АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 607/12537/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.
Провадження № 22-ц/789/1270/13 Доповідач - Бахметова В.Х.
Категорія - 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Бахметової В.Х.
суддів - Ткач О. І., Гірського Б. О.,
при секретарі - Майка Р.Ю.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено:
"Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 252 000 грн., 560 763 грн. нарахованих відсотків за користування позикою, 11 818,80 грн. інфляційних нарахувань, 17 666,62 грн. трьох процентів річних, 3 441 грн. судового збору.
Скасовано заходи забезпечення позову, які були вжитті ухвалою суду від 09 серпня 2013 року по справі №607/12537/13."
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що ОСОБА_2 на підставі договору передав йому грошові кошти у сумі 30000 доларів США, а тому задоволення вимог позивача про стягнення із нього суми боргу із урахування індексу інфляції є безпідставним, так як індекс інфляції може бути встановлений лише на національну валюту.
Крім цього, право позикодавця на отримання відсотків у розмірі 560 763 грн. є абсолютно безпідставним, оскільки між сторонами була домовленість про те, що дані відсотки не будуть виплачуватись та позивач жодного разу не звертався із вимогою про їх виплату.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на обставини викладені в ній.
ОСОБА_2 не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.
В липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих на підставі договору позики від 12.10.2009 року в сумі 252 000 грн., нарахованих відсотків за користування позикою в розмірі 560 763 грн., інфляційні нарахування в сумі 11818,80 грн. та трьох процентів річних в сумі 17 666,62 грн., посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за вищевказаним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, на яку згідно норм законодавства нараховані інфляційні нарахування, три проценти річних.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором позики - неповернення суми боргу у встановлений в розписці строк, порушено права позивача, які у відповідності до вимог чинного законодавства підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та нарахованих відсотків за користування позикою.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2009 року між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 (позикодавець) при укладенні договору передав ОСОБА_1 (позичальник) грошової кошти в сумі 252 000 грн., що еквівалентно 30000 доларів США (на момент укладання договору за середнім курсом) строком до 12.02.2010 року із виплатою процентів за користування позикою в розмірі 15% щомісяця 12 числа до дня повернення.
Згідно п. 4 Договору, в разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики у встановлений строк, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Після виконання ОСОБА_1 свого зобов'язання ОСОБА_2 повинен передати йому примірник цього Договору. Наявність у позикодавця після спливу терміну повернення грошей примірника цього договору, вважатиметься простроченням виконання позичальником свого зобов'язання.
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1049 ЦК України визначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Тобто відповідно до вимог ст. 533, ст 625 ЦК України встановлений індекс інфляції враховується при обчисленні суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов'язань у грошовій одиниці України, тобто в гривні.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 за договором позики від 12.10.2009р. кошти в національній валюті гривні в сумі 252 000 грн., що еквівалентно 30 000 доларів США.
Однак, у визначений у договорі строк відповідач вищевказану суму позики не повернув, що підтверджується наявними у позивача оригіналами боргових документів, а саме договору позики грошей від 12.10.2009 року, договору позики грошей від 18.03.2010 року та розписки від 01.07.2010 року, які долучені до матеріалів справи.
Згідно експертного дослідження від 12.04.2013р. №1767/13-22, яке здійснене Тернопільським відділенням ТВ КНДІСЕ, сума інфляційних нарахувань становить 11 818,80 грн., сума трьох процентів річних становить 17 667,62 грн.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з аналізу обставин справи в контексті норм матеріального права та умов договору, який має місце між сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 всієї суми заборгованості за договором позики, нарахованих відсотків за користування нею, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 в суді першої інстанції не оспорював порядок і суму нарахування заборгованості, не заявляв клопотання про призначення судової експертизи щодо правильності нарахування суми заборгованості, а тому посилання його в апеляційній скарзі про те, що суд не перевірив правильність цих нарахувань є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, права та обов'язки сторін, ретельно перевірив їх доводи і заперечення, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи і вимогам закону.
Керуючись ст. ст.307, 308, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Х. Бахметова