АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 545/3998/13-к
Номер провадження 11-кп/786/314/2013 Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л.В.
Доповідач ап. інст. Ландар О. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Ландара О.В.
Суддів Герасименко В.М., Захожая О.І.
при секретарі Козин Н.В.
за участю прокурора Акулової С.М.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві 22 листопада 2013 року справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського районного суду від 15 жовтня 2013 року ,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цією ухвалою засудженому за вироком Жовтневого районного суду м. Луганська за ч.1ст.187 КК України на 4 роки позбавлення волі
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Мілове Міловського району Луганської області, який відбуває покарання у Крюковській виправній колонії,-
відмовлено у задоволенні його клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Мотивуючи своє рішення суд послався на те, що засуджений не довів виправлення, має стягнення у вигляді суворої догани, яке на день винесення рішення не погашено та не знято, а також не вчиняв ніяких дій по відшкодуванню шкоди, спричиненої злочином.
У апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування судового рішення та винесення нової ухвали про задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення з місць ув'язнення. На обґрунтування скарги вказує на невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки режим відбуття покарання йому був змінений за сумлінну поведінку, за попереднім місцем відбуття покарання він характеризувався позитивно, вживав заходи до відшкодування шкоди, а щодо дисциплінарного стягнення за з мобільний телефон, то воно, на його думку, враховано необґрунтовано без урахування проекту закону про дозвіл засудженим користуватися мобільними телефонами.
Заслухавши доповідача, виступи засудженого ОСОБА_2 на підтримання доводів принесеної апеляції, думку прокурора Акулової С.М. про законність і обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи принесеної апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Як видно із матеріалів провадження за вироком Жовтневого районного суду м. Луганська за ч.1 ст.187 КК України, на 4 роки позбавлення волі та відбував покарання у Менській виправній колонії №91, потім у Домницькому виправному центрі №135, а наразі у Крюківській виправній колонії, куди прибув 12 вересня 2013 року, і уже через тиждень подав клопотання до суду про умовно-дострокове звільнення.
Як видно із наявних у особовій справі документів, за період відбуття покарання засуджений ОСОБА_2 в цілому характеризується позитивно, проте неодноразово допускав і порушення режиму відбуття покарання. 18 квітня 2012 року мав заохочення виді зняття раніше накладеного стягнення. Також, 09 липня 2012 року ОСОБА_2 був заохочений за сумлінну поведінку та ставлення до праці у вигляді подяки.
Однак 3 грудня 2012 року на ОСОБА_2 накладено стягнення у вигляді догани за зберігання заборонених предметів -мобільного телефону, який йому перекинули через загорожу.
Крім того, з матеріалів особової справи вбачається, що постановою начальника Домницького виправного центру №135 від 13 червня 2013 року на ОСОБА_2 накладено стягнення у вигляді суворої догани, яке на даний момент не погашено і не знято.
В опитувальному листі за попереднім місцем відбуття покарання зазначено, що керівники усіх служб установи ДВЦ-15 вважають, що умовно-дострокового звільнення ОСОБА_2 не заслуговує
Відповідно до ч.14 ст. 134 Кримінально-виконавчого кодексу України, якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення.
Згідно ч.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
З огляду на встановлені по справі обставини суд першої інстанції прийняв правильне і обгрунтоване рішення щодо передчасності клопотання та відсутності законних підстав для його задоволення в умовно-достроковому звільненні, оскільки маючи непогашене і не зняте стягнення поведінку засудженого за сумлінну визнати не можна, а нетривалий час перебування ОСОБА_2 у Краківській колонії (місяць) ще не давав можливості представникам адміністрації об'єктивно охарактеризувати його поведінку за новим місцем відбуття покарання.
Твердження засудженого ОСОБА_2 в апеляційному суді про те, що він вживав заходи до відшкодування заподіяної злочином шкоди, є непереконливими і спростовуються матеріалами його особової справи, згідно з якими із 25 323 грн., стягнутих з нього за вироком суду, за виконавчими листами у місцях ув'язнення з нього стягнуто лише 9грн.09коп.
Отже оскаржуване засудженим судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального і матеріального законодавства, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.407,419 КПК України колегія суддів апеляційного суду,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду від 15 жовтня 2013 року про відмову у задоволені клопотання засудженого ОСОБА_2 про його умовно-дострокове звільнення з місць ув'язнення - без змін.
С У Д Д І :
Захожай О.І. Ландар О.В. Герасименко В.М.