ розрахунку ринкової вартості ремонтно-будівельних робіт з відновлювального ремонту квартири позивача не може бути прийнятий до уваги, оскільки він здійснений без присутності відповідача, якій був позбавлений можливості надавати пояснення, робити зауваження, тощо. Крім того, з огляду на заперечення цього висновку представниками відповідача він не може бути прийнятий судом в якості доказу, оскільки не був здійснений на підставі доручення суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 28 листопада 2012 року у справі було призначено судову будівельно - технічну експертизу, на вирішення експертів були поставлені питання: яка сума дійсної шкоди заподіяною заливами квартири АДРЕСА_5 відповідно до актів від 08 жовтня 2010 року та 17 листопада 2010 року? Чи був пошкоджений паркет підлоги в квартирі АДРЕСА_1 у наслідку заливу холодною водою? Яка дійсна сума вартості відновлюваного ремонту, заподіяного заливами на час проведення експертизи?

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1512 від 11 березня 2013 року вартість відновлювального ремонту після залиття квартири АДРЕСА_1, відповідно до актів від 08 жовтня 2010 року та 17 листопада 2010 року на час проведення експертизи складає 18414,00 грн.

Крім того з зазначеному висновку експертизи вбачається, що оскільки в актах КП «РЕП № 17» від 08 жовтня 2010 року та 17 листопада 2010 року не вказано, в якому технічному стані була квартира до залиття, визначити фізичний знос на період залиття не виявляється можливим, тому сума дійсної шкоди, заподіяної залиттям, експертом не визначалася.

Допитана у суді першої інстанції в якості експерта ОСОБА_7 пояснила, що вона є експертом з 2001 року, на момент проведення обстеження квартири позивача з метою проведення експертного дослідження в ній вже був проведений ремонт, тому суму дійсної шкоди, заподіяної залиттям, встановити неможливо. У висновку наведений розрахунок вартості відновлювального ремонту квартири після залиття квартири за кошторисами, які визначають планові витрати такого ремонту у випадку його проведення спеціалізованою підрядною організацією або найманими робітниками, оскільки документів з проведеного відновлювального ремонту представником позивача не було представлено. Також експерт пояснила, що нею помилково було взято до розрахунку збільшений об'єм гіпсокартону, необхідний для облаштування стін і стелі, щодо необхідності витрачання лаку для ремонту підлоги у визначеному розмірі експерт не змогла надати пояснення.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Даною нормою визначено обов'язок відповідача доказування відсутності саме його вини. Однак, виходячи з приписів наведеної норми права ч.2 ст. 1192 ЦК України та ст. 60 ЦПК України, розмір збитків, якій відповідає реальній вартості втраченого майна, повинен доказувати позивач.

Відповідно до ч.2,3 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення й суд має оцінювати кожен доказ як окремо, так й взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що не висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1512 від 11 березня 2013 року не може бути прийнятий до уваги, оскільки, як пояснила сама експерт, суму дійсної шкоди, заподіяної залиттям встановити неможливо, у зв'язку із вже здійсненням ремонту в квартирі позивача, а документів з проведеного відновлювального ремонту представником позивача не було представлено, що зумовило б стягнення витраченої суми коштів, тому експертом наведено у висновку лише плановий (кошторисний) розрахунок вартості відновлювального ремонту.

Крім того, у висновку експерт зараховує у вартість відновлювального ремонту вартість робіт і матеріалів з ремонту підлоги, однак з актів КП «РЕП №17» не вбачається, що підлога в квартирі позивача була пошкоджена у наслідок саме залиття, яке відбулося 07 жовтня 2010 року, зокрема, у вказаних актів навіть не зазначено, що підлога була мокрою, на відміну від стелі та стін, а лише зазначено, що на підлоги спостерігається деформація по стикових швах крайок набору, яка мала місце на час огляду, тому суд доходить висновку, що експертом було зроблено висновок про вартість відновлювального ремонту квартири позивача у наслідку залиття 07 жовтня 2010 року без достатніх даних про фактичні (реальні) пошкодження у цій квартирі.

В п.2 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року надано роз'яснення, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідальність за пошкодження майна позивача підлягає покладенню на відповідача, доказів, які б спростовували ці факти відповідачем суду не представлено.

Однак, враховуючи, що позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази щодо реальної вартості пошкодженого майна в квартирі позивача у наслідок залиття, яке відбулося 07 жовтня 2010 року, а також реальної вартості відновлювального ремонту такого пошкодженого майна, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню.

З розрахунку орієнтованої вартості відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1, представленого відповідачем, вбачається, що вартість ремонту відповідно до актів КП «РЕП №17» від 08 жовтня 2010 року та 17 листопада 2010 року складає 3926 грн.(97-104, а.с.90), з цим розрахунком відповідач погоджується, та не заперечує проти відшкодування шкоди у названій сумі.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок залиття квартири АДРЕСА_1 у сумі 3926 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач зазначив, що йому та його сім'ї була заподіяна моральна шкода у зв'язку із залиттям вказаної квартири, оскільки вони змушені були проживати у цієї квартири з пошкодженнями від залиття.

Однак, у ході розгляду справи у суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 в момент здійснення залиття та після цього не проживав у своїй квартирі, оскільки перебував під вартою в слідчому ізоляторі.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач не міг зазнати моральних страждань від залиття квартири, в якій він не проживав.

Щодо заподіяння моральної шкоди сім'ї позивача, з врахуванням ст. 3 ЦПК України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, суд позбавлений правової можливості стягнути моральну шкоду на користь осіб, які не заявляли вимоги про порушення своїх прав.Крім того, позивачем у порушення статті 60 ЦПК України, не надано належних доказів того, що у нього є сім'я, яка на момент здійснення залиття та потім проживала у його квартирі та могла зазнати моральних страждань від такого залиття.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. є недоведеними, тому задоволенню не підлягають.

З врахуванням наведеного, рішення суду І інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судові витрати

Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.1 п. 2 ст.307, п.4 ч. 1 ст. 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 29 серпня 2013 року скасувати.

Постановити нове рішення яким позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення матеріального збитку задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 3926 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 58 грн. 26 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С.Зотов

Судді: Н.Г.Алєєва

О.В.Козуб