14.11.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц- 797\2605\13 р. Головуючий в першій

Категорія 41 інстанції Шкірай М.І.

Доповідач в апеляційній

інстанції Зотов В.С.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Зотова В.С.,

суддів - Алєєвої Н.Г., Козуб О.В.,

за участю

секретаря: - Григорчук І.О.,

відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

- ОСОБА_6

представника відповідачів - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 06 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення і знаття з реєстрації,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_8 у січні 2013 року звернулася до суду з позовом до відповідачів та вточнивши свої позовні вимоги просила усунути перешкоди у здійсненні права власності будинком АДРЕСА_1, шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим будинком, виселення та зняття з реєстрації відповідачів, позивач також просила вселити її у зазначений будинок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником будинку АДРЕСА_1, але він знаходиться у користуванні відповідачів та наявність реєстрації відповідачів в будинку порушує її право власності та є підставою для звернення з позовом до суду на підставі статті 391 ЦК України.

Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 06 вересня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення і знаття з реєстрації відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуально права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі -продажу житлового будинку від 25 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі під №77, позивачу належить житловий будинок з надвірними прибудовами по АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Відповідно до п.6 зазначеного договору купівлі - продажу, відповідач (ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1)як продавець свідчив, що при відчуженні вищевказаного жилого будинку він врахував інтереси дітей, інших членів сім`ї, які відповідно до закону мають право користування цим жилим будинком і що з вищевказаного жилого будинку будуть виписані особи, які у ньому мешкають, вивезені речі, а також сплачена заборгованість по платі та по комунальним послугам строком до 25 лютого 2006 року. Але, не заважаючи на дані обставини відповідачі продовжують проживати у спірному домоволодінні до теперішнього часу, фактично користуються майном, яке належить позивачу, чим перешкоджають їй у здійсненні нею законних прав користування, володіння, та розпорядження своєю приватною власністю.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів з будинку по АДРЕСА_1 з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі не виконали умови зазначеного договору купівлі - продажу, продовжують проживати у спірному домоволодінні до теперішнього часу, фактично користуються майном, яке належить позивачу, чим перешкоджають їй у здійсненні нею законних прав користування, володіння, та розпорядження своєю приватною власністю, що порушує права власника, а тому, позову у частині усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується задоволення позову у частині виселення ОСОБА_9, колегія суддів зазначає, що названі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.38), ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Виходячи з наведеного вимоги позивача ОСОБА_8 про вселення її у будинок по АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1, колегія суддів вважає, що позовні у названій частині належними доказами не обгрунтовані, правові підстави позивачем не наведені, а тому вони задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи також вбачається, що в належному позивачу житловому будинку зареєстровано місце проживання відповідачів, а саме у будинку по АДРЕСА_1.

Колегія суддів вважає, що вимоги позову про зняття з відповідачів з реєстраційного обліку задоволенню не підлягають, оскільки підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи є рішення суду про виселення, а тому вимога позивача про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання є безпідставною, оскільки Законом визначений позасудовий порядок вирішення зазначеного спору.

З врахуванням наведеного, рішення суду І інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 164 гривні 66 копійок.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 06 вересня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Висилити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з будинку АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_8 в будинок АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 судовий збір у розмірі 164 гривні 66 копійок.

Рішення Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням Апеляційного суду м.Севастополя законної сили.

Головуючий В.С.Зотов

Судді: Н.Г.Алєєва

О.В.Козуб