Справа № 22ц/ 2286                Головуючий в суді 1-ї інстанції Мацький Є.М.

Категорія 40                            Доповідач Балашкевич С.В.

Ухвала Іменем України

7 грудня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Балашкевича С.В. суддів Рафальської І.М., Зарицької Г.В.

при секретарі Сухоребрій Т.А.                                                                   

за участі позивача, представника відповідача, третьої особи та адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до спільного українсько-іспанського підприємства «Іскор», третя особа - ОСОБА_3, про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою відповідача на рішення Коростишівського районного суду від 20 жовтня 2006 року, -

встановив:

Рішенням Коростишівського районного суду від 20 жовтня 2006 року позов ОСОБА_2. задоволено. Визнано незаконним наказ НОМЕР_1 в частині звільнення ОСОБА_2. з роботи за прогули та поновлено останнього на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 спільного українсько-іспанського підприємства «Іскор». Постановлено стягнути зі спільного україсько-іспанського підприємства «Іскор» на користь ОСОБА_2. 2247,60 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто зі спільного україсько-іспанського підприємства «Іскор» на користь держави 68 грн. державного мита та на користь територіального управління ДСА в Житомирській області 30 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі спільне українсько-іспанське підприємство «Іскор» просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для - справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, позивач працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 спільного українсько-іспанського підприємства «Іскор» і 24 липня 2006 року звернувся до керуючого названого підприємства з письмовою заявою про надання йому з цього ж дня щорічної відпустки згідно графіку відпусток у зв'язку з необхідністю оздоровлення дітей, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

На підставі резолюції керуючого, де останній зазначив дату початку відпустки ОСОБА_2. з 31 липня 2006 року, був виданий наказ НОМЕР_2 про надання позивачу щорічної відпустки з 31 липня 2006 року по 28 серпня 2006 року, а наказом НОМЕР_1позивач звільнений з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП у зв'язку з прогулом без поважних причин в період з 26 по 28 липня 2006 року.

Відповідно до частин 4, 5 статті 79 КЗпП черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації ( профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що звільнення з роботи позивача проведено з порушенням норм трудового законодавства, зокрема, всупереч названих вимог статті 79 КЗпП відповідач, змінюючи дату початку відпустки ОСОБА_2. (в межах, установлених графіком), не повідомив про це позивача, не ознайомив його з наказом про надання відпустки з 31 липня 2006 року; на порушення вимог ч.1 ст. 149 КЗпП не відібрав у позивача письмові пояснення з приводу його відсутності на роботі в період з 26 по 28 липня 2006 року, а тому дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.. 209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу спільного українсько-іспанського підприємства «Іскор» відхилити.   

Рішення Коростишівського районного суду від 20 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.